Щаргород

Шаргород - районный центр на річці Мурашко, відомий ще з 1393 року під назвою Княжа Лука, а в період з 1585  по 1859 рік - Шаргородок. У 1579 році у місті розпочалося будівництво оборонної фортеці. Тодішний власник Ян Замойський назвав її та містечко на честь Флоріана Шарого, засновника та покровителя дому Замойських. Призвище останьго дало назву і твердині, і місту. Попри те, що облаштуванням міста займався ітілійський архітектор Бернардо Морандо, розташування фортеці виявилось невдалим, бо с пагорбів що над річкою, вона добре прострілювалась ворогами. У 1595 та 1648 роках її руйнували козацьки ватаги. У 1672 році місто захопили турки. Вони гідно оцінили його стратегічне розташування і тому перейменували Шаргород на “Кучук-Стамбул” - Малий Стамбул. У 1699 році до нього знову повернулися поляки.

Історія Свято-Миколаївського Шаргородського монастиря починається у 17 столітті, коли він знаходився поблизу в селі Калинівка. У 1747 році його перенесли до міста. Тоді ним опікувались греко-католицьки монахи-василіани. Після приєднання до Росії тут влаштували духовну семінарію, а згодом училище. Монастирю належать три храми. Церква Святого Миколая (1829) в стилі класицизму побудована за зразком Олександро-Невського собору в Петербурзі. Друга Святого Архистратига Михаїла (1874). Третя - Казанської ікони Божої Матері. У 2000 році монахи зі Свято-Успенської Почаївської Лаври привезли до Шаргороду копію чудотворної Почаївської ікони Божої Матері.

Майже напроти монастиря, як свідчення польського перебування у місті, до нашого часу зберігся костел Непорочного зачаття Діви Марії. Він був споруджений у 1627 році і перебудований (1791) у стилі бароко.

Синагога оборонного типу в Шаргороді (1589) - одна з найдавніших іудейських культових споруд України. Вона зведена як частина оборонної системи міста. На місцевому цвинтарі збереглась частина старих надгробків.

За матеріалами путівника “Автомобільна прогулянка Україною”.