Вінницька область


Написати коментар

Житомирська область


Написати коментар

Закарпатська область


Написати коментар

Івано-Франківська область


Ваші коментарі та відгуки на “Івано-Франківська область”

  1. / Ясень

    Ясень чудове село на березі річки Лімниця.

  2. / Наталия

    Это не просто, чудове село, это такая красотища!такие добрые, чудесные люди!

  3. / Вагилевич

    Чудесне місце. Відвідайте непошкодуете

Написати коментар

Київська область


Написати коментар

Львівська область


Написати коментар

Одеська область


Написати коментар

Полтавська область


Написати коментар

Рівенська область


Ваші коментарі та відгуки на “Рівенська область”

  1. / павел

    хочу знать родословную по фамилии базилевскии

Написати коментар

Сумська область


Написати коментар

Тернопільська область


Написати коментар

Хмельницька область


Написати коментар

Черкаська область


Ваші коментарі та відгуки на “Черкаська область”

  1. / Anonymous

    Парафиевка-киев

Написати коментар

Черниговская область


Ваші коментарі та відгуки на “Черниговская область”

  1. / АНАТОЛИЙ

    Я имею фарфоровую подставку 18-19ст пана ГАЛАНА

Написати коментар

Чернівецька область


Написати коментар

Андрушевка

img_4583.jpg
img_4586.jpgУ 17 столітті ці землі належали польським князям Бержінським (село тоді називалося Андрусивка).   Саме вони заклали парк і побудували палац.  У 1848 році в Андрушевке був побудований перший в Житомирській області цукровий завод.

У 1869 році магнат Терещенко викупає маєток та  завод. Незабаром  завод механізується маєток перебудовується в стилі французького неоренессанса, парк розширюється.

Під час Громадянської війни в палаці розміщувався штаб Першої Кінної Армії.

Зараз тут знаходиться середня школа.

img_4582.jpgimg_4589.jpgimg_4597.jpgimg_4598.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Андрушевка”

  1. / Yuriy

    Запрошую до нас в Червоне. У нас є ще один маєток Терещенків. На сайті селища Червоне www.chervone.com можна взнати більше про пам”ятку, а також про сучасне життя селища Червоне.

  2. / valentina

    дякую за сайт! Навчалася в школі у 1964 - 1974 рр. Переглянула фото і найкращі спогади юності підняли настрій. Ще раз дякую!

Написати коментар

Андрушевка

4.jpgОстаннім власником садиби був Михайло Станіславович Тишкевич (1857 - 1930). Він істотно перебудував старий будинок палацу - прибудував дві будівлі на східній частині старого і переніс туди головний вхід. Стару головну будівлю було перетворено в овальний танцзал, який назвали гобеленовим залом.

imgp1781.jpgimgp1786.jpgimgp1787.jpgimgp1796.jpgimgp1798.jpgimgp1806.jpg

Написати коментар

Антоніни

img_9414.jpgАнтоніни – селище у Красилівському районі на річці Ікопоть. Перша згадка про це поселення зустрічається в документах 2-ої половини XIV століття. В ті часи і до 2-ої половини XVIII століття воно називалося Голодьками. В різний час село належало Острозьким, Заславським, Любомирським, Сангушко і Потоцким. У 1760-х роках власниця сіла Барбара Сангушко передала Голодьки в довготривале користування регентові коронної канцелярії img_9496.jpgІгнацію Мальчевському, який був одружений на її сестрі Антоніні. Мальчевський побудував тут дерев’яний палац і розпорядився закласти парк, який з часом став одним з кращих на Волині. Садибу І. Мальчевський назвав ім’ям коханої дружини — Антоніни, з часом ця назва прижилася і до села.
Напередодні першої світової війни селище було волосним центром Ізяславського повіту Волинської губернії. Вражав своєю красою і архітектурною витонченістю багатоповерховий палац Сангушко - Потоцьких з просторим гаражем на 9 автомобілів, електростанцією, оранжереями, величезним каретним двором. Тут було декілька сотень верхових рисаків, близько півтисячі мисливських собак.
img_9400.jpgУ 1919 році палац згорів. Зараз на його місці футбольне поле. До теперішнього часу зберігся флігель (2-а половина XVIII століття), манеж (початок  XIX століття), ворота з розкішною огорожею і з гербами Сангушко і Потоцьких, гараж Потоцького (у нім зараз розташовується сільрада), ряд будівель XIX — початки XX століть (магазин, будинок керівника, будинок пасічника, будинок капельмейстера та ін.) і парк — пам’ятник садово-паркового мистецтва державного значення.
У парку налічується 60 порід дерев і чагарників, ранньою навесною квітнуть рідкісні фіалки Пармськіє. img_9503.jpgЄ джерело з цілющою водою, за складом схожою на відомі води Трускавця і Сатаніва.
Цікава історія скульптури лева, встановленої на згадку про поїздку Юзефа Потоцького до Судану. Там під час сафарі на молодого Потоцького вискочив лев. Все відбулося так раптово, що граф просто не встиг відреагувати. Місцевим мисливцям, які вистрілили в звіра, вдалося врятувати життя білого гостя. А коли всі заспокоїлися, до людей вийшло маленьке левеня. Його Юзеф привіз в Антоніни. Дике кошеня стало улюбленцем і в покоях, і у дворі. На згадку про нього Потоцький наказав поставити скульптуру, яка збереглася до наших днів.

img_9390.jpgimg_9401.jpgimg_9403.jpgimg_9419.jpgimg_9420.jpgimg_9428.jpgimg_9432.jpgimg_9454.jpgimg_9462.jpgimg_9473.jpgimg_9476.jpgimg_9485.jpgimg_9493.jpgimg_9495.jpg

img_9502.jpgimg_9489.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Антоніни”

  1. / Сергій

    Моє рідне село найкраще!

Написати коментар

Антопіль

imgp3896.jpgУ 1780-ті роки на основі природного лісу тут був закладений ландшафтний парк із двома невеликими мальовничими ставками, що у нас час займає площу близько 30 га. Через цегляні ворота з прибудованих до них будиночком вартового в неокласичних формах, по ставковій дамбі уздовж шеренги високих старих дерев шлях лежить на пагорб. Тут в оточенні великих квітників розташований двоповерховий палац, що представляє собою досить типову для того часу (1830-ті роки) будівлю в стилі класицизму.
Спочатку Антопіль був власністью брацлавського каштеляна Антонія Четвертинського (1744 - 1830), а потім його сина Леопольда, при якому був заснований парк і побудований палац. Потім маєток в посаг дістав доктор філософії Адольф Єловицький (1840 - 1898).

imgp3912.jpgimgp3887.jpgimgp3894.jpgimgp3895.jpgimgp3899.jpgimgp3900.jpgimgp3905.jpgimgp3906.jpgimgp3910.jpg

Написати коментар

Бар

imgp3072.jpgimgp3080.jpgimgp3082.jpgimgp3084.jpgimgp3086.jpgimgp3087.jpgimgp3089.jpgimgp3099.jpgimgp3100.jpgimgp3105.jpgimgp3111.jpgimgp3117.jpgimgp3119.jpgimgp3121.jpgimgp3125.jpgimgp3129.jpgimgp3133.jpg

Написати коментар

Батурин

img_8154.jpgБатурин за даними археологічних документів був заснований у ХІ—ХІІ столітті.
На початку ХVІ ст. територія Батурина потрапляє під владу великого князя Литовського Гедиміна.
В 1625 році поляки на території Батурина закладають потужну фортецю. У перший рік визвольної війни 1648-1654 рр. Батурин було звільнено від польських поневолювачів і утворено Батуринську сотню, яка увійшла до складу Чернігівського, а з 1649 року – Ніжинського полку.
В 1654 року Батурин отримав привілеї Магдебурзького права.
img_8150.jpgВперше на політичну арену Батурин виходить 1663 року, коли представниками Московського уряду та гетьманом І. Брюховецьким у місті були підписані Батуринські статті.
У 1669 році Д. Многогрішним Батурин обирається Гетьманською резиденцією. 1672 року на козачій раді в Козачій діброві гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Самойловича. Саме за його правління Батурин значно розбудовується.
Особливого статусу Батуринська резиденція набуває за часів правління Івана Мазепи (1687-1708 рр.), коли Батурин перетворюється на центр політичного життя img_8242.jpgГетьманщини. Тут перебувала вища державна адміністрація - Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України. В Батурині в цей час живе і працює політична, військова та культурна еліта України.
Роки Північної війни (1700-1721рр.) принесли на благословенну батуринську землю багато лиха і страждань. В ході війни гетьман Іван Мазепа в своїх намаганнях звільнити Україну від Московського втручання та панування обирає протекцію Шведського короля Карла ХІІ. Наприкінці жовтня 1708 року Мазепа приймає доленосне рішення і вирушає на зустріч з королем, який уже підійшов з військами до Новгорода - Сіверського.
img_8168.jpgДізнавшись про це, російський цар Петро І наказує Меншикову взяти штурмом Батурин і зруйнувати дощенту. В листопаді 1708 року резиденцію Івана Мазепи зрівняли з землею, спалили дотла, а всіх мешканців, не дивлячись на вік і стать, жорстоко вбили. Загинуло 21 тис. мужніх захисників та жителів столиці Гетьманщини.
Довгий час за царською вказівкою в Батурині було заборонено селитись, а гетьманську резиденцію перенесли до міста Глухова.
В 1750 році за гетьмана К. Розумовського Батурин знову стає столицею України. В розбудові резиденції гетьмана брали участь відомі архітектори Антоніо Рінальді, Джакомо Кваренгі, Олександр Квасов.
img_8176.jpgВ 1760 році Кирилом Розумовським розробляється проект відкриття в Батурині університету, який так і не був втілений в життя.
В 1764 р. указом імператриці Катерини ІІ на Україні було скасовано гетьманство і Батурин втрачає статус адміністративного центру України. Саме в Батурині перегорнулась остання сторінка Гетьманщини – Кирила Розумовського примусили скласти булаву.
У 1776 році Кирило Розумовський повертається до Батурина, де зводить вишуканий палац над Сеймом за проектом Ч. Камерона та Воскресенську церкву, в якій і був похований у 1803р.

img_8150.jpgimg_8154.jpgimg_8156.jpgimg_8156.jpgimg_8161.jpgimg_8166.jpgimg_8172.jpgimg_8175.jpgimg_8189.jpgimg_8194.jpgimg_8196.jpgimg_8212.jpgimg_8217.jpgimg_8224.jpgimg_8226.jpgimg_8235.jpgimg_8245.jpg

Написати коментар

Біла Церква

img_5794.jpg
img_5778.jpgБіла Церква – містечко розташоване на березі мальовничої річки Рось на півдні Київської області. Заснував його ще у 1032 році сам Ярослав Мудрий. Тут стояла фортеця для оборони кордонів Київської Русі від кочівників. Назва міста виникла від забудованого у місті єпископського храму. З ХІV століття Біла Церква перебувала під польською короною, у 1651 році Б. Хмельницький підписав тут мир з Польщею. Останній довгий час господарем міста була родина Браницьких.

img_5843.jpgНайвизначніша пам`ятка міста – парк “Олександрія” закладений Ф. Браницьким наприкінці XVIII століття на честь дружини Олександри. Хоча багато чого з витворів скульпторів, зодчих, садівників, на жаль, не збереглося, проте дендропарк навіть у такому спрощеному вигляді вражає величчю та красою. “Олександрію” відвідували О. Пушкін та Т. Шевченко, Олександр I та декабристи. Подейкують, що тут декабристи розробляли план замаху на царя.
img_5847.jpgimg_5850.jpgimg_5860.jpgimg_5861.jpgimg_5879.jpgimg_5891.jpgimg_5897.jpgimg_5904.jpgimg_5917.jpgimg_5924.jpgimg_5927.jpgimg_5940.jpgimg_5946.jpgimg_5947.jpgimg_5954.jpg

Крім парку Браницькі залишили на згадку про себе костел Св. Іоанна Хрестителя (1796-1812) на Замковій горі,
img_5783.jpg

Зимовий палац,
img_5808.jpg

Преображенський собор (1833- 1839),
img_5957.jpg

Гімназію – нині аграрний університет.
img_5787.jpg

У архітектурі центральної частини міста видно забудову кінця 19 століття і будівлі епохи соціалізму.
img_5961.jpgimg_5962.jpgimg_5969.jpgimg_5825.jpgimg_5818.jpg

Торгові ряди (кінець IX ст.).
img_5977.jpg

Пам’ятник Б. Хмельницькому.
img_5798.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Біла Церква”

  1. / Алёна

    парк у нас красивенный в любую пору. .. ждем гостей)

  2. / Ирина

    Очень понравился парк Александрия, семьей прекрасно провели выходной день - очень спокойно, красиво, уютно. Были в июле, теперь хотим поехать осенью, полюбоваться буйством красок.

  3. / Аня

    Люблю своє місто. .!

  4. / Anonymous

    місто гарне, але дороги це жах. Парк гарний. але в нього треба вкладати гроші, все рушиться.

  5. / Ірина

    Чудове і затишне місто! Абсолютно не підійде для любителів мегаполісів!!! Але якщо Ви любите спокій, хочете відчути дух минулих, але не таких далеких епох, то Вам слід їхати саме сюди. Невисокі будівлі, маленькі вулички в цьому шарм центру Білої Церкви. Важливо спокійно пройтися цими вуличками і придивитися до кожного будиночка.

    Навідміну від Києва, де старенькі будинки винищено, а будинки що охороняються державою продовжують знищуватися, в Білій Церкві їх намагаються зберегти. І Гостинний двір - тому яскравий доказ. Прийзджайти подивитися на цю будівлю, адже в Києві вже більше його не побачите в такому вигляді. Чудовий парк!!! Візьміть фотоапарат і не пожалкуєте!

Написати коментар

Білгород-Дністровський

img_7444.jpg
img_7445.jpgБілгород-Дністровський – найстаріше місто в Україні, і одне з найстародавніших в Європі. Виник він в VI столітті до нашої ери. За цей час місто населяли різні племена і народи, кожний з них називали його по- своєму: Тира, Офіусса, Алба-Юлія, Білгород, Фегер-Вар, Ак-Лібо, Мон-Кастро, Четате-Алба. До наших часів дійшли більше двох десятків назв міста, але всі вони, так або інакше, перекладалися російською мовою як Біле місто, Біла фортеця.
Історичні джерела свідчать, що заснували місто на правом берегу Дністра вихідці із старогрецького поліса Мілета. Називаючи Дністер Тірасом, греки нарекли місто Тірой.

img_7439.jpgТира була заснована у вдалому місці на перетині водних та сухопутних торгових шляхів Вона швидко стала багатолюдним багатим містом. Вже в IV столітті до нашої ери отримала статус незалежного міста-держави, видавало свої закони, чеканила монету і навіть вела власне літочислення.

У IX-XII місто входить до складу Київської держави. І в староруських літописах згадується під назвою Белгород-на-усть Дністра, як прикордонний укріплений пункт на півдні Київської Русі. Його зручне стратегічне положення добре розуміли і цінували київські князі. За твердженнями істориків, в 911 році саме в Белгороде-на-усть Дністра починав свій переможний похід на Царьград князь Олег. З тих пір місце злиття Дністровського лиману з Чорним морем стало іменуватися Цареградським гирлом.
img_7441.jpgВ кінці XIII століття татаро-монголи під керівництвом хана Ногая захопили Білгород. Жорстокі ногайці винищили майже все населення, але місто не знищили. Він для них став одним з важливих пунктів між сходом і південною Європою на великому Шовковому  шляху.

У XIV столітті  купці з Генуї, вселяються у місто, і споруджують на найвищому березі Дністровського лиману грандіозний чотири баштовий замок – цитадель Мон-кастро. img_7469.jpgПроте, в 1362 році місто повертає собі статус вольного із слов’янською назвою Білгород, і  Генуї доводиться покинути ці місця. Потім місто бере під своє заступництво молоду молдавську державу. У цей період Білгород стає головним портом і столицею південних провінцій Молдавії, центром православ’я.
Білгород в XV столітті -  велике місто Європи з населенням 20 тисяч чоловік. В цей же час зводиться величезна кам’яна фортеця, величавий вид якої, відповідав столиці могутньої держави. Масштаби будови дозволяли захистити жителів міста від нападу ворогів.

У 1812 році Аккерман увійшов до складу Російської імперії. Почалося його інтенсивне заселення біглими росіянами, євреями, поляками. До кінця XIX століття тут вже проживало близько 50 тисяч чоловік.
З 1918 по червень 1940 років Бессарабія, у тому числі і Аккерман, входить до складу королівської Румунії. У 1941 році місто знаходилося в руках фашистських окупантів. 23 серпня 1944 року місту було повернено його слов’янську назву – Білгород-Дністровський, і він увійшов до складу України.
img_7446.jpgimg_7447.jpgimg_7451.jpgimg_7456.jpgimg_7458.jpgimg_7468.jpgimg_7474.jpgimg_7484.jpgimg_7481.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Білгород-Дністровський”

  1. / Anonymous

    я там родилась город обалденый

  2. / Лена Сафонова

    красиво))хоть я и с Донецка)))но люблю Одессу))))СПаисбо за текст))

  3. / оксана

    я родилась и живу в Белгород-Днестровском. Люблю и горжусь єтим городом

  4. / Anonymous

    Фортеця збереглась чудово, є що подивитися.

Написати коментар

Бедичів

img_4507.jpg
img_4506.jpgНа думку дослідників, назва міста походить від давньослав`янського “берда” - гора, урвище, або від слова “бердиш” - бойова сокира. Цими землями володіли болохівськи князі, князь Данило Галицький, татари. У 1320 році ця місцевість була подарована Великим князем Гедиміном родині Тишкевичів. Роком заснування Бердичіва вважається 1546. 23 січня 1793 року, після другого поділу Польщі Бердичів увійшов img_4499.jpgдо складу Волинської губерніі. З того часу місто, що було розташоване на перехресті торгових шляхів, стає одним з найбільших торгових центрів України. Ще з кінця 17 століття у місті були запровадженні щорічні ярмарки. Найбільший з них - Онуфріївський - тривав упродовж шести тижднів, і за рівнем обігу прирівнювався до Лейпцігзького. Місто вважалось одним із найбільших центрів контрабанди у Східній Європі. В 1867 році під час будівельних робіт під містом знайшли цілу систему підземних ходів якими користувались зловмисники.

img_4500.jpg img_4508.jpg

Довгий час Бердичів залишался типовим “штетлем” - єврейським містечком. В 1765 році євреї становили 80% його мешканців. Найсильніші позиціі мали хасиди. У 1917 - 1919 роках єврейська політична партія “Бунд” повністю керувала містом.

img_4430.jpg
img_4467.jpgМонастир - фортеця босих кармелітів засновано у 1627 році на місті замку 16 століття, побудованного шляхтичем В. Тишкевичем, онук якого Ян під час походу на кримських татар потрапив у полон. Як розповідає легенда, полонений побачив сон, в якому невідомі ченці просили Богородицю про його звілнення. Щасливо повернувшись додому, він зустрів ченців, яких бачів уві сні. Ними виявились босі кармеліти.

img_4474.jpgУ 1630 році київський воєвода Януш Тишкевич передав родовий замок з фортецею під монастир. У 1642 році розпочали будівництво костелу Непорочного Зачаттья Святої Діви Марії. Тишкевич подарував монахам сімейну реліквію - чудотворний образ Богородиці. В 1737-1754 роках на взірець римського костелу Santa Maria Della Neve  споруджено верхній костел Св. Маріі з Дитям та корпус келій (архітектор Ян де Вітте і Г. Тарнавський). Розписи інтер`єру виконав італієць Б. Фредеріче. У 1863 році монастир надав притулок польським повстанцям, після чого царський уряд прийняв рішення про його ліквідацію. Відновлювальні роботи у 1908 - 1915 роках проводив архітектор Жіллер. Їх перервала Перша світова війна. Інтер`єр було майже повністью знищено. Лише в 1992 році монастир зміг поновити свою діяльність.

img_4448.jpgimg_4438.jpgimg_4462.jpg img_4485.jpgimg_4488.jpg

Бароковий костел Св. Варвари, побудований у 1826 році. У світову історію храм потрапив як місце вінчання французького письменника Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської.
img_4494.jpg

Миколаївська церква
img_4501.jpg

Старе єврейське кладовище.
img_4620.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Бедичів”

  1. / Anonymous

    Коли маєте час, то я вважаю що необхідно заїхати у м. Бердичів. Дуже цікаве місто і є що в ньому подивитися. Враження від цього міста приємні.

Написати коментар

Берегове

img_6078.jpgМісто Лампертаза (Lamperthaza) було засноване принцом Лампертом, молодшим сином угорського короля Бели І. У 1240-1241 роках місто було зруйноване військами хана Батия. У 1247 році для відбудови міста й заселення території король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії, яким надав певні торгівельні привілеї. Із 1271 року місто стало центром комітату Береґ. У 1342 році Берегове отримало статус вільного королівського міста з черговими привілеями, у 1396 році угорський король Жігмонд подарував Березький комітат з ценром у Лампертсасі подільському князеві Феодору Корятовичу. 1504-го вперше з’являється назва Береґсас (Beregszász). У 1566 році місто було знищене татарами, 17 червня 1657 спалене польськими військами під керівництовом князя img_6092.jpgЛюбомирського, 1686 — військами Габсбурґів. 22 травня 1703 на торговій площі Берегова Томаш Есе оголосив повстання проти Габсбурґів. Після придушення повстання Карл VI Габсбурґ забрав місто разом із маєтками в роду Ракоці та в 1728 передав династії Шенборнів.

У 1919 році місто на короткий час було під владою румунів, та за Сен-Жерменським та Тріянонським договором перейшло до Чехословатчини. Із 1938 до 1944 місто було зайняте угорцями. 26 жовтня 1944 року місто зайняте Червоною армією. У 1945 разом із Закарпаттям передане до складу Радянської України. 17 травня 2001 року Берегове отримало статус міста обласного значення.
 img_6063.jpgimg_6067.jpgimg_6081.jpgimg_6083.jpgimg_6088.jpgimg_6089.jpgimg_6093.jpgimg_6096.jpgimg_6079.jpgimg_6060.jpgimg_6097.jpgimg_6070.jpgimg_6084.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Берегове”

  1. / Ярослав

    К статье стоит добавить, что в Берегово находится оборудованный бассейн с целебной водой. По словам местных работников, люди, искупавшиеся в такой воде, излециваютс от болезней опорно-двигательного аппарата. Также вода имеет успокаивающее и восстанавливающее силы действие.

    Вода исходит из термального источника с клубины 1200 м (если не ошибаюся), имея температуру 60-70 градусов. Ее остуживают и подают в бассейн уже при t +30 градусов. В ней можно купаться круглогодично. По словам опять-таки местных работников ы ыоде содержится почти вся таблица Менделеева и потобные ситочники есть только в трех местах на плнете: в Исландии, Новой Зеландии (могу ошибваться) и в Берегово. Турецкий Памуккале не в счет, т. к. там нет столько элементов в воде, как в вышеперечисленных местах.

    Лично я в бассейне купался один раз во время экскурсии и впечатления оказались приятными. За исключением лишь ярко выраженной совдепии в бассейне, раздевалке и кассе.

    По словам одного туриста-пловца преклонного возраста, его жена уже практически не могла ходить из-за проблем с суставами и спиной и после недели, проведенной в Берегово, практически ожила и теперь лечится только в бассейне в Берегово.

  2. / Anonymous

    Взагалі м. Берегово мені сподобалося, калоритне. В басейні пахне совдеюією. але це нічого, від самого купання в басейні ви отримаєте задоволення. Дуже Вам раджу сходити в ресторан де угорська кухня, Дуже смачно. Нажаль назву забув, але це недалеко від басейну.

Написати коментар

Бережани

img_1071.jpgПерша згадка про Бережани з`явилась у 1375 році, коли це давньоруське поселення стало власністью шляхтича Василя Тептеховича. У 1520 році місто отримало магдебурзьке право. Однак розквіт осередку настав з приходом магнатів Сенявських (1530 – 1726 р.р.). Протягом віків Бережани залишались важливим осередком української, польської та єврейської громад. У XVII ст. до них приєднались вірмени.

img_1136.jpgЗамок Сенявських був побудований у 1534 – 1554 р.р. за новоголландською системою на замовлення Миколи Сенявського. Проект виконав француз Г. Л. де Боплан. Фортеця, розташована на острові, утвореному річкою Золота Липа. Вона вважалась неприступною аж до 1648 р., коли її за допомогою місцевих українців здобули козаки. У 1655 р. це повторили шведи. Але вже у 1675 р. замок витримав турецький напад. У 1726 році помер Адам – Микола Сенявський, і на короткий час замок став власністью чернечого ордену, члени img_1135.jpgкотрого займались духовним самовдосконаленням. Монастир у 1784 р. ліквідували австрійці. Коли у 1816 році держава перепродала замок родині Потоцьких, преміщення вже були нежитловими, а частина мурів розібрана. В подальші роки фортецю перетворили на казарми, пивоварню, склади, врешті – руїни. У 1698 році у Бережанах побував польський король Август ІІ, у 1702 році – керівник антиавстрийського повстання Ференц Ракоці, у 1707 році – цар Петро І. На внутрішньому подвір`ї ще збереглись рештки Троїцького костелу – усипальниці (1554 р.). На щастя, більщість мощів та рештки надгробків Миколи, Олександра, Прокопа та Анни (ск. Г. Горст, Г. де Гутте та Й. Пінзель) встигли перевезти до Кракова та Олеська.

img_1106.jpgВід замку вулицею І. Франка можна потрапити на площу Ринок, де знаходиться будівля бережанської ратуші. Вона була збудована у 1803 році у стилі класицизму на місті згорілої попередниці. Ця прямокутна, двоярусна споруда з вежею та годинником мала в партері крамниці, а на другому поверсі діяла гімназія. Серед її випускників – поет Маркіян Шашкевич, історики Омелян Огоновський та Володимир Барвинський, письменник Богдан Лепкий.

img_1102.jpgШляхтянка І. Любомирська у 1768 році завершила перебудову в камені дерев`яної церкви Пресвятої Трійці (1626 р.). Роботи розпочав ще князь А. Чарторийський. Храм славиться мощами Івана Хрестителя. Частина кісти руки зберігається тут у позолоченій скриньці. У 1673 році волоська правителька подарувала їх каплиці Бережанського замку, а А. Чарторийський у 1715 році передав реліквію громаді. Після Другої світової війни вважали, що мощі безслідно зникли. Лише у 2000 році їх віднайшли.
Багата пам`ятниками й розташована поблизу вулиця Вірменська. Тут варто оглянути рештки невеликого вірменського костелу. Попри запущеність та знищення, на його фасаді ще й сьогодні можна виднайти залишки фресок, виконаних польським маршалом Е. Ридзом Сміглим. Храм споруджено у 1764 році за сприяння Д. Горбача.

img_1077.jpgРаніше єдину оборону цілісність із місцевим замком становив готичний костел Різдва Діви Марії. Започатковано святиню у 1600 -1622 рр. Г. Сенявським. У 1675 році храм знищили турки. Його відбудували під керівництвом львівського архієпископа В. Сераковського. У 1741 році добудували дзвіницю, костел обнесли муром з бійницями. На початку існування в ньому була галерея портретів роду Сенявських.
Поряд з костелом є руїни великої синагоги (1718) та духовної школи “Габанус”. Разом з єврейським кладовищем – кіркутом, що розташоване в передмісті Окописько, - це все, що залишилось від минулого місцевої єврейської громади. Її історія сягає 1527 р. Майже повністю бережанських євреїв знищили німецькі нацисти.img_1146.jpg

Потужний монастир бернардинців постав у 1630 – 1683 роках навколо костелу св. Миколая на пануючому над містом пагорбі Сторожисько. Будівництво розпочала Урсула, а завершив Микола Сенявський. Споруду збудували на честь перемоги над турками під Віднем. З початку Другої світової війни нацисти організували тут школу “фольксдойчерів”, а з 1945 р. використовують його як приміщення в`язниці для малолітніх злочинців.

img_1059.jpgimg_1064.jpgimg_1065.jpgimg_1076.jpgimg_1079.jpgimg_1080.jpgimg_1084.jpgimg_1088.jpgimg_1093.jpgimg_1098.jpgimg_1099.jpgimg_1101.jpgimg_1111.jpgimg_1113.jpgimg_1114.jpgimg_1118.jpgimg_1119.jpgimg_1126.jpgimg_1127.jpgimg_1129.jpgimg_1136.jpgimg_1138.jpgimg_1082.jpgimg_1156.jpgimg_1107.jpgimg_1091.jpgimg_1068.jpg

Написати коментар

Березова Рудка

img_4034.jpg
Ідея створення садибного комплексу династії Закревських, з якої вийшло багато талановитих та відомих людей, належить Григорію Йосиповичу Закревському. Садиба планувалася не тільки як родинне гніздо, але і як місце проведення дворянський зібрань, тому палац, побудований у 1838 році, вражає красою та розміром.

img_3993.jpgПалац Закревських побудував відомий архітектор Євген Іванович Червинський, учень видатного архітектора К. А. Тона, який спроектував церкву Христа Спасителя в Москві. Донашого часу збереглася біла огорожа з кованою ажурною брамою, алеї та розкішний палац. Парадний двір маєтку утворюється трьома будовами – двоповерховим палацом та двома однотипними флігелями. Круглий партер перед головним фасадом палацу оздоблений клумбами різної форми. В центрі кола пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, відкритий у 2001 році. Безліч квітів, квітучих та вічнозелених кущів, настояне на пахощах повітря – все зачаровує.

Портрет Г. Закревської. Олія, 1843До речі, пам’ятник Шевченку поставлений тут неспроста. Одна з господинь садиби, Ганна Закревська, дружина Платона Закревського, настільки приворожила Кобзаря, що в період з 1843 до 1847 року він частенько навідувався в Березову Рудку. Свою пристрасть поет виплеснув в багатьох віршах, присвячених Ганні. Шевченко також написав портрети подружжя.

img_4011.jpgПарадний фасад палацу оздоблено еркерами на рівні другого поверху, оригінальною відкритою видовою терасою з металевою кованою огорожею та фігурним арочним дахом. Парковий фасад вирішено набагато пишніше, з підкресленою парадністю та живописністю декору. Закрита галерея другого поверху являється оформленням великої танцювальної зали, звідки через двері лоджій, а потім балкон і сходинки гості володарів садиби сходили в парк. Навіть зараз розміри танцювальної зали (230 м²) вражають. Окрім п’яти великих арочних вікон зала освітлювалася img_4037.jpgсвітловим ліхтарем заввишки 3 м над рівнем даху. У найвищому місці висота стелі танцювальної зали становить 8 м.

З
алишки внутрішнього оздоблення палацу свідчать про його колишню красу та пишність. Просторі приміщення були оздоблені гіпсовим ліпленням з геометричними та рослинними орнаментами та дерев’яним різьбленням. Ковані металеві деталі підтримують один і той самий мотив по всьому палацу. Збереглися також побудовані в кінці XVIII сторіччя службові флігелі палацу та старий панський будинок.

img_3986.jpgГосподарі маєтку подбали і про парк площею 45 га. Тут були вимощені цеглою алеї, клумби та галявини з екзотичними рослинами, альтанки у різних стилях, штучний ставок з острівцями та місточками і навіть розарій – гордість власників. Зараз можна тільки здогадуватися, яка краса панувала в маєтку колись.

Березоворудськая піраміда

img_4064.jpgНезвичайна і сімейна усипальня сім’ї Закревськіх, побудована в 1899 році за замовленням Ігната Закревського, який після роботи послом Росії в Єгипті приїхав з цієї африканської країни довершеним єгиптоманом. Це класична піраміда, абсолютно правильно орієнтована по сторонах світу і побудована з використанням автентичних будівельних матеріалів, тільки невеликих розмірів (висота її складає всього 9 метрів). Піраміда img_4075.jpgявляла собою зразок релігійної терпимості - в ній були сусідами християнський вівтар, письмена з Священного Писання і єгипетські фрески, а вхід охороняла стародавня статуя богині Ізіди.

Б
ільшовики спаплюжили цей мавзолей, останки похованих батьків Ігната викинули, все, що можна було знищити, знищили. Піраміда все ж таки виявилася на рідкість міцною спорудою, як і палац Закревськіх. Вона пережила більшовизм, службу у якості холодильника після Другої світової війни і навіть спроби знести її бульдозерами в 80-х роках минулого століття. Може й не варто їй було чинити такий опір - ковані ворота майже зовсім роз’їла іржа, від облицювання не залишилося і сліду, а близькість сільського магазина перетворила її на вічне звалище. Але все одно вона залишається однією з трьох існуючих в Європі пірамід.

Садиба знаходиться в Полтавській області. Доїхати до неї можна по трасі Київ-Харків, повернувши наліво приблизно на 135 км.

img_3988.jpgimg_4005.jpgimg_4006.jpgimg_4020.jpgimg_4048.jpgimg_4008.jpgimg_4016.jpgimg_4057.jpgimg_4019.jpg

img_4025.jpgimg_4055.jpgimg_4012.jpg

img_4069.jpgimg_4070.jpgimg_4073.jpgimg_4081.jpgimg_4084.jpg

img_4080.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Березова Рудка”

  1. / Руслан

    Я здесь бываю часто! Мне очень нравится!

  2. / алина

    а где это находится?

  3. / admin

    Уже добавили пояснение под текстом. Можете также посмотреть на карте в фотогалерее.

  4. / Ольга

    А как можно заказать данную поездку и сколько стоит?

  5. / admin

    Об экскурсии надо договариваться либо в одном из экскурсионных бюро, либо прямо на месте, в музее. Если ехать самостоятельно, то добираться из Киева нужно сначала до Пырятина. Из Пырятина в Березовую Рудку автобус отходит в среду, пятницу и воскресенье: в 5.10 и 11.55. Стоимость проезда 5 грн. Экскурсию проводит Валентина Васильевна Гончар, директор березоворудского краеведческого музея, тел. 8 (05358) 6 61 78. О стоимости экскурсии лучше узнать у нее.

  6. / Женя

    Отличное место.

    Я там провел немало времени, в Б.Рудке живет мой дед. Часто наведываюсь. Грустно признавать, но все вышеописанные памятники находятся в ужасном состоянии…

  7. / Оля

    Я живу в цьому мальовничому селі. І хай хто, що не говорить, але я завжди буду стверджувати, що це просто “райський куточок”.За останній місяць в селі освітлені всі вулиці, встановлений дитячий майданчик. Звісно хотілося б щоб була проведена реставрація Будинку культури, але я надіюсь , що з часом все налагодиться.

  8. / Руслан

    Супер! Я поеду!

  9. / Аліна

    Спасибі вам,це мій рідний край,я дуже рада що знайшлись ті люди,які написали про Б.Рудку.СПАСИБІ!!!!!!!!!!!!!!

  10. / Віталік

    Все просто супер!!!!!!!!!Але потрібно більше фотокарток.

  11. / admin (Relax.UA)

    Нам дуже хочеться, Аліна, щоб більше людей приїздило і до Березової Рудки, і до інших пам’яток. Може, у такий спосіб вони відродяться із занепаду та забуття.

  12. / Віка, Іра

    Ми також дуже люблимо Березову Рудку, оскільки у свій час кожне літо відпочивали там у бабусь і радіємо усім позитивним змінам в ньому. Були приємно здивовані, що існує сайт села. Здорово!!!:)

  13. / Лена,Аліна, Ян.

    Оскільки, ми яляємося студентами Березоворудського технікуму, і дійсно являємося патріотами цього навчального закладу, то радимо всім хто цікавиться чарівною і прекрасною природою, приїздити до нас у гості. Будемо радо вітати всіх на Березоворудській Землі.Ви не пожалкуєте, що зробили цей вибір. З повагою СТУДЕНТИ.

  14. / Роман Степанович

    Довольно интересное место. Считаю, что перед тем как ездить по заграницам и смотреть на пирамиды, сфинксов и прочие прелести других государств (причем это всё обходиться не дешево), можно и нужно как минимум знать и увидеть всё то что скрыто на территории нашей Украины, знать и уважать историю своей страны, а потом уже тратить деньги на заграницу.

    Я для себя определился, еду посмотреть и послушать.

  15. / Юля/Сережа

    Очень красивая природа, много хороших людей и самых лучших друзей!Мы скоро собираемся туда поехать!

  16. / Саша

    А какой сайт Березовой Рудки

  17. / Арина

    Я там часто бываю, особенно летом с ребенком, там очень хорошо. Свежий воздух, и такое звездное небо, что такого неба в Киеве нет. Часто бываю в парке, очень нравится усадьба Закревских.

  18. / Alexandr

    28 июня были в Берёзовой Рудке.
    Очень красивое и приятное место!
    Жаль что не реставрируют усадьбу и особенно фамильную усыпальницу Закревских. Такие памятники архитектуры нужно беречь, восстанавливать и охранять законом.

  19. / T.J

    нет краше моего родного села)))во всей стране)))

  20. / Балякно Вітя

    Дуже гарне село, Я в ньому виріс!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!Приїздіть в гості, ЖДУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!80978144971

  21. / Директор Березоворудського краєзнавчого музею В.В.Гончар

    Бажаючих відчути подих історії, щиру гостинність та красу Полтавського краю просимо відвідати наше село та народний музей, що розташований в одному з флігелів маєтку Закревських і налічує більше 5 тис. експонатів, серед яких речі та меблі з палацу Закревських, рідкісні світлини їх родини та нащадків, що живуть в різних країнах Європи та Америки, колекції картин та виробів народних умільців в кімнаті славетного земляка, поета-пісняра Д. О. Луценка зібрані особисті речі, твори, подарунки відвідувачів та лауреатів премії ” Осіннє золото ” . Час роботи : щоденно, крім понеділка з 10 до 17 години .

  22. / Босий Віталік

    Я проживаю в цьому мальовничому селі і мені дуже подобається його краєвиди та історичні пам’ятки, що в ньому знаходяться . Це старовинний парк, садиба Закревських з чудовим палацом, народний музей з його чудовою колекцією. Я внук Валентини Василівни Гончар і тому часто провідую цей цікавий музей . Приїздіть і самі в цьому переконаєтесь !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  23. / ludmila

    Огромное спасибо за то, что расказали о моем любимом и родном крае. Приезжайте там есть, что посмотреть и где отдохнуть. А почему не рассказали еще об одном памятнике на територии школы.

  24. / Альона.

    Я виросла в цьому селі, дуже гарне місце. Мені приємно, що про Б. Рудку зна багато людей. Приїздіть обов’язково!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  25. / Альона

    Привіт, випускникам школи 2009р я сумую за вами. Чого нема краєвидів школи?

  26. / Сергей Незамаев

    Я там учился в 1975-1979 гг. Знакомые пейзажи, очень красивая местность.

  27. / Таня

    Чомусь очікувала більшого, але те що побачила також вразило. Центральна Україна має не так багато пам”яток такої давності, тому приємно, що на Полтавщині є такий затишний, мальовничий і чарівний куточок

  28. / катруня

    я еду на этой неделе сто пудов кто со мной класно отдехнем приезжайте с детьми они я думаю получат мааааааааассчсу удовольствия!

  29. / Виталий

    Деньги на реконструкцию и восстановление здания выделили правнуки семьи Закревских, которые проживают во Франции. В нашем отечестве денег не нашлось. Не говоря уже о Министерстве образования.

  30. / татьяна петровна

    Какой красивый дворец! Даже в таком состоянии, как на фото, он хорош! Я живу в Лен. области, но украинка и меня тянет на Родину моих родных. С интересом прочитала и просмотрела ваши статью и фото. Спасибо тем , кто все это подготовил и дал возможность нам увидеть. При первой возможности при приезде в Украину постараюсь побывать в ваших местах и самой все это увидеть.

  31. / Игорь

    Неужели это тот техникум в котором я учился 10 лет назад? Страшно смотреть до чего его довели (((. .. Ужас. ..

  32. / Ольга

    13. 11. 2010г. была на екскурсии в Березовой Рудке. Если просто сказать понравилось - это не сказать ничего. Сюда надо поехать просто хотя бы для того что бы послушать как рассказывает Валентина Васильевна. Ее можно слушать целый день, настолько интересно и с любовью рассказывает она о семейном гнезде Закревских. Просто солнечный, приятный человек и очень гостеприимный. Какие интересные экспонаты находятся в музее ( комната прикладного искуства, уйти не возможно оттуда), какие вещи созданы руками мастериц Березовой Рудки - это надо видеть. Воздух на территории парка, просто голова кружится. Нам повезло, погода была как по заказу, тепло, солнышыко - золотая осень. На територии техникума - есть опытный участок, на котором выращиваютя различные травы из которых делают сбор. Называется такой чай “Березоворудский бальзам”, туда входят и цветы, листья, плоды различных лекарственных растений. Я (к своему стыду) не спросила имя и отчество заведующего опытного участка. который гостеприимно угощал нас чаем с медом и печеньем. Только ради этого стоит туда поехать. А я представляю какая там красота летом. А какие там ели, липовая аллея. Так что кто не был, очень рекомендую поехать. А то что не ухожено (хотя все делается что б как можно поддержать нормальное состояние зданий) и территории, все упирается в деньги. Обидно, что имеем - то не ценим.

  33. / 27.12.2010.22:36/Виктор

    Учился в группе ЗС-27. Остались незабываемые впечатления

  34. / alex

    Такого убожества и обветшания не ожидали.

  35. / 2 а 106

    Лiтом класно а зiмою ужас. ОСОБЕННО ДОРОГИ

  36. / Anonymous

    Люблю Березову Рудку. Особливо її привітних мешканців!

  37. / K.О.В

    Для душі кращого місця годі й шукати.

  38. / Anonymous

    мне нравиться поеду следующим летом. Серега

  39. / Елена Клочко

    В нашем отечестве тоже зашевелились, но слабо. Господа, мой дед сделал фото дворца в 1927 г. , за 10 лет революции имение угробили основательно, сейчас есть хоть некоторые сдвиги к лучшему. А Валентина Васильевна - настоящий ангел-хранитель памяти Закревских и этого тихого уголка. Как бы его не прихватизировали наши нынешние власть придержащие, уж больно хорош. Поэтому поспешите приехать и увидеть, пока не обнесли высоким забором с надписью “частная собственность”. Приезжать лучше осенью, тогда вас угостят яблоками и фирменным чаем “Березоворудский”, сбор трав получился удачным, а чай - душистым. Приятных впечатлений!

  40. / Кристина

    это моя родная деревня)! родилась и провела там больше половины своей жизни, знаю про село очень много и очень горжусь своей родиной!!!

  41. / Anonymous

    я навчалась з 1975-1979 роки на той час було красиво -в даний час трохи запущено не тильки дороги а й мисцевисть. Жалко тих викладачив яки залишились там.

  42. / Anonymous

    Привит випусникам 1975-1979 роки група захист рослин керивник Лариса Петривна я дуже скучаю за тим краем . за всима. Надя Пляха

  43. / Anonymous

    Іще в плачевнішому стані знаходиться садиба Апостолів-Муравйових в с. ХомутецьМиргородськогорайону на Полтавщині.

  44. / Nelja

    24 червня 2012 року побувала разом з сім’єю на території Березоворудського радгоспу-технікуму, якраз був день зустрічі випускників усіх років. Його закінчила моя мама Карпенко(нині Корнієнко) Марія Дмитрівна у 1970 році.

    Вражена побаченим!!!! Відвідали музей, слів замало, але в ньому душа- Валентина Василівна- чарівна жінка, розповідь просто зачарувала, в захваті від експонатів музею, дай Бог здоров’я Валентині Василівні на ентузіазмі якої тримається дух садиби Закревських. В захваті від парку, від садиби, від піраміди. Подяка і шана керівництву технікуму та місцевій владі за оргацізацію свята відчували себе як вдома. Відпочили, побачили багато нового, набрались сил. Процвітання Чарівному, Гостинному, Березоворудському краю, здоров’я і достатку його мешканцям. Обов’язково приїдемо ще.

  45. / Василь (Україна, Прилуки)

    Шановні українці! Прийшов час діяти для збереження і примноження всього українського. Я з родиною теж відвідав садибу Закревських 24 серпня 2014 року. Музей у вихідний день на жаль не працював. Проте ми з задоволенням подивились парк, розсадник і сам майновий комплекс разом з пірамідою. Невідкладно треба збирати кошти на продовження відновлення садиби. Чи є якась ініціативна група, рахунок в банку і прозора процедура контролю за виколристанням коштів?

  46. / Валерій

    Чудовий край! Колиска моєї юності. Тут я навчався 1994-1996 роки. Куратор Талан Г. І. Талановиті викладачі, чудова природа, гарний парк, прекрасний музей. Привіт Березова Рудка

    А коли зустріч 2015 року? Дуже хочу приїхать.

Написати коментар

Білокриниця

img_5433.jpgЩе у 1438 році ця місцевість була приписана до власників кременецького замку, поки Семен Кілдиш не заснував тут маєток, що дав назву роду Білокриницьких. Його замок перейшов у власність родини Збразьких і проіснував до 1806 року, коли був знищений пожежею. У 1705 році тут гостював Іван Мазепа. Наступний власник Олександр Колонна – Чосновський збудував палац, спроектований у неоготичному стилі. На жаль, його нащадки через фінансові проблеми були змушені продати будівлю. Її купив філантроп Олександр Воронін. З 1892 року у маєтку з`явилась сільськогосподарська школа, що діяла на гроші із заповіту О. Вороніна. Зараз у його приміщенні діє лісотехнічний технікум. Навколо будівлі збереглися фрагменти парку, створеного арх. Діонісієм Міклером.

img_5427.jpgimg_5429.jpg
img_5434.jpgimg_5454.jpg

Написати коментар

Богуслав

Богуслав розташований на мальовничому березі річки Рось. Богуславль відомий ще з 12 ст., як один з форпостів Київської Русі. Але сучасної слави містечко набуло завдяки постаті легендарної Марусі Богуславки - української полонянки, яка визволила з турецької в’язниці семисот козаків-земляків. У місті працює Меморіальний музей художника Івана Сошенко і Музей - садиба письменниці Марка Вовчка (Сайт міста Богуслав http://www.boguslav.info/)
img_2053.jpgimg_2058.jpgimg_2059.jpgimg_2152.jpgimg_2164.jpg

Троїцька церква

img_2152_l.jpgПам’ятник Марусі Богуславці.

img_2158.jpgБогуславський парк.

img_2119.jpgimg_2127.jpgimg_2144.jpgimg_2149.jpg

Річка Рось. Зупиниться з наметом краще на лівому березі, біля села Роскопанці.

img_2090.jpgimg_2457.jpgimg_2473.jpgimg_2474.jpgimg_2479.jpgimg_2490.jpgimg_2496.jpgimg_2524.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Богуслав”

  1. / Олег

    Чудові фото! Дякую за майстерність.

  2. / Владимир

    Прекрасный городок, только вот домище-коробок, если смотреть от автостанции в направлении церкви, просто испоганил вид.

  3. / наталия

    Скажите, а было ли кладбище по ул. Шевченко?

Написати коментар

Болехів

img_6293.jpgПерша письмова згадка про «болехівські» землі належить до 1371 р. В документах XV ст. згадується як Болехів Волоський. У 1546 р. в Болехові, на Старій Бані, було споруджено перше підприємство — солеварню. В 1603 р. місту було надано магдебурзьке право. В XVI—XVII столітті Болехів кілька раз грабували і руйнували кримські татари. Населення Болехова брало активну участь у Національно-визвольній війні 1648—54 рр. і в опришківському русі XVIII століття. Після Першого поділу Речі img_6306.jpgПосполитої у 1772 р. місто входило до складу Австрії, а з 1918 р.  — до складу Польщі. У 1939 р. в результаті анексії Радяським Союзом східних польських земель Болехів був приєднаний до Української РСР. Село згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 176. З історією img_6301.jpgБолехова тісно пов’язаніімена видатних людей. До них насамперед належить Н.Кобринська (1855-1920) — відома українська письменниця і громадська діячка, організатор жіночого руху на Прикарпатті. Спільні справи єднали Н.Кобринську з О.Кобилянською, яка часто відвідувала Болехів у 20-х роках XX ст. У Болехові в 1884-1888 рр. бував І. Франко. Він також перебував у с.Лолин, де написав ряд оповідань, а згодом на основі місцевого матеріалу створив драму “Украдене щастя”. На Заході Болехів став відомим завдяки книзі американського письменника Даніеля Мендельсона «Загублені: Пошук шести із шести мільйонів», яка розповідає про долю єврейської громади міста. До Другої Світової війни, коло половини мешканців міста була єврейського походження. Під час Голокосту з 3000 євреїв вижило лише 48.img_6296.jpgimg_6295.jpgimg_6299.jpgimg_6295.jpgimg_6300.jpgimg_6309.jpg

Написати коментар

Борщів

imgp0723.jpgimgp0727.jpgimgp0729.jpgimgp0732.jpgimgp0733.jpgimgp0735.jpgimgp0734.jpgimgp0725.jpg

Написати коментар

Браїлів

Перша згадка про укріплення відноситься до 15 ст. За часів Богдана Хмельницького Браїлів перетворюється на сотенне містечко.
Францішек Салезій Потоцький у 1740 році засновує костел з кляштором тринітаріїв. Завершив будівництво близько 1780 року Станіслав Щенсни Потоцький.

На початку 19 століття Браїлів переходить від Потоцьких до Феліціана Юковського. Той 1868 року продав маєток Карлу Федоровичу фон Мекку, відомому залізничному підприємцю. Його дружина, Надія Філаретівна, була пристрасною шанувальницею таланту Петра Чайковського. Ця обставина пов‘язала історію містечка з життям видатного композитора.

1876 року Надія фон Мекк заочно зробила невелике музичне замовлення Петру Іллічу. Поміж ними зав’язалося листування, яке дало початок дружбі. Вони ніколи не зустрічалися, не розмовляли одне з одним — таке було їхнє спільне бажання. Тепле та змістовне листування тривало 13 років.

Осінь 1877 р. була важким періодом у житті Чайковського: розлучення, фінансові проблеми. Директор Московської консерваторії Микола Рубінштейн розповів про негаразди, які спіткали генія, Надії Філаретівні — і багата меценатка запропонувала Петру Іллічу щорічну субсидію в 6000 карбованців доти, аж поки він не повернеться в консерваторію. Гроші ці композитор отримував протягом всіх наступних років листування, що дало йому змогу вести незалежний спосіб життя.

Навесні 1878 року Чайковскький отримав запрошення приїхати до Браїлова — і відразу ж погодився. Все тут було створене для творчості: чудовий рояль, фісгармонія, ноти та книги. В Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п’єси для скрипки, 7 романсів (серед них — «То було ранньою весною», «Средь шумного бала»), серенада Дон Жуана на слова Олексія Толстого, «Піліпінелла». Наступного року Петро Чайковський знову був у Браїлові. В серпні 1879 року він три тижні жив на сусідньому хуторі Семаки. Влітку 1880 року Чайковський востаннє приїхав сюди. В Семаках він написав сім романсів на слова різних авторів.
imgp2951.jpgimgp2957.jpgimgp2958.jpgimgp2960.jpgimgp2962.jpgimgp2964.jpgimgp2965.jpgimgp2967.jpgimgp2971.jpgimgp2975.jpgimgp2976.jpgimgp2977.jpgimgp2984.jpgimgp2992.jpgimgp2995.jpg

А влітку 1881 року в Браїлові жив тоді ще молодий французький музикант Клод Дебюссі, якого запросили як домашнього піаніста. Знайомство з родиною фон Мекк мало надзвичайно велике значення в його житті: адже майже все, що створив до того часу Петро Чайковський, звучало в цьому палаці. Дебюссі пам’ятав про це.

Свято-Троїцький жіночий монастир.
imgp2935.jpg

Троїцький костел.
imgp2928.jpg

Написати коментар

Брацлав

imgp3446.jpgimgp3447.jpgimgp3453.jpgimgp3455.jpgimgp3461.jpgimgp3464.jpgimgp3468.jpgimgp3473.jpgimgp3476.jpgimgp3483.jpgimgp3485.jpgimgp3487.jpgimgp3493.jpgimgp3495.jpgimgp3500.jpgimgp3504.jpgimgp3505.jpgimgp3510.jpg

Написати коментар

Бровки Перші

imgp9367.jpgНа початку XVII століття палац належав польському аристократичному роду Сцибор - Рильських. Один з його власників, Діонісій, був двоюрідним братом Тадеуша - батька класика української літератури Максима Рильського.

У радянські часи тут розміщувалася школа.

Зараз садиба і парк знаходяться в занедбаному стані. Будівля палацу наполовину зруйнована.

imgp9371.jpgimgp9374.jpgimgp9380.jpgimgp9385.jpgimgp9379.jpgimgp9373.jpgimgp9383.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Бровки Перші”

  1. / Оксана

    Я живу в цьому селі. Пам’ятка справді вже занедбана. Покрівля будівлі уже впала. Приїхати і подивитися вже немає на що. .. .((((((

Написати коментар

Броди

img_5482.jpgНазва міста походить, від того, що місто Броди розташоване на шляху перетинів двох річок з непрохідними болотистими заплавами. Тому переправа через них проходила вдвох чітко визначених місцях - бродах.

Перша згадка про Броди у історичних джерелах була у XI ст.

img_5499.jpgВ другій половині XIV століття Броди стали власністю польських феодалів. В 1441 році польський король Владислав ІІІ подарував Броди разом з навколишніми землями шляхтичеві Ленінському. Від того часу Броди належали польським магнатам. У ХVІІ ст.. Тут збудовано замок, обведено його земляними валами та дерев’яними стінами з баштами і двома брамами - Львівською та Луцькою.

До об’єднання Галицького і Володимирського князівств князем Романом Мстиславичем в 1199 році, Броди виконували роль прикордонної фортеці Перемишльської волості Волинської землі. В 1241 році літописні Броди, як і багато інших руських городів, були знищені ордами хана Батия і з цього часу на протязі двох подальших століть про місто не зустрічається жодної письмової згадки.

img_5496.jpgБроди - пролягали на шляху із Русі на Поділля. Але все ж таки набіги кримських татар - не припинилися. То виникла необхідність зведення тут міцної фортеці. таке місце було знайдено посеред ставу, на “острові”. 22 серпня 1584 року король Речі Посполитої Стефан Баторій своїм привілеєм дозволив Жолкевському побудувати замок і заснувати нове місто на магдебурзькому праві. Місто отримало назву ”Любич” від родинного герба Жолкевських “Любичі”. В кінці ХVІ столітті Любич почали звати Бродами, а приміське село перезвали на Старі Броди.

img_5491.jpgДо 1787 року Броди були центром окружного уряду, а після перенесення його до Золочева вони були підпорядковані Золочівському округові. З 1866 року місто стало центром Бродівського повіту.

22 червня 1941р. розпочалася радянсько-німецька війна. Під Бродами відбулася велика танкова битва відома в історії як танкова битва в районі Луцьк - Дубно - Броди. З перших днів окупації фашистська адміністрація розпочала репресії проти єврейського населення. У Бродах створюється “гетто”. У 1943р. всі його мешканці були розстріляні. Декілька тисяч жителів району вивезені на примусові роботи Німеччину.

Після завершення війни на Бродівщині встановлюється радянська влада. Внаслідок радянсько-польського договору про співробітництво з Бродівського повіту на бувші німецькі землі Польщі переселено майже всіх поляків.
img_5475.jpgimg_5497.jpgimg_5500.jpgimg_5512.jpgimg_5520.jpgimg_5523.jpgimg_5527.jpgimg_5528.jpgimg_5530.jpg
img_5478.jpgimg_5511.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Броди”

  1. / Микола

    Шукаю фото одного із власників міста Броди Вінценти Гавела Потоцького.

    Він же був власником і Немирова, що на Вінниччині.

    Моя електронна адреса: nikoladenis@i. ua

    Буду вельми вдячний за фото.

Написати коментар

Бронниця

imgp4026.jpgПерша документальна згадка про поселення, що виходячи з назви мало важливе оборонне значення, датується 1388 р. На південь від Бронниці на плато, що круто обривається до Дністра, на узліссі старого дубового лісу, збереглися залишки маєтку фельдмаршала російської армії Петра Вітгенштейна (1769-1843). Нащадок давнього німецького роду, він був потомственим графом, що народився на Лівобережній Україні (у Переяславі або Ніжині). Командир Єлизаветградського гусарського полку (1801 р.), головнокомандуючий російськими і пруськими військами у Вітчизняній війні (після смерті Михаїла Кутузова в 1813 р.), головнокомандуючий 2-ї російської армії (1818 р.) був зведений у 1826 році імператором Миколою І у генерал-фельдмаршала. Під час чергової війни з Туреччиною (1829 р.), відзначаючись особистою хоробрістью, простотою в спілкуванні з підлеглими і неприйнятттям інтриг, П. Вітгенштейн за станом здоров`я йде у відставку зі збереженням платні.
imgp4009.jpgМабуть, символично, що маєток відставного фельдмаршала з`явився на високому 170 – метровому крутому березі Дністра, який сторіччами розділяв держави християнського і мусульманського світів. У нас час про ветерана російської арміі в маєтку пам`ятає лише прекрасний парк. Садибні будівлі (стилізовані під середні віки чотириярусна видові вежа-донжан із зубцями і стіна з бійницями, що прилягає до неї, пізніше перебудована на звичайний будинок, та сторожка біля в`їзних воріт) зводилися спадкоємцями маєтку.

imgp4011.jpgimgp4041.jpgimgp4062.jpgimgp4060.jpgimgp4039.jpgimgp4048.jpgimgp4061.jpg

Написати коментар

Буданів

imgp1127.jpgПерший дерев’яний замок у Буданові був зведений його власником Якубом Будзановський. На початку 17 століття на місці зруйнованого татарами дерев’яної, споруджують муровану фортецю.

У 1631 році замок перейшов у володіння О. Сємінського, потім — до родини Лєвочинських.

imgp1146.jpgПід час Національно-визвольної війни українського народу 1648-1653 рр. під проводом Богдана Хмельницького козаки кілька разів брали приступом укріплення (замок двічі успішно витримав козацьку облогу в часи Визвольної війни, але під час 3-ої козацької атаки в 1651 р. пав). Після цих подій замок лежав у напівзруйнованому та розграбованому стані. Опис замку 1661 року свідчить: “тут зогнили дахи та підлога, башти і стіни мали чимало пробоїн, міст і стрілецькі галереї на баштах прогнили, пічки в житлових приміщеннях стояли розваленими”.

imgp1162.jpgЗамок відбудували, але турецька армія Ібрагім-паші в 1765 р. потужними артобстрілами вщент його знищила. Оборонців замку місцеве населення поховало на сусідний горі Погибниця. Після цієї руйнації військова комісія визнала недоцільним відновлювати весь фортифікаційний ансамбль. Потоцькі на догоду своїй дружині Марії подарував Буданівський замок черницям й виділив кошти на його переобладнання під монастир.
Замок до першої світової

У 1846 р. монастирські приміщення було реконструйовано, добудовано шпитальний корпус.

Після Другої світової, в 1956 р., відновлений комплекс запрацював як психіатрична лікарня на 300 ліжок. Вона функціонує тут досі.

imgp1130.jpgimgp1132.jpgimgp1134.jpgimgp1140.jpgimgp1149.jpgimgp1150.jpgimgp1158.jpgimgp1168.jpgimgp1163.jpgimgp4528.jpgimgp4531.jpgimgp4535.jpgimgp4537.jpg

Написати коментар

Буки

img_2884_s.jpg
Як часто ми захоплюємося красою зарубіжних країв, не знаючи до ладу рідних. Щоб опинитися, наприклад, в справжнісінькому каньйоні, не обов’язково їхати за моря та океани.

img_2903_s.jpgВін тут, недалеко, в Черкаській області. Природа доклала зусиль, створюючи річку Гірський Тікич. Річка дуже мальовнича по всій довжині, а в районі села Буки на Черкащині краса її просто зачаровує. Гірський Тікич прорізав собі дорогу в гранітних відкладеннях, вік яких близько 2 млрд. років. Прямо у центрі села можна милуватися кам’яними напливами берегів, між якими біжить по порогах річка. img_2980_s.jpgБлижче до околиці села, перед входом в Букській Каньйон, річка шумно скидається з 2-метрової висоти, утворюючи водопад Вир. Поряд з водопадом збереглися руїни старого кам’яного млина XIX століття. На річці також стоять будови однієї з перших в Україні малих гідроелектростанцій. Глибина каньйону досягає 20 метрів, місцями він звужується до 20-40 метрів, повною мірою даючи відчути потужність та велич природи. Довжина цього дива складає близько кілометра.

Село Буки знаходиться в 180 кілометрах від Києва. Їхати до нього треба по Одеській трасі до Жашкова, а з Жашкова по дорозі через Охматів і Червоний Кут.

Зупиниться з наметом краще на лівому березі, вже у кінці каньйону.

img_2822_s.jpgimg_2828_s.jpgimg_2862_s.jpgimg_2867_s.jpgimg_2878_s.jpgimg_2882_s.jpgimg_2896_s.jpgimg_2901_s.jpgimg_2905_s.jpgimg_2906_s.jpgimg_2920_s.jpgimg_2927_s.jpgimg_2957_s.jpgimg_2967_s.jpgimg_2968_s.jpgimg_2955_s.jpgimg_2994_s.jpgimg_2998_s.jpgimg_2979_s.jpg

img_2986_s.jpgimg_2961_s.jpgimg_2963_s.jpgkarta_s1.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Буки”

  1. / Кнопка

    была там один раз..так красиво!!!спокойно,чисто…

  2. / Светка

    Была в Буках, Кислине, Антоновке. Места очень живописные, нетронутая дикая природа. Особенно понравился Букский каньйон, река Горный Тикич.Вода в реке чистая, прохладная.Когда училась в школе каждое лето там проводила, на море даже не тянуло.

  3. / Женя

    Красотище-то какое!!!

    Может, кто подскажет, есть ли туда какие-то екскурсии, или это самому нужно ехать? может, кто знает, кто организовывает эти екскурсиии?

    Заранее спасибо!

  4. / Артем(Relax.UA)

    Насчет экскурсий у меня информации нет. Лучше, конечно, поехать со своей компанией.

  5. / NoName

    намечается 17 августа. см здесь:
    http://www.tourclub.kiev.ua/forum/viewtopic.php?t=767

  6. / 21.08.08 Валентина

    Случайно обнаружила информацию о Буках. Это иоя родина. Нужен инвестор, чтобы наладить курортный бизнес почистить реку , построить тукрбазы. Пока этими прелестями могут восхищаться толькл приезжие туристы. Чудесней отдыха не найдете.

  7. / Илья

    Я был там несколько раз! очень понравилось! Водичка журжит… красота! Все едте не пожалеете!

  8. / Алексей

    Самое лутшее место в мире!!!! И это и моя родина тоже!!!

  9. / Bekker-70

    Когда живешь здесь, то и не замечаешь в каком живописном месте ты живешь. А красота-то неописуема. И это при том, что здесь только 0,1% тех фотографий, которые можно было показать. Это - “Маленькая Швейцария”.

  10. / Інфинити

    не была у Буках, но слышала по рассказам подружки(которая там живет), что очень красиво. НАДЕЮСЬ ПРИГЛАСИТ МЕНЯ КОГДА - ТО В ГОСТИ!!!

  11. / анонім

    Я там живу.І я горджуся своїм селищем. Його первозданною природою. Приїжджайте, тут красиво

  12. / Люда

    Я бываю там очень часто, кому очень интерестно могу организовать экскурсию, но заявки присылать надо заранее, оставляйте свои координаты здесь и я с вами свяжусь.Очень красиво там в основном летом!!!!!!!!!!!!!! Кому хочется окунуться в мир чистоты, необыкновенной красоты, пишите отвечу всем на любые вопросы!!!!!!!!!!!!!

  13. / Ира

    Там настолько хорошо,спокойно и сказочно что там хочется остаться навсегда.Ведь когда приезжаешь на Горный Тикич забываешь обо всем,тебя охватывает безграничное счастье.Особенно люблю источник под скалой.Не забудьте набрать воды :)

  14. / Карина

    Виды Горного Тикича просто потрясли!Я не замужем и иногда возникает ощущение,как будто не хватает опоры в жизни.Когда такое чувство внутренней пустоты,я люблю быть возле гор,камней,скал.Чувствую что,вот как бы это и есть опора.Думаю что не только у меня такое ощущение и ЖЕЛАНИЕ значимой,активной,напористой природной красоты.Быстро бегущая вода Тикича завораживает,так и хочется опустить туда руку.Но я живу в Киеве и не могу приехать туда одна и поселится там в палатке на пару дней.Поэтому очень прошу откликнуться человека из села, которому будет не в тягость принять меня на 2-3дня в апреле,мае,когда воздух теплый а вода холодная.Мне сорок лет и я буду рада если найду друга или подругу в таком живописном месте.Пишите мне kv-iryna@ukr.net или прямо тут.

  15. / Kolya Onischuk

    Привет всем… да дествительно у нас речка просто супер!!! полутше всяких морей и океанов!!! приежайте летом и отдохните !!!!!! лучше отдиха нет!!!!

  16. / Еленочка Выкрутень

    ПРивет,о счасливейшие люди планеты! Вам предоставилась такая уникальная возможность познакомиться со старинными и величественными Буками.Я туда езжу каждый год, преодолевая 6000км. Побывав там хоть раз, вас притянет обратно неимоверная сила любви к природной красоте! Это просто великолепное место в Украине! Прекрасные пейзажи,горная река. И самая главная достопримечательность- это руины одной из первых ГЭС на Украине. А какие там гостеприимные и доброжелательные люди! Приезжайте и не пожалеете!

  17. / Алінка

    Завітайте в село Русалівка! Подивіться на красу нашої школи.

  18. / Григорий

    Очень красиво, заинтриговали, хочу на майские приехать с семьей, у вас есть там что то типа коттеджа или гостиницы? Где можно будет переночевать?

  19. / Оля Пшенай

    Приємно здивована,що знайшла куточок свого дитинства..де зовсім малою відпочивала і найкращі згадки саме про ці місця..тут жили мої дідусь і бабуся,яких вже нема,але є минуле,хоча всі кінці “в воду”,тому що нема вже тут рідні.Так “смачно” і боляче до сліз згадувати вир,млин,греблю,батьків дідуся,бабусів і нас дітей..

  20. / Марина

    Цей куточок є дійсно дивовижним видовищем!!!!!Хто прагне гармонії, спокою, відпочинку і вміє цінувати прекрасне, знайде тут для себе все про що давно мріяв…

  21. / ВОВА

    Я ПРОЖИВАЮ У БУКАХ. ЦЕ—ДІЙСНО НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ ЯКЕ Я БАЧИВ

  22. / Леша

    Да, места там действительно красивые!

    Хотим приехать отдохнуть небольшой компанией (около 10 чел. ) с 20 по 25 апреля (сразу после Пасхи). В палатках жить ещё холодно, хотелось что-бы кто-то приютил в домике возле каньйона. Специально ездил туда пару дней назад поузнавать насчет проживания. Но, к сожалению и удивлению, местные жители не практикуют с подселением приезжих. Подскажите, может у кого есть контакты хозяев, которые смогли бы принять нас.

    Мы сами из Черкасс.

  23. / Тамара Шкуренко

    Здраствуйте!
    Много лет назад в этом селе жила моя любимая подружка, Нина Миронюк. Её маму звали Варич Домна, брата - Колей. Их дом находился около стадиона. Фамилия соседей то-ли Сахно, то-ли Михно. .. Брат закончил в Умани мед училище. Её подруга Лида преподавала биологию в местной школе, а Люда Цыганова преподавала математику. Помню её знакомых: Старосвицкого Виктора, Сосновского Толю, Варич Петю.
    Мечтаю найти хоть какую-то ниточку, ведущую к подруге моей юности.
    Возможно, кто-то располагает информацией относительно Нины Александровны и её брата Николая Александровича. С ними связаны лучшие страницы моей жизни! Уже прошло 35 лет с той поры. ..
    Буду надеятся и ждать.
    Пишите мне на ligamentum@yandex. ru
    Спасибо.

  24. / Mr_Cassius

    Буки The best!!!

  25. / Саша

    Подскажите пожалуйста, как доехать из Киева в само с. Буки и по возможности остановиться на ночь (2 человека)

  26. / aramat

    Прочла так много комментариев, но никто не написал где можно остановиться??? Берут ли селе на постой??? на несколько дней желательно майских

  27. / Павленко О.

    Шум навколо Буків почався не так давно, і місцеві жителі ще не “викупили фішку” що можна трохи заробити грошей, здаючи кімнату “паломникам-туристам”.

  28. / бубз

    скажите, а рыбка там ловится? можно что-то половить??

  29. / Artem

    Местные жители ловят рыбу на удочку и довольно успешно. Какая рыба там водится не знаю.

  30. / ligamentum@yandex.ru

    Тамара Викторовна! Я дочь Нины Александровны, меня зовут Людмила. Моя мама также пыталась Вас найти. Мы проживаем в г. Христиновка Черкасской области. Я почти не умею пользоваться интернетом, поэтому не уверена, что мое письмо Вы получите. Человек, который обещал помочь мне отправить Вам письмо, сможет прийти только вечером, но моя мама настолько мечтала найти Вас, что я попытаюсь сообщить Вам номер телефона моей мамы - 8 0673029765

  31. / Anonymous

    Ребятушки, оч хочется съездить туда на майские. .. Но так никто ничего и не написал про то, где можно поселиться. Плиз, дайту хоть какую-то инфу!

  32. / Надія

    Хочу з сином приїхати на травневі свята. Хоч хтось може дати хоч якісь координати людей, в яких можна зняти житло за пару днів? Буду дуууууже вдячна. E-mail: bogdani@ukr. net

  33. / мария

    Привет!!! Ну что едем на майские в Буки??? Есть желающие отзовитесь. Организуем поездку из Киева

  34. / Ksu

    Погоду на майские смотрели? Очень “приятный” сюрприз для отдыхающих. . .

  35. / аня

    Ну и что там по прогнозам???? Солнышко светит

  36. / ksu

    Ну, солнышко пока светит. .. а на первые числа мая - дожди и температура падает:(

  37. / Anonymous

    Насчет оренды жилья в Буках посуточно или надольше - пишите сюда
    alik_levchenko@ukr.net

  38. / Anonymous

    Так никто не написал КАК ТУДА ДОБРАТЬСЯ своим ходом! Есть какая нибудь электричка из Киева???

  39. / Людмила

    В дитинстві все літо проводила в Буках. Це дійсно найкраще місце в світі.

  40. / Даниил

    Из Киева при желании можно доехать на рейсовом автобусе
    А место действительно просто чудесное

  41. / МЫ

    мы ездили на майские в Буки. .. правда на мотоциклах, а не на автобусе. .. .

    места красивые!!! палатки есть где поставить, но мест не оч много! да и отдыхающих было прилично не смотря на погоду. .. там небольшая проблема с дровами, но найти можна! есть магазинчик, заправка. .. в принципе всем понравилось!

  42. / Трусявый пес и Колючий бивень

    Подскажите, кто ездит туда, где именно, в каком населенном пункте находятся общеизвестные первая ГЭС с мельницей и сам каньон???

    Мы были на эти майские, так ничего и не нашли. С горем пополам, после 2-х часовых поисков места с горем пополам приземлились у воды где-то в районе Березовки.

    Вообще дорога ужаснейшая от Бук, неужели все ездят только по ней к каньону? Или может есть еще какая дорога?

    Расскажите плз по-подробнее как добраться до самого каньона с ГЭС и где лучше в том районе разбить бивак на ночевку?? Где там красивые уютные места?

  43. / Artem

    Трусявый пес и Колючий бивень, вы наверное заехали слишком далеко. Сам каньон находится прямо в селе Буки. А начинается он около моста.

  44. / Tanya_D

    Я бы непременно добавила сюда страничку про Корсунь-Шевченковский заповденик!
    Прекрасный природный парк на р. Рось, расположенный на осровках.
    Такого количетва сирени пожалуй надо еще поискать! Все скалы и каньоны просто в ней утопают. Пожалуй, на следующей неделе при такой погоде будет самый пик ее цветенеия!
    Находиться парк в 140 км от киева.

  45. / Aleks

    Ездил с девушкой на 3 дня в поход с палаткой в Буки, мы не разочаровались в красоте этих мест, это действительно прекрасное место для отдыха, правда с дровами немного сложновато, но при желании можно найти, всем советую побывать в этом месте.

    Для желающих могу написать как добраться своим ходом из Киева на маршрутке:

    1) С центрального автовокзала едет маршрутка до станции “Жашков” по одесской трасе в сторону Умани, а потом пересесть на другую маршрутку до с. Буки (водителю сказать чтобы остановил возле водопада)

    2) Ещё ходит прямая маршрутка с Киева в с. Буки Киев-Манькивка тоже с центрального автовокзала.

  46. / ВАРИЧ

    это моя родина-и самое красивое место на земле

  47. / ЛенкА :)

    Все моє дитинство пройшло в цьому мальовничому краї, лише зараз почала усвідомлювати наскільки мені пощастило. Коли стоїш на вершині скелі і дивишся донизу, де бурлить гірський потік, таке відчуття важко передати словами. Можу організувати всім охочим екскурцію )

    А добратися туди елементарно, є маршрутки, які йдуть через с Буки (Київ-Маньківка, Київ-Тальне з центального автовокзалу, квиток коштує приблизно 45гр)

    lenka_vip2006@mail. ru

  48. / Яна :)

    Что бы там не говорили, а лучше Буков в мире ничего нет. Там прошло все мое детство, а сейчас приезжаю к друзьям на шашлыки или просто погулять. А еще. .. .там клевая самогонка!!!!)))))

  49. / Ольга

    Зачем ехать кто знает куда за бешанные деньги. .. .пейзажы супер. Место уникальное не только тем что гонят классный самогон. .. природа в любое время года просто неотразима что глаз неоторвать особенно весной когда всё цветёт река шумит, бурлит буквально. .. .можно сидеть часами неотрывая глаз и смотреть на воду которая переливается на солнце, а ещё ненужно никаких джакузи, садишся на камешки, метров 10 от моста, массаж всего тела невероятный. Вобщим и здоровье поправишь и позитива наберёшься и вообще. .. .в нашей Украине лучшие земли и прекрастные места. Вылазьте из своиз городских квартир и вперёд за впечатлениями. .. .

  50. / Ольга

    Кстати. .по поводу где остановиться. .. летом берите палатки и вперёд. .. главное что? правильно!-не оставлять за собой кучу мусора, хоть там и чисто но есть народ который думает что тот срач который оставляют должен сам по себе испаряться, ребята, если всё красиво, чисто, то пусть так остаётся. .. Народ там очень доброжелательный, думаю если с улыбкой попроситесь с ночёвкой и отблагодарите, хотя бы тем что вести себя будите прилично Вам, поверьте не откажет никто!!!

  51. / Максим

    Никогда не был в Буках,
    мечтаю туда попасть!

  52. / Алиша

    Я с подругой её родителями ездила и их друзьями ездили в Буки на зеленые праздники)))))Это просто незабываемо)))))))))))))))))))))))Советую всем поехать))))))

  53. / Коваленко

    Обьездил пол мира - но красивее своей РОДИНЫ нет

  54. / Alex_124

    Ребятки, подскажите, плиз, у кого можно остановиться на ночь? может какие-нибудь телефончики замечательных людей????

  55. / Юля

    Ребята это действительно замечательное место. Я только что вернулась с Буков была там 10 дней, сама я с Дальнего востока Амурской области, приехала и сново меня тянет туда!Приезжайте в Буки, вы не пожалеете!

  56. / Tanja Bondarenko

    Родилась и выросла в Буках. Помню село во время моего детства - с двумя школами и детскими садами, множеством магазинов и промышленных предприятий. . . И в этом году увидела во что превратились Буки. Кроме первозданной, девственной природы и доброты людей - ничего больше. Живу далеко от родных краев и возвращаться туда просто некуда. Очень хочется надеяться на возрождение села!!! Хочется верить в то, что туда поедут европейцы, воспринимая этот райский уголок не менее восторженно, чем французскую ривьеру.

  57. / Анонимно

    У меня мама родом из Буков, у нас там дом, ездим каждое лето. И вот когда очень многим стало известно о этом месте мне все грустней становится. Палатки, все это конечно отлично, но когда прошлым летом я пришла в Выр - я просто содрогнулась, во что привратили эти отдыхающие и палаточники берег. Все было усеяно мусором (упаковки от чипсов, всевозможные бутылки ну и вся остальная сопутствующая атрибутика отдыхающих). Мне просто интересно, если вы узнали о таком месте неужели его надо загадить до такого состояния, чтобы никто не захотел туда больше приезжать?!?!?! А потом местные ребята по 40 мешков мусора отуда выносят!!! Недавно положили на въезде столб. так не прошло и двух недель как его уже не стало (а что ножками уже пройтись слабо), вчера уже вкопали столб посередине, так все равно умники умудрились заехать туда 3-мя машинами. Так что если вы так восхищаетесь этими местами, то будьте добры вспомните, что вы люди , а не свиньи!!!!!!!

  58. / Алина

    Да! Действительно впечатляет! Я видела много сел но такое зрелище впервые вижу! я точно поеду туда этим или следующим летом!

  59. / Андрей

    собираемся на выходных приехать посмотреть на эту красоту. ..
    видел на фотках мужика с удочкой. ..
    так понимаю удочки можна брать. ..
    местные отзовитесь, какая рыбка ловится,
    и ловится ли вообще. ..

  60. / Goldy

    Были в Буки с палатками на выходные в июне 2009
    Это просто сказка, природа обалденная, купались в речке, лазили по скале. Столько впечатлений!!!
    Советую провести там время

  61. / denis

    Кто-то явно захотел засрать место. Тупо

  62. / Den

    Мда. .. был на выходных с любимой. Чуть назад не развернулся. Местные черкасские джигиты на боевых заднеприводных вазовских конях, лихо объезжают столб и скачут по камням ради 50м. Потом заднеприводный конь-шансон открывается, от туда достаются, пиво семки цигарки - памидоры кофты и начинатся лусканье и бульканье сего с осыпанием територии вокруг себя лушпайками бычками и еще чем то, что отрыгнулось. Потом купание. .. с мылом. Засер вначале сей красоты конкретный. Благо дальше по реке магнитола ездить не может ибо не хватает крыльев и хвастаться своим лихим конем становится стремно для безголового туловища в которое надо сегодня есть шашлык. Кто хочет насладиться красотой и спокойствием, закройте глаза и уши на 1 км по берегу, потом откройте и наслаждайтесь. .. красиво.

  63. / Аноним.

    Милый Den! Понимаю, отчасти, Ваши возмущения. .. но если там загаживают физически, то Вы это делаете словестно!

    Не совсем понятны Ваши высказывания, видно уровень “у нас западный” и любимой-бы не в Буки, а, как минимум на Канары. Подумай об этом. .. ..

  64. / Den

    Я рад, что мое “красочное” описание вызвало у Вас такое же отвращение, как и у меня, когда я это увидел. .. значит еще не все потеряно.

  65. / Аноним.

    Да вот радоваться, вообщим-то, нечему, “милый DEN”!!!! Не гадьте сами - и чище будет!!! От того, что “мы” возмущаться будем и тут же бутылки от ”Cola” в кусты кидать - РОДИНА чище не станет. .. . Вот такой мой сказ!!! А отвращение у меня вызвала не ваша реакция на увиденное. Отвращение вызывает то, как ты говоришь о том месте, где только побывал, нагадил(уверена) и уехал. Начинать нужно с себя. .. может к чему-то и придете.

  66. / Сергей

    Полностью согласен с Den, не настолько там хорошо и красиво, чтобы терпеть грязь и поведение местных жителей. Место идеально для посещения в мае, сентябре и желательно в будни. Не знаю почему, но в июле там ОЧЕНЬ влажно.

  67. / Olga

    Недавно неизвестное общему взору место, стало столь популярным из-за своей красоты. НО, никто из путешествующих туда людей не интересуется историей этого каньона. В реальности красивая природа сопровождается естественными залежами радона (радиактивного вещества).

    В советское время в упомянутом выше каньйоне при добыче гранита были обнаружены завышенные нормы содержащейся в нем радиации, после чего добычу остановили. В 2001 году дозометристы подтвердили, что уровень радиации в каньоне соответствует уровню Чернобыльской зоны. Так что, ночевать там не советую ни в коем случае.

    Часто всплывают факты подтверждения новообразований у людей, постоянно проживающих вблизи каньона, а также у туристов, длительно отдыхающих на скалах.

    С уважением, Ольга. с. Буки.

  68. / виктор

    мусор конечно это бич. но как сказали правильно начинать нужно с себя. тот столб и тот камень некоторым уже не помеха

  69. / леночка

    да, территорию оную большей часть загаживают местные, т. к. при текущей цене на топливо, из киева и т. п. катать туды очень накладно.

  70. / Аноним.

    Что ж писать тогда кто загаживает территорию, если из Киева и т. д. ехать накладно. Откуда знаем-то кто загаживает? Те, кому не накладно или все-таки местные?

  71. / нэмо

    Братки, как насчет радиации в гранитном каньоне? Природной радиации. Думаю раза в 2 больше чем в Чернобыле. А места красивые, не спорю.

  72. / Аноним.

    Нэмо, не тот сайт ты зашел, похоже. .. . Братки, они в другом месте обитают. И радиации там тоже поболе будет, чем в Буках.

  73. / yaris

    привет всем!

    согласен, место очень красивое, но все таки а что за слухи с радием? радий вроде как получается с отходов отработанного урана, кто что по точнее слышал на счет радиоактивного фона в Буках?

  74. / artemg

    а мы сегодня сьездили семьёй. .. , все затраты на дорогу из киева и обратно, с остановкой в кафешке 150грн.
    выбрались спонтанно!
    с утра нашли инфу и в 2 часа уже там были. ..
    понравилось, красиво, но мусора конечно валом. .. .

  75. / АЛЛА

    В Буках очень много красивых мест, поэтому они и привлекают много желающих на них посмотреть. И очень жаль, что не всегда порядочных, которые и оставляют кучу мусора. Местные жители пытаются как то ухаживать за порядком на реке, но видимо их намного меньше нежели невоспитанных туристов. Так что уважаемые отдыхающие если хотите любоваться речкой, а не кучами мусора на берегу - убирайте после себя!!!! И всем будет хорошо))))

  76. / Кристина

    Какой мусор может быть в Буках???????? Только тот, который оставляют свиньи-туристы:( Когда об этом месте не знали, там было чисто и свежо.

  77. / nemets@gala.net

    привет всем в буках афигенно я сам отдуда

  78. / Anonymous

    немо, щодо радіації, то ти правий. відкриті скали, ще й високі, виявляють величезну кількість радіації. Але вона ніяк не схожа з Чорнобилем. Буки не являються офіційною зоною радіації, вона не є смертельною. .. .

  79. / Алена

    Местные очень любят речку и бережно к ней относятся. У меня бабушка жила в Буках и все каникулы я проводила там. Я уверяю вас, что никто из местных не оставит после себя ни одной бумажки и пластиковой бутылки, я уже молчу о предметах личной гигиены для женщин. Очень прошу не засоряйте берег, вы же туда еще вернетесь!

  80. / Аська

    Ребята, хотим к вам в Буки на 1-3 мая. Где можно снять домик? Очень хотим посмотреть эту красоту, но нам негде остановиться. Может поможете?

  81. / Анна

    Здравствуйте, скажите, в Буках есть архив? Я составляю родословную. И много родственников у меня оттуда. Хотелось бы послать запрос

  82. / Вика

    тут промелькнуло сообщение о прямой маршрутке из Киева. искала на сайте автовокзала, но не нашла, только через Жашков.

    может, кто подскажет что-то толковое, как лучше добираться из Киева.

  83. / Eugene

    Маршрутка Киев-Тальне

  84. / Eugene

    Был на выходных, 13 июня, сначала остановился сразу за мостом, но к обеду наехало столько киевлян, что это стало напоминать Гидропарк.
    Есть люди сознательные, уносящие за собой все следы своего пребывания, а есть, которые там были в последний раз, поэтому не очень трудились собирать за собой окурки и бутылки.
    Возле моста и плотины реально много мусора, к сожалению. . чтобы сделать фото первозданной природы, приходилось долго искать ракурс, чтобы не был заметен мусор. Жаль.
    Но, когда мне надоело вдыхать дым мангалов, отправился дальше. .
    Не знал, что основные красоты каньона расположеены по всему протяжению села, и что подъехать к ним на машине нереально. .
    Но кто ищет - тот находит.

  85. / Anonymous

    КАк туда добраться с Белой Церкви????

  86. / Клим

    Дорогой Eugene, перечитал много отзывов, на этом сайте и на других. Все пишут о том, как там красиво и сколько там мусора. .. . помоему это уже банально. Но никто не потрудился дать подробное описание того, как туда правильно доехать, в каких местах лучше ставить палатку, как проехать на машине вдоль всего побережья. Я собираюсь ехать на несколько дней с друзьями. Начитался я про какой-то столб, закопанный по середине дороги. .. . Но чесно говоря, меня поймет любой автовладелец, как-то не хочется оставлять свое авто где-то!!! а отдыхать от него на расстоянии километра. Поэтому, Eugene, если вам не сложно, оставте пожалуйста свои координаты. У меня имеется несколько важных вопросов, Вам, как побывавшему там на авто :) Спасибо. Если еще кто-то владеет данной информацией, прошу поделиться. Думаю, полезно будет не только мне :)

  87. / Юрий

    Если ехать из Жашкова, то не переезжая мост через реку можно свернуть на право и по накатаной дороге, которая проходит по лесу на скалах можно выехать прямо под скалы на последние метров 100 каньена. там можно постоять с палатками. сегодня там был стояло палаток 8. там можно купьться и рыбалить. если не хотите чтоб совсем рядом висели кампании людей, то лучше ехать за каньен: переехав через мост ехать направо вдоль реки до второго моста. съехав направо перед мостом можно постоять с палаткой прямо под скалой, порыбалить. (купаться там не пробовал ибо многовато камышей).

  88. / живущий в Буках

    Уважаемые господа, убедительная просьба когда будете кушать в Буках шашлык и пить ваше пиво - ЗАБИРАТЬ МУСОР С СОБОЙ!!
    я просто поражен тем свинством которое развели вы, отдыхающие - везде ГОРЫ МУСОРА.
    Речка и пляж небольшие и постепенно превращаются в БОМЖАТНИК.
    Еще несколько лет назад было красивое место.
    Появилось информация в интернете - и такое впечатление, что просто набежало стадо свиней, все затоптано и загажено. Вот так украинцы, умеете отдыхать.

  89. / Клим

    Будет сделано, уважаемый живущий в Буках, за это не волнуйтесь :) :) :)

  90. / ольга федченко-маслова

    я там родилась и горжусь этим

  91. / Натали

    Уважаемые Украинцы! К сожалению я не в восторге от того, что увидела приехав в село Буки. В самом деле имейте совесть! Столько красивых фотографий столь хорошего написано, а в реальности это просто помойка. Прошу прощению у жителей села так как Вы страдаете от всеобщего шарового отдыха. В Киеве хотя бы власти убирают, то, что остается после отдыхающих. А в случае с местными жителями это просто УЖАС. ПРОШУ ВСЕХ КТО ЛЮБИТ ЗЕЛЕНЫЙ ТУРИЗМ НЕ ЗАГРЯЗНЯЙТЕ ТЕ МЕСТА ГДЕ ЕСТЬ ПРИРОДА. Да природа красивая, но она вся в мусоре. И я уверенна, что в этом виноваты мы “туристы”. У местных жителей просто нет столько времени и денег на “такой отдых”. Я общалась с бабушками и я скажу, что они рады, что про их деревню вспомнили, вот только мусор. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  92. / Оксана

    Я виросла в цьому прекрасному селі. Мало хто знає, що тут була побудована на початку 20-го століття, одна з перших на весь Радянський Союз, гідроелектростанція за планом ГОЕРЛО. Їй практично не має аналогів в світі, схожа за типом існує ще в місті Юрпіль. Я ще пам”ятаю її велич і потрясаючу єдність з навколишньою природою. Ще кілька років тому це було тихе та унікальне місце; а нині. .. тихий жах. Всі прилеглі до річки береги засипані мусором, який буде ПЕРЕГНИВАТИ СТОЛІТТЯМИ, шановні недалекі туристи. Залишайте щось своїм дітям. Мені прикро за наше недолуге законодавство, яке не дає права місцевим органам влади навести порядок та на кошти від туристичного бізнесу прибирати за відпочиваючими, падкими на безкоштовний “шаровий” відпочинок. Туристи будьте Людьми, і отримуйте насолоду від природи, бо якби ж ви відпочивали на барегах червоного моря, там би вас просто депортували за один маленький вкрадений камінчик.

  93. / наталья шалаумова

    это родина моего папы, поэтому я тоже люблю это село. в гостях бываю и снова хочу

  94. / Buxanistyi Oleg

    Я сам из Кислына и очень горжусь нашей речкой. Места самые красивые на свете ! Живу в Москве и все друзья глядя на фото завидуют, правда фотографирую с трудом, мусора немерянннноо !!!!!!

  95. / Нюрочка

    Ребята, красота невероятная, наверное, одно из лучших мест для отдыха с палатками!!! Замечательная природа, хорошие места для лагеря, а колодцы с водой в скале - просто что-то!!!!

    По поводу мусора - есть немного. Только как его не будет, если приезжают толпы народа, а вблизи - ни одного централизованного мусорозборища, указателя типа “Мусор вывозить туда-то”. Реально, после компании 5-7 человек даже за 3 дня мусора собирается дофигища, в машину везти до Жашкова-Киева мусор не возьмешь, а где-то поближе вывезти мы просто не нашли куда. Всё сбрасывается на одну большую кучу, о будущем которой я не подозреваю.

    Я подозреваю, что эту заботу должны взять на себя местные власти. Пусть даже брать деньги какие-то (только без загонов) за въезд, и заниматься местом для мусора-грузовиком для его вывоза. Народ вроде приезжает адекватный, думаю, поймут и особого возражения не будет.

  96. / Нюрочка

    На самом деле не так легко вывозить мусор (не пару бутылок и качан от яблок, а пару-тройку большущих кульбанов) В НЕИЗВЕСТНОМ НАПРАВЛЕНИИ. Уважаемые местные власти должны хотя-бы указать направление, куда его вывозить. Или просто, за пределы пгт?

    Мы тоже перед поездкой были уверены, что не оставим после себя никаких следов прибывания, но помыкавшись с мусором, отнесли на общую кучу.

  97. / Денис

    Нюрочка, из-за таких людей как Вы и получаются эти кучи мусора. Больще того - Вам еще хватает наглости писать об этом здесь

    Вы были в лесу и это дикость бросать мусор на какую-то общую кучу.

    Тяжело было вывозить мусор, а везти туда его значит легко было???

  98. / Турист

    Нюра ты не турист, а просто отморозок которой хочется вкусно кушать и сладко спать, а другое не колышет!!! Мои знакомые ходили по две недели на Кавказе, у женщин на спине 25 кг, у мужчин 35кг, и за это время не было выброшено ни бумажки, вес мусор они носили с собой и выбросили его ТОЛЬКО в мусорный бак, понимаешь?, ЭТО ПРАВИЛО ТУРИЗМА!!!

  99. / Анатолий

    Дважды бывал с семьей в Буках за последние недели августа. Действительно, уникальное место - не думаю, что на наших центральноукраинских черноземах можно найти хотя бы одно такое же место!

    Ландшафт чудесен, а старая мельница и впрямь очень живописна!

    Но, да, чертовы свиньи. .. ох, простите, я хотел сказать, туристы, сваливающие свои обьедки и мусор на две кучи, на этом не останавливаются. Я лично вытащил из воды несколько бутылок и банок из-под пива и водки, а по правому берегу босиком лучше не ходить из-за осколков стекла (очевидно, в прошлом тоже бывшим бутылкам). Свой-то мусор мы всегда, где бы мы ни были, вывозим с собой, ведь это, черт побери, нормально, но от этого еще более стыдно за наших людей. Господа “туристы”, если не знаете никакой культуры отдыха на природе, лучше никуда не езжайте. Ей-богу, так всем будет лучше.

  100. / Андрій

    Нюра! Сміття в кульках вивозиться так само, як і привозиться - в багажнику. Великі мішки з жрачкою і бухлом - не проблема, а винести сміття - уже проблема. Приїхали з міста - відвезіть назад сміття у своє місто - викиньте в бак!!!

  101. / Игорь

    Если кто знает где остановиться в Буках , или рядом пишите - avigor@bigmir.net
    Спасибо.

  102. / віталій

    Немає де ногою стати-сміттєзвалище!!!

  103. / Иван

    Учился там, но давненько не был, после таких отзывов шото стрёмно даже ехать туда!!!!!!!!!!!!!! Мне запомнилось ето место ещё чистым.

  104. / Anonymous

    12. 01. 2011. Надя м. Черн1вц1. Дуже горжуся тим . що я народилася в Буках. Пишаюся красою нашого селища. Але коли при1жджаю до батьк1в. то д1йсно об1дно. що так зван1 туристи- ведуть себе- похабно. не вс1 звичайно. по кучц1 поганих не можна судити. що вс1 - так1. !!!!! Але дуже хочеться щоб прибирали за собою.

  105. / Колян

    Я з Буків, і дуже люблю це село. З нетерпінням чекаю літа, щоб знову у спекотний день покупатися в річці, лягти на шум, і природа за допомогою води зробить такий гідромасаж, наче заново народився, але це словами не передати! Потім наловити риби, і приготувати таку уху, яка получається тільки на природі. А коли настає вечір, то відчуваєш себе частинкою всього живого. Немає шуму машин, повсякденних проблем, є тільки ти, твої друзі, спокійний шепіт річки, ясні зорі та прекрасна пісня солов’я. Ось таке моє село. По поводу сміття, то прибирають. Але “чисто не там де прибирають, а там де не смітять!” Тож приїжайте, але будьте людьми.

  106. / Артём

    Подскажите, пожалуйста, как лучше добираться до села этого чудесного своим ходом? И во сколько обойдется дорога?

  107. / Anonymous

    Можно насчет аренды жилья в Буках обратиться еще сюда tanya_djus@ukr. net

  108. / Оля Ковтун)))

    я обожнюю Буки! Це село де я народилася і виросла. Моє найрідніше село, я дуже люблю всіх своїх друзів і сумую через те, що не може часто тут бувати.
    Хоча серцем я завжди з вами!!!!!!!!!!!!!!!!!
    Буки— THE BEST PLACE IN WHOLE WORLD!

  109. / Микола

    Євпаторія. Повністю згоден з Надією(мабудь колишня однокласниця). В Буках не живу з 1980р. , але коли приїзджаю до батьків, стаю свідком засмічування села в самих краєвидних місцях. Виною тому так звані туристи, та не тільки. Короче, всім “засмітювальникам”- ганьба, а Надії привіт, бо тільки з надією і живемо.

  110. / Олександр

    Підкажіть, будь ласка, яким транспортом можна дістатися до Буків? Бажано автобус або маршрутка. і в зворотньому напрямку теж.

  111. / AnnaRu

    Нюрочка - свинья! :(
    Извините за грубость:(

  112. / Наталия Петровна

    Интересуюсь арендой комнати на несколько дней в августе в с. Букы для семьи из 3-х взрослых человек .

  113. / Дмитрий

    Подскажите, пож-ста, как добраться велосипедисту в Буки.
    Желательно скомпановать с каким-нибудь дизелем или поездом.
    еду из Киева. Мусор не разбрасываю. Если кто хочет - присоединяйтесь, имеется палатка, спальники. .. Задача посмотреть каньон и пофотографировать!

  114. / Вовка

    Природа дуже крута!
    Сміття дійсно багатенько (особливо битого скла)але в нашій країні це поширена проблема, дивувались як “туристи” наважуються забруднювати такі місця, абсолютно згоден з тим що все що з собою привезли треба вивозити назад в багажному відділенні!
    Місцеві жителі привітні.
    Порадував напис на недобудованій будівлі “Прийдуть до влади комуністи, добудують”)

  115. / Боягуз

    Вот бы еще мусор после себя не оставляли! Такую красоту беречь надо, а не превращать в помойку

  116. / Владимир

    Это моя и моей жены родина !Любим свою РОДИНУ!Всегда интересуемся как там дела Желаем земллякам здоровя блгополучия счастья успехов во всех начинаниях и делах !Большой привет Чуйченкам Ивану и Вали !

  117. / Anonymous

    Неужели сложно убрать за собой мусор. Такую красоту убиваете.

  118. / Валентин

    Места действительно очень красивые, есть начто посмотреть. Моя жена из Буков. Этим летом даже Московская киностудия снимала художественный фильм.

  119. / Ксюха

    вот буквально позавчора була в буках на екскурсії. все дуже красиво особливо красиві фонтани і водоспади

    ми якшо чесно здивувалися шо це село міського типу бо це схоже на місто навіть дуже круте!

  120. / Аліна

    а чому не видно розвитку села, лише тільки розвивається власність депутата, хіба таким можливо вихвалятись????І доречі ця власність не має естетичного смаку, загальний хаос та обтягнуті паутиною бідні тварини. ..

  121. / Для Алины

    07. 10. 2011, 20:56 /Аліна

    а чому не видно розвитку села, лише тільки розвивається власність депутата, хіба таким можливо вихвалятись????

    Алина, какой депутат? О ком вы? Если о Суслове что в БЮТ - так это не те Буки. Сюда, слава Богу, он еще не добрался :)

  122. / Anonymous

    Ребята хто буде їхать у Буки подивиться нашу красоту рада буду показать самі кращі місця.

  123. / Белка

    Здравствуйте!
    Была когда-то в Буках! Очень красиво! Просто незабываемо. Как на картинках, так и в жизни!
    У меня есть вопрос, может у кого-то есть ответ)))).
    Ищу памятник отцу. И при подборе и консультации с продавцами посоветовали гранитный камень из Буков. Те ли это Буки? Добывают ли гранит?
    Если у кого-то есть информация, позвоните мне пожалуйста. 097-750-11-77 Людмила.

  124. / Аноним

    радіація звісно є, адже в скалах є уранові жили, але від них може боліти голова і нудити інколи;а за вивезення сміття можна спитати у сільських, а не ковтати свого язика і писати, що до жашкова чи києва ми не будемо його вести, бо в будні нам не хочеться спекою влаштовувати суботники щоб за деякими свинями прибирати

  125. / Anonymous

    Подскажите пожалуйста, кто нибудь, GPS координаты самого каньона?

  126. / Павел

    Добрый день, подскажите где в Буках снять жилье на неделю

  127. / Настя

    если есть вариант арендовать место переночевать на ночь с 12-13 мая. пишите azbooka()mail. ua

  128. / Владимир

    Горжусь тем что это моя Родина!Много поездил по белому свету многое видел есть с чем сравнить!Берегите эту красоту БлагодаритеБога что там живете!Жаль что не всегда удается приехать! Всем в Буках и Антонивке Благополучья счастья здоровья Привет землякам!

  129. / Марина

    Природа потрясающая, классно, что в Украине есть такие красивые места. Собралась съездить в с. Буки. Хотелось бы с ночевкой. Если кто знает координаты людей, которые сдают посуточно жилье, буду благодарна если сообщите на e-mail obikhod_M. M@ukr. net.

  130. / Александр

    Был в Буках 14/06/2012, очень понравилось. Красивые места, спокойно кругом и люди добрые. Подсказали куда проехать , что посмотреть. Там собираются снимать фильм. Дорога только от Жашкова до Бук не очень хорошая , много ям и выбоин.

  131. / Тарас

    подскажите, машиу надо оставлять?или можно ехать вдоль реки?

  132. / Маша

    Остановиться в Буках можно в доме у тети Любы (тел. 0978869152), условия - очень простые, деревенские, но душевно. Со двора - вид на речку, свои курочки, козы. Можно даже на лошади покататься.
    От города отключаешься моментально ))
    Туалет на улице, постель, по возможности, лучше взять с собой.
    На всякий случай мой телефон (050)6697716

  133. / Тарас

    а сколько будет стоить у тети Любы???
    и еще повторюсь, вдоль Каньона ехать можно??

  134. / Anonymous

    Вы писали: 27. 10. 2011, 23:59 /Анонимно

    Ребята хто буде їхать у Буки подивиться нашу красоту рада буду показать самі кращі місця.

    Везу экскурсию вБуки Черкасской - покажете????

    Татьяна 0679655084

  135. / Feivel

    Beautiful, my grandfather was was born and raised in Буки.

  136. / бывший житель Буков

    Приехав в гости к родным - ужаснулся той грязи (мусора) на речке. Местные уже стонут от культуры и чистоплотности так называемых туристов. Трава на берегах реки вытоптана и выжжена кострами, стекла от битых бутылок -море. Где та красота , что была несколько лет назад?Благодаря *туристам* красивое место превращается в большую мусорную свалку. Так что прежде чем ехать в Буки, подумайте, что вы там оставите после себя.

  137. / Тарас

    может теперь туда и ехать нестоит?В Киеве тоже красиво на Днепре, красивая река, природа и куча народу и мусора немерянно??

  138. / Ирена

    Это село стало свалкой и всеобщей загаженой клоакой. В речке, или вернее то что от нее осталось и коврики гадкие стирают и купаются и бутылки кидают. Везде мусор. А вечером в сельском “клубе” так называемый завклуб продает детям местным спирт разбавленный. Везде полупьяные жители шныряют. Мат- перемат везде.

    Короче - Буки - ПОЛНЫЙ ОТСТОЙ !!!

    Если хотите чтобы ваши дети покалечились и подхватили заразную болезнь - езжайте в грязь и мусорные кучи. негатив вам обеспечен!!!

  139. / Тарас

    а на фото все так красиво. ..

  140. / Anonymous

    Як добратися до с. Буки із Білої Церкви?

  141. / Ирина

    Как добраться в Буки из Умани?

  142. / ната

    А чи знаєте ви про РАДІАЦІЮ ???? Приїжайте у БУКИ полюбуватися загиженою туристами нерукотворною кросою та подихати родоном.

  143. / сибиряк

    Напишите мне пожалуйста это село находится недалеко от звенигородки буду в отпуске объязательно приеду отдохнуть с семьей. Читаю отзывы о красоте созданной природой и радуюсь жизни. Пусть найдется один предприимчевый человек который организует отдых и вывоз мусора я не думаю что таких не осталось не все же уехали на заробиткы и бухают беспробудно и почаще улыбайтесь. УДАЧИ ВСЕМ.

  144. / Хмм

    Буки одне з найкращих мість україни! Те що тут пишуть всякі не культурні люди брехня! Приїжджайте дивітся на красу природи!

  145. / NADIYA

    Звязок із с. Буки : маршрути автобусів із Умані (50 км) , Києва , Черкас , Жашкова (30км)

  146. / Рыбак

    Ехали по трассе Киев-Одесса. Решили завернуть в эти Буки.
    Ну и шо мы увидели: разруха, нежилые домишки. Алкаши бродят. Один интересные вещи понарассказывал о Буках. Мужики там мрут сильно, ненормальных полно. Около речки семейка (вся семья) психов живет. Так что не советую оставаться на ночь у реки. Может действительно радиация зашкаливает?
    Зашли в магазин. Мрак! Колбаса зеленая, а магазин, оказывается принадлежит любовнику головы села, вот и травят людей.
    Я с семьей туда не поеду. Мои дети на свалке отдыхать не будут!
    А Ваши?
    Едем в Межгорье.

  147. / steeler1889

    Ув. Друзья! Почему дамбу выше моста. все упорно называют “ВЫРом”? ВЫР находится ниже развалин мельницы. На серии фото- верхний ряд. с лева. С уважением Вячеслав. ( В молодые годы- ВЫР излюбленное место для пляжа и рыбалки).

  148. / lenochka

    Буки это одно из самых прекрасных мест на Украине, тем более красоты не рукотворные а созданые самой природой. Мы с мужем уже были там в том году. очень понравилось, в этом году тоже собираемся, останавливаемся у той же тьоти Любы, как и в тот раз, уж очень нам понравилось, условия ну совсем не городские, но от такой душевности и спокойствия только позитивные эмоции и воспоминания.

  149. / Анна

    Неверьте там красота , я была там со своей дочуркой 3 лет очень красиво всё как на фото но вживую ещё красивее, кто любит прогулятся по парку советую, всю територию мы обошли за два часа, красотище при возможности ещё поеду!!! 9 там запускают фонтаны , водопад вообще супер!!! Рекомендую.

  150. / Anonymous

    ходить автобус Умань -Буки

  151. / яна

    Слушайте вот читала и думаю Вы там были что пишите всякую хрень. Я живу за 25 км от этого села и прекрасно знаю как там. там очень красиво. мы очень часто там с друзьями отдыхаем. Дорогой”Рыбак” село там как село а не понаписывал разную ФИГНЮ. не нравится не ездь тебя ни кто не заставляет. тебе в сказочники нужно идти дорогой. извиняюсь за такие выражения. будьте попроще. ))))

  152. / Наташа

    Подскажите, пожалуйста, координаты людей у кого в Буках можно снять жилье. Если все устроит, то возможно на все лето. Можно сюда dorogiгавгавvoliacable. com

  153. / Михил Науменко Коми

    Буки - райский уголок, увидеть последний раз и умереть

  154. / Гість

    До недавніх пір це було дике місце для туристів. Так що готелів тут немає. Здам будинок в селі Буках Черкаської області. Тел. 098-905-37-74.

  155. / елена

    Вышлите пожалуйста фотографии дома на адрес titikaka2000@meta. ua
    Мы заинтересовались

  156. / Евгения

    Зеленый туризм в Буках, Евгения +380992303755

  157. / Myrashka

    В смт. Буки у т. Люби здається
    затишна кімната на 4
    ліжкомісця, в приватному
    будинку, є можливість поїсти(є
    завжди свіже козяче молоко),
    помитися(у дворі літній душ).
    До каньйону йти 2 хв. , поряд
    магазин. Запрошуємо в любий
    день тижня. 0977221764

  158. / Garik

    Здраствуйте А подскажите, пожалуйста, кто eще принимает на ночлег у Буках. по последнему номеру у т. любы уже не принимают. Всем заранее спасибо!

  159. / Мрам

    Хто думає, що там тупо, той помиляється!Я навчаюсь в ПТУ в Буках і бачу, що там чудово!Але деякі “свині” кидають пляшки в воду і розкидають сміття!

  160. / маша

    Как я уже писала, остановиться в Буках можно у тети Любы, условия простые, но очень душевно. Новый телефон +380 68 103 5081

  161. / evgeniy

    доехать можно с центрального автовокзала . автобус и “киев-тальное”7:35. 17:15. киев-маньковка”9:20. 15:00. 15:45. Можно на жашков( куча маршруток в любое время)потом на такси около 200 грн.

  162. / Евгений

    Если кому то не тяжело, напишите где остановится на ночлег с удобствами(хотя бы душь). .. .жду ответ. эдем завтра 0932161687, kostrikov@bigmir. net

  163. / Гость

    Очень хочется попасть на майские праздники. Поделитесь телефончиком, где можно остановиться. Мой адрес ms. lev. alla@mail. ru

  164. / Андрей

    Поскажите есть ли какой нибудь магазин с продуктами?

  165. / Анна

    А кто-то организовывает туда поездки? Если что - есть желающие. 096-736-24-09

  166. / Олександр

    Підкажіть, будь-ласка, чи можливо там стати з палатками на ніч?

  167. / Татьяна

    А есть места где катают на лодке? Или там все с берегов можно посмотреть?

  168. / Ruta

    Привіт, мб є в когось номер людини, у якої можна кімнату винайняти? Їдемо з дитиною, намети - не варіант((

  169. / Наталья

    начиталась и о мусоре и о красоте.

    поехать охота все равно. посмотреть на красоту. обещаем не мусорить!

    1. возможность экскурсии - на youtube давался телефончик какого-то дяди Васи 0639709324, который очень, по словам автора видео, интересно рассказывал о каньоне

    2. ПОДСКАЖИТЕ: где поставить машину, чтоб не бояться, что украдут-поломают и т. д. и что на счет ресторанчика (вроде там есть на месте старой мельницы, или это не так?)

  170. / Таня

    Напишите мне пожалуйста если кто-то сдает дом на 1-2 мая!
    t_designer@ukr.net

  171. / Таня

    Привет всем) Я организовываю групповые туры в эти чудесные Буки из Киева)) Очень интересная и необычная программа тура выходного дня) Будет интересно как взрослым, так и деткам)
    Если Вы хотите попасть в это чудное место - звоните: 093-01-23-789 - Татьяна)
    Буду очень рада помочь!)

  172. / камешк@

    Где можно остановится на пару дней в Буках? по предлагаемым ранее номерам не принимают.

  173. / Митяй

    Привет всем любителям путешествовать. Для желающих посетить Буки автотуристов могу подсказать прекрасное место, где можно остановиться на ночлег с комфортом на любой “кошелек” от эконом класса до апартоментов. Вот ссылочка кому интересно http://www. reikartz. com/ru/booking/ Комплекс называется Вита Парк Аквадар. Очень рекомендую, нам лично очень все понравилось. Всем прекрасного отдыха и незабываемых впечатлений.

  174. / карика

    Буки -прекрасны, но у т. Любы ужасно!!! Предложите, пожалуйста, другое место для ночлега.

  175. / Ліка

    Здам дім. В домі дві кімнати. Кухня і спальня. Душ та тоалет на дворі. За одні ніч 50 гривнів. Якщо сподобалась моя пропощтція і у Вас є питання телефонуйте: 0930688856

  176. / Настя

    Підкажіть, будь ласка, чи може хто здати кімнату на 7-8 липня?
    мій номер 0931170836

  177. / Роман

    Підкажіть будь-ласка як доїхати в Буки на громадському транспорті з Корсунь-Шевченківського? І чи часто автобуси туди ходять?

  178. / гость.

    почитала я все отзывы, особенно рыбака и ирены, и пришла в ужас от наглого вранья. сложилось впечатление, что это не село, а сборище алкоголиков и прочего генетического мусора. На самом деле это очень замечательное место и люди. сколько раз я там бываю и ниразу не видела зелёной колбасы в магазине, продукты там как раз до такого состояния не залёживаются. Что касаетс пьяных, то есть там стабильная компания, которая без этого самого дела не можить жить уже без этого дела. Но это не означает, что все такие. Там жывут люди, которые трудятся днями, а то и до позней ночи. Мусор есть, это да. Но чья тут вина?????? Люди, приехавшие отдыхать, весь мусор после себя убирают, относят в одно место. А то , что месная власть не имея желания или не в состоянии организоватьвывезти вывоз мусора, то это уже сами подуиайте, кто виноват.

  179. / Anonymous

    Добрый день, какие гостиницы? И телефоны. Спасибо.

  180. / Юлия

    Кто подскажет, как из Бук добраться назад в Киев, чтобы там не остаться. Хотим поехать одним днем. Спасибо

  181. / Владимир Бондаренко

    Я родился и вырос в Антоновке окончил Букскую среднюю школу иушел в большую жизнь . Окончил ОВТУ Одесса. Объездил много мест бывшегоСССР некоторых стран мира китай Индия Вьетнам Пакистан но такой красоты встречал мало Вывод ЛЮбите свой край свою малую Родину ПРИРОДУ Берегите Не сорите Убирайте за собой Берегите для своих детей С Уважением к землкам и Любовью Андронович!

Написати коментар

Буча

imgp8332.jpgimgp83333.jpgimgp8338.jpgimgp83472.jpgimgp8335.jpgimgp8340.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Буча”

  1. / Валентина

    Очень чистый и красивый город, красивый парк и старинный вокзал

Написати коментар

Бучач

img_7370.jpg
img_7479.jpgПерші згадки про Бучач сягають 12 століття. Місто заховалось від вітрів та ворогів у глибокому каньйоні над річкою Стрипа. З 1515 року місто мало магдебурзьке право. Під фундаментами місцевої фортеці знайдено готичні капітелі. З 1379 року її постійно перебудовували та зміцнювали пани Бучацькі, Творовські, Гольські, Потоцькі. У 1672 році замок не змогли здобути турецькі війська. Коли ворожа армія підійшла до мури, обороною за відсутності чоловіка керувала Тереза Потоцька. Вона відкинла вимогу султана здатись і додала, що премога над жінкою не принесе йому великої слави. У 1676 році друга спроба турків під керівництвом Ібрагіма Шишмана виявилась успішною. Але вже у 1687 році за наказом Яна ІІІ Собєського почалася відбудова твердині. В 18 столітті, коли загроза нападу татар та турків зникла, фортеця втратила своє обороне значення, занепала і її почали розбирати на будівельний матеріал. Зараз це лише мальовничі руїни.
img_7442.jpg
Ратуша - найбільша архітектурна пам’ятка Бучача. У 1750 - 51 роках на замовлення канівського старости Миколи Потоцького архітектор Б. Меретин спроектував будівлю з двоярусною вежею. Один з найкращіх майстрів світу Йоган Георг Пінзель довершив архітектурне диво чтотирнадцятьма оригинальними скульптрами. У 1865 році ратуша постраждала під час пожежі.
img_7462.jpg
Поряд з ратушей стоїть рококовий костел Усипіння Пресвятої Богородиці (1761-1763). Це ще одна фундація знаменитого М. Потоцького, про що свідчить напис перед входом. За радянських часів у храмі влаштували котельню. Трубу від неї ще і зараз можно побачити, обійшови костел навколо. Зараз храм відновлений але в його інтер’єрі збереглись лише кілька автентичних фрагментів.

img_7467.jpgНа схилі гори “Федір” розташований монастир отців Василіан та церква Св. Христа. Василіани прибули до міста на запроення Потоцьких у 1712 році, а в 1753 році завдяки старанням М. Потоцького завершили будівництво приміщення монастиря. Церкву спроектував архітектор Г. Гоман. Тут діяла школа-інтернат та семінарія. Монастир та інституціі влада ліквідувала у 1944 році, але в 1991 вони знову відновили свою діяльність.

Церква Св. Миколая (1610 р.) заснована Стефаном та Марією Потоцькими. Вона мала обороне значення, а її іконостас зараховують до найвидатніших творів галицького мистецтва.
img_7371.jpgimg_7450.jpgimg_7453.jpgimg_74741.jpgimg_7455.jpgimg_7482.jpgimgg_7484.jpgimg_7488.jpg

imgg_7446.jpgimg_7443.jpgimgg_7469.jpgimgg_7445.jpgimg_7449.jpgimg_7475.jpgimg_7470.jpgimg_7472.jpgimg_7464.jpgimg_7466.jpgimg_7487.jpg

За матеріалами путівника “Автомобільна прогулянка Україною”.


Написати коментар

Буша

img_6764.jpg
img_6783.jpgСелище-музей знаходиться на березі річок Мурафа та Башанка за 20 км від райцентру Ямпіль. Селище та фортеця належали до системи укріплень які прикривали Придністров`я від нападу ворогів. Французький інженер Л. Боплан згадував про його існування у книзі “Опис України”. Укріплення та перепланування фортеці тривало аж до середини 17 століття, коли у 1654 році польські війська під керівництвом С. Чернецького витіснили з міста Шаргород козаків Б. Хмельницького і впритул наблизились до Буші. Оборону утримувало кілька тисяч селян та козаків. img_6754.jpgПопри чисельну перевагу поляків, армія котрих налічувала 30 тисяч, захісники вирішили триматися до останього. В історію України назавжди увійшов подвиг дружини місцевого сотника Мар`яни Завісної, котра, не бажаючи потрапити в полон, разом з останніми захисниками підірвала фортецю. З часу штурму історія фортеці та селища завмерла майже на століття. Замок більше не відновлювали, і сьогодні про його славне минуле нагадує лише реконструкція вежі та музей.

У 1883 році український археолог В. Антонович виявив у характерних разломах Буші таємничу печеру. В ній знаходились залишки уникального дохристиянського храму-капища східних слов`ян 2-5 століття. На стінах печери ще й сьогодні можно побачити таємниче зображення оленя та людини, що тримаючи в руках чашу, стоїть на колінах під деревом.

img_6753.jpgimg_6757.jpgimg_6778.jpgimg_6744.jpgimg_6748.jpg

Поряд з селищем знаходиться ландшафтний парк “Гайдамацкий яр”. Густий ліс, гірська річка  з прозорою водою та величезні валуни та скелі залишать незабутнє враження.

img_6697.jpgimg_6700.jpgimg_6704.jpgimg_6707.jpgimg_6715.jpgimg_6716.jpgimg_6735.jpg

img_6734.jpg

Написати коментар

Бушево

imgp1446.jpgimgp1451.jpgimgp1454.jpgimgp1457.jpgimgp1462.jpgimgp1466.jpgimgp1467.jpgimgp1476.jpgimgp1484.jpgimgp1489.jpg

Написати коментар

Васильків

vasilk_karta_s.jpg

Васильків

img_1245_s.jpgПерше поселення існувало на місці Васильківа ще в глибокій старовині. У 988 році за наказом Володимира Великого була побудована фортеця для захисту Києва з півдня від набігів кочівників. Назва фортеці була дана по християнському імені Володимира - Василів. Була побудована дерев’яна церква (зруйнована монголами в 1240—1241 рр.). Свою сучасну назву місто отримало у 1157 році, коли перейшло під владу Василька Юрійовича, сина Юрія Долгорукого.

У 1796 році Васильків отримав статус міста. У 1826 році став центром повстання Чернігівського полку, під керівництвом декабриста Муравьева-Апостола.

У Василькові народився Феодосій Печерський (біля 1036-74гг.) – ігумен Києво-Печерського монастиря.

img_1221_s.jpgimg_1232_s.jpgimg_1238_s.jpgimg_1271_s.jpgimg_1284_s.jpgimg_1286_s.jpg

img_1273_s.jpg img_1291_s.jpg

Собор св. Антонія і Феодосія (1756-58 рр.) – творіння відомого Київського архітектора Степана Ковніра (вул. К. Маркса).
img_1256_s.jpgimg_1265_s.jpg

Миколаївська церква (1792 р.) (вул. Шевченка).
img_1217_s.jpgimg_1220_s.jpg

Джерело з цілющою водою біля Миколаївської церкви.
img_1218_s.jpg

Памятник Т.Г. Шевченко.
img_1282_s.jpg

Будівля колишньої синагоги. З 1935 року - залізничний вокзал.
img_1309_s.jpgimg_1314_s.jpg

Церква в селі Путровка поряд з Васильковом.
img_1319_s.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Васильків”

  1. / натали

    в ковалевке живут мои родители . село супер. а засуха молодец.

  2. / СЯйВО

    Я была в Ковалевке в июне 2009г. Очень красивое и привлекательное село!!!Денег, конечно, вложено прилично. .. Хотелось бы чтобы вся Украина была такая!!!!!

  3. / Anonymous

    Коваливка, Вин-СТавы, - красивые села

  4. / Иван

    Места действительно хорошие . ..

    И не только в Коваливке, но и в соседних Винницких Ставах и Паляниченци или в Гребенках, Дослидницком, Пологи, Саливлонки, - красивые ставы, река Протока . ..

  5. / я

    а я живу в ковалевке. .. красота эта уже надоела

  6. / кукушка

    Приезжать на отдых нужно в Гребёнки. Красивая природа, река, церковь и много других достопримечательств.

  7. / анонимно

    приежайте в Тростынку. Село закачаешся!

  8. / васильковчанин

    так, в ковалівці дуже чисто й гарно. .. а тепер подумайте за чиї це кошти все це зроблемо?! за ваші, мої дорогі. я вважаю ганебно співати оди пані засусі. Шануймося!

  9. / землянин

    Краса Ковалiвки, як i багатьох подiбних Царських селищ, це кров людська, i захоплення може викликати тiльки у рабiв, якi покiрно тягнуть ярмо та за копiйки прислужують своiм доморощеним ненаситним, знахабнiлим хазяям

  10. / землянин

    Бiльша частина коштiв, яка призначалася для розвитку району та районного центру з 1996 по 2004 р. р. , була брутально загарбана на розбудову вотчини Засцюх.

  11. / Валентина

    Планую відвідати це селище найближчим часов, ще не була.

    Вважаю, якби кожний, хто має доступ до влади і коштів вкладував їх в свої вотчини, села і міста, а не на Багами та оффшори, то наша Україна була найпрекраснішою державою. А звідки кошти, це питання уряду, законів. Ми маємо те чого гідні, треба починати з себе.

  12. / Юрий

    Если бы, пятая часть наших депутатов сделала как в Ковалевке -Украина была Швецарией!

  13. / Юрий

    На водохрещенье каждый житель Ковалевки получил подарки -всего-всего и не только Спасибо!

Написати коментар

Великі Межиричі

Межирічі були засновані ще до 1544 року, в якому вони згадуються вперше як власність князів Корецьких. В кінці XV століття тут був побудований укріплений замок. Великі Межирічі отримали статус міста в 1590 році.

В серпні 1648 році містечко було визволене козацьким військом. Протягом 1648-1649 року Межирічі було сотенним містечком Волинського полку. У 1651 році містечко переходить у власність Любомирських. Коли на початку 1657 року українські війська опанували східну частину Волинського воєводства, Межирічі стали полковим містом відновленого Волинського полку. Волинським полковником був тоді Іван Тарновський. У 1658 році у Межирічах розпочалися україно-польські переговори про припинення війни. 1662 року містечко тримав у заставі Павло Тетеря, проте Межирічі були дуже поруйновані польським військом, і Тетеря уступив цю заставу Степану Чарнецькому. За Домініка Єжи Любомирського в містечку з’являється колегіум ордену піарів і в 1702 році будується кам’яний храм святого Антонія.

В 1773 році овруцький староста Ян Стецький, зводить палац. Тадеуш Чацький в першій половині 19 століття з колегіума піарів утворив гімназію. Закрили гімназію в 1832 році.

Костел Святого Антонія ордену піарів.

img_5146.jpgПобудований у 1702-1725 роках (архітектор Войцех Ленартович) на кошти тодішнього володаря села Єжи-Домініка Любомирського, старости краківського. Будівничий - Войцех Ленартович, автор-архітектор костелів у сучасних Угневі та Новоукраїнці. Будівництво тривало у 1702 - 1723 poкax. Вибудований в індивідуальному стилі Ленартовича з грою різновеликих об’ємів, кожний з яких має свій, бароковий за характером фронтон.

img_5153.jpgimg_5155.jpgimg_5157.jpg

img_5149.jpgimg_5160.jpgimg_5165.jpg

Палац Стецьких.

img_5128.jpgПобудований у 1789-1793 роках. Архітектор Доменіко Мерліні. За переказами, садибу Ян Стецький отримав, вигравши в карти у в 1773 році. Колись на її місці буда невелика фортеця. Руїни фортеці розібрали, використавши залишки як будівельний матеріал.

Дивом збережений (як і інтер’єри) використовується як дитячий інтернат. За палацом збереглися залишки пейзажного парку.
img_5133.jpgimg_5135.jpgimg_5140.jpgimg_5141.jpgimg_5132.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Великі Межиричі”

  1. / Евгения

    Как же там красиво!!!!!В этом селе у меня живут родственники!!я там была 3 года назад. Усадьба сохранена, там сейчас детский дом. Внутри всё очень красиво, как во дворце. Костёл тоже ещё стоит, но не сохранён, очень разрушен, но внутри до сих пор сохранены на стенах нарисованные изображения святых.

    Также ещё растёт дуб, под котором по легенде Ян Стецкий въезжал на тройке коней.

    У меня очень много информации на эту тему. кому интересно пишите лично в ВК http://vkontakte. ru/id13918103

    отвечу всем!

  2. / Я

    За будівництво церкви св. Петра і Павла у Великих Межиричах не платять гроші. Раджу її не добудовувати.

  3. / света

    началась реставрация костела

  4. / света

    костел оживае запрошую всих невпизнать але це тильки початок. В понедилок буде суботник запрошую кому цикаво

Написати коментар

Великий Ходачків

Костел Утішительки Діви Марії, освячений 1890 року, розширений у 1900р. та перебудований 1936 року.

imgp4324.jpgimgp4326.jpgimgp4327.jpgimgp4331.jpgimgp4337.jpgimgp4338.jpgimgp4341.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Великий Ходачків”

  1. / Тамара Щербинина (Зорий )

    Очень прошу вас просмотреть архивные записи . Меня интересует когда было венчание моей бабушки Франки и Ивана Зорий. У них были дети : Богдан. Юзя . Шура. Юзик и Михаил. И еще хотелось бы узнать откуда приехала бабушка Франка в Велики Ходачки. А также ее девичью фамилию.

Написати коментар

Верхівка

imgp3630.jpgСело Тростянецького р-ну розташоване на крутих берегах р. Дохни. Верхівка заснована в XV ст. Як фортеця для захисту від набігів кочовиків Дикого поля. З кінця XVIII ст. округою володів Ієронім Собанський, від якого Верхівка дісталася одному з чотирьох його синів – Станіславу Собанському (1838 – 1884). У ХІХ ст. село було великим локальним ремісничо – торговельним центром, що втратив своє значення з розвитком залізничного транспорту. Садибний комплекс, будівництво якого почалося на правому березі річки вже після смерті С. Собанського, в 1890-ті роки заснували його неодружені сини Генріх (1854 - 1919) і Вітольд Собанські.
imgp3642.jpgДотепер збереглися двоповерховий палац, побудований за задумом І. Косаревського в еклектичних формах (суміш неоготичного і романського стилів), в`їзні ворота з огорожею, стайня і деякі інші господарські будівлі. Цегляний двоповерховий, прямокутний у плані палац із коридорною системою планування ефективно прикрашений двома (восьмиграною і квадратною) вежами. Вони розташовані на протилежних кутах будинку. З 1932 р. на території маєтку існує сільськогосподарський технікум, а в 1950- ті роки для його потреб відремонтовані покривельні imgp3664.jpgконструкції і незначно перебудований фасад садибного палацу. Стайня являє собою Г-подібний в плані цегляний будинок зі значно винесеним на дерев`яних кронштейнах дахом. Асиметричні цегляні, трьохпрогінні, аркові ворота маєтку виконані в романтичному стилі. Від ворот простяглася садибна огорожа з червоної цегли.
Маєток Собанських від села відокремлює величезний ставок, оточений мальовничим старим пейзажним парком. Парк з мережею вимощених цеглою доріжок заснований в 1891 р. і створювався за проектом паркобудівника В. Корненберга.

 

imgp3635.jpgimgp3639.jpgimgp3645.jpgimgp3656.jpgimgp3701.jpgimgp3661.jpgimgp3659.jpgimgp3663.jpgimgp3670.jpgimgp3693.jpgimgp3694.jpgimgp3696.jpgimgp3682.jpgimgp3691.jpg

Написати коментар

Верхівня

imgp9305.jpgПоселення Верхівня відомо ще з 1600 року. Проте в лабіринтах історіі воно залишилось не через революційні дії чи військові конфлікти, а завдяки романтичному коханню двох відомих людей. Ця історія почалася, коли графині Евеліні Ганській потрапила до рук книга французького письменника Оноре де Бальзака “Сцени приватного життя”. Евеліна написала авторові чуттєвого листа, у якому висловила захоплення його талантом. Бальзак відповів на лист. Майже через рік по тому у Швейцарії відбулася їхня перша зустріч. Біографи письменника мають різні погляди на стосунки Бальзака сз графинею. Одні переконані, що романіст її дуже любив, а imgp9341.jpgГанській потрібна була лише його слава. Інші, навпаки, твердять, що Бальзака який завжди жив у борг, приваблювало її багатство. Так чи інакше, але через 15 років листування і коротких закордонних зустрічей, лише після смерті чоловіка Евеліни Вацлава Ганського, який був старший за неї на 22 роки, у грудні 1840 року Бальзак приїхав у Верхівню. Оточений турботою та родинним затишком, він активно працював. Тут написана п`єса “Мачуха”, проходила робота над творами “Депутат від Арсі”, “Мадмуазель де Віссар, або Франція за часів Конституції”, “Дрібні буржуа”, imgp9327.jpg“Жінка - письменниця”. 14 березня 1850 року у костелі Св. Варвари у Бердичеві після багатьох випробувань та хвилювань відбулося омріяне вінчання. Пізніше щасливий Оноре скаже Еві: “Ура! Я зробив те що не зміг Бонапарт! Через тебе я підкорив Росію”. На жаль, щастя виявилось недовгим. Важко хворий письменник помер у серпні 1850 р. в своєму будинку в Парижі на руках коханої дружини. Евеліна більше не повернулася в Україну. Вона померла у 1882 році і була похована біля чоловіка на паризькому кладовищі Пер-Лашез.
Затишний палацовий комплекс у стилі пізнього класицизму збудував близько 1780 imgp9315.jpgроку граф В. Ганський. Ймовірним автором проекту вважають француза Блеріо. Це типове родинне гніздо провінційної аристократії. Крім палацу, до ансамблю входить два симетрично розташовані господарські флігелі, що утворюють парадний двір, та сімейний костел Ганських (1810 р.). Будівлі розташовані у пейзажному парку XVIII ст. Останнім господарем Верхівні був брат Евеліни Адам Ржевуський. У 1921 році нова влада розмістила тут аграрний технікум. Сьогодні маєток Ганських належить до найзначніших палацово – паркових зразків класицизму в Україні.

imgp9302.jpgimgp9306.jpgimgp9308.jpgimgp9319.jpgimgp9324.jpgimgp9331.jpgimgp9333.jpgimgp9342.jpgimgp9355.jpg

Написати коментар

Вижниця

 imgp4649.jpgВижницю називають воротами Буковинських Карпат. Місто стоїть на правому березі р. Чермош. Уперше Вижниця згадується наприкінці XV ст. У молдавському середньовічному літописі. У 1787 році вона отримала статус торгового містечка, а у 1855 році підвищена до рангу повітового центру. Мандрівку Вижницею доцільно розпочати від центрального майдану, який в австрійські часи традиційно називався Ринком. Від історичної забудови до нашого часу збереглась будівля міської ради з вежею. У 1830 р. на майдані був повселюдно страчений відомий опришок Мирон Штолюк. На початку листопада 1918 р. у ратуші перебували повноважні представники української влади на Буковині – Української Крайової Національної Ради. Тепер тут місцеве відділення Державного казначейства.
imgp4658.jpgЗабудову південного краю Ринку започаткували культові споруди найчисленнішої етноконфесійної спільноти старої Вижниці – юдеїв. Станом на 1910 р. серед громадян євреїв налічувалося 82,2 %. На жаль, події Другої світової війни призвели до знищення громади та її спадщини.
Божниця на південному боці центрального майдану постала ще за австійської доби, але під час Першої світової була спалена росіянами. У повоєнний час приміщення використовувалося як зерносховище. Після реконструкції 1961 -1962 рр. Божниця стала районним будинком культури. Про її іудейську минувшину нагадує характерний похилий дах із заломами та деякі архітектурні елементи оформлення, що притаманні українським синагогам.
Напроти школи – інтернату, по віл. Миру, 13 стоїть будинок, що тішиться майже хрестоматійною знаменитістью. Тут колись був готель Москва, де в різні часи зупинялися Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська. Окрім них, бували також Іван Труш, Василь Стефаник, Гнат Хоткевич та інші визначні постаті української культури кінця ХІХ – початку ХХ ст.
У Вижниці десь у перших десятиліттях XVIII ст. працював легендарний засновник хасидизму Ізраїль бен Еліезер, якого пізніше нарекли Баал Шем Товом.
На вулиці Лук`яна Кобилиці є Свято – Михайлівська церква. Її попередницею була дерев`яна церква. У 1910 році розпочалося будівництво мурованого храму. Однак через війну та наступну економичну кризу будівельні роботи затяглися майже на півтора десятиліття. Спорудження церкви було завершено 1924 р. архітектором Генріхом фон Косовським. Храм мав оригінальний архітектурний вигляд. На думку мистецтвознавців, це чи не єдина в регіоні православна церква, позначена елементами модерну. Храм повернули православній громаді лише на початку 1990 – х років.
На протилежному боці вулиці є римо – католицький костел Апостолів Петра і Павла. У 1930 році тут відбулося вінчання Анни Ганицької та Адольфа-Адальберта Гординського де Федьковича, майбутніх батьків Осипа Юрія Федьковича, класика української літератури.

imgp4647.jpgimgp4650.jpgimgp4655.jpgimgp4660.jpgimgp4661.jpgimgp4664.jpgimgp4672.jpgimgp4673.jpgimgp4676.jpgimgp4679.jpgimgp4681.jpgimgp4688.jpgimgp4689.jpgimgp4690.jpgimgp4692.jpg

Написати коментар

Виноградів

img_6111.jpgВиноградів (Севлюш) — одне з найдавніших поселень Закарпаття. Тут вже в кінці першого тисячоліття нашої ери існувало слов’янське городище. В кінці XIII століття Виноградів стає центром Угочанського комітата.

За активну участь населення в антифеодальному повстанні 1514 року місто вимушене було виплачувати контрибуцію. Під час антигабсбургской війни 1703—1711 років влада в місті була в руках повстанців.

Після встановлення в 1919 році Народної влади в Закарпатті у Віноградові був створений директоріум Угочанського комітата. Проте 25 квітня 1919 року місто було окуповане румунськими військами. Інтервенти учинили розправу над активістами-революціонерами. Незабаром Виноградів опинилося під владою Чехословакії. У місті в 1921 році була створена окружна організація Компартії Чехословакії.

img_6109.jpgЗа рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року місто у складі Закарпатської України було передане Угорщині. У роки нацистської окупації Угорщини Севлюш був одним з центрів підпільного антифашистського руху в Закарпатті.

24 жовтня 1944 року війська 4-го Украинского фронта освободили Севлюш.

img_6104.jpgimg_6107.jpgimg_6114.jpgimg_6117.jpgimg_6125.jpgimg_6130.jpgimg_6132.jpgimg_6138.jpgimg_6140.jpg

Написати коментар

Вітачів

img_2708.jpg

img_2721.jpgЩоб побувати в так званих “місцях сили”, зовсім не обов’язково їхати на Памір або до Тибету. Потрібно сісти в машину або на маршрутку і доїхати до села Витачів, яке знаходиться в Обухівському районі, приблизно в 50 км від Києва.

Вперше «город» Витичев згадується ще в літописах 957 року, але насправді це місце набагато старше. Недалеко від нього було знайдено поселення бронзового століття і скіфський могильник. Витачів був добре відомий в Київській Русі як важливий річковий порт, згадка про який зустрічається в творах візантійського імператора Костянтина Багрянородного, а на початку XII століття в нім проходили зустрічі староруських князів. На двох плато, розділених неглибоким яром, ще збереглися залишки староруського міста-фортеці Х-XІІІ ст. Витичева. Залишки цього городища підносяться над Дніпром на висоті 67 метрів. Збереглися тут і стародавні кріпосні вали, що лежать паралельно один одному.

img_2723.jpgСучасний Витачів - прекрасне місце, де можна доторкнутися до історії і приємно провести час, насолоджуючись природною красою.

Діставшись до Витачіва, дізнайтеся у місцевих як дійти до старого млина. Млин стоїть на краю села, звідки відкривається прекрасний вид на Канівське водосховище з численними острівцями і на Дніпровські пагорби. Поряд з млином знаходиться церква, яку своїми силами побудували місцеві жителі, і дуже оригінальний житловий будинок, побудований з великою любов’ю і знанням справи. Спуститися до води, щоб викупатися або порибалити, можна по живописній лісовій стежці, що починається прямо від церкви.

img_2718.jpgimg_2724.jpgimg_2726.jpgimg_2731.jpgimg_2734.jpgimg_2742.jpgimg_2745.jpg

img_2748.jpg


Ваші коментарі та відгуки на “Вітачів”

  1. / makcim

    сьогодни день села

  2. / Anonymous

    а як дістатись?

Написати коментар

Вишеньки

img_7919.jpgУ селі Вишеньки збереглися залишки неоготичного палацу графа Румянцева – Задунайського. Він був побудований у 1787 році за проектом архітектора М. Мосципанова.

Граф петро Румянцев-Задунайський народився в родині Олександра Румянцева – колишнього денщика Петра І. Його батько, під час ув`язнення в Петропавлівській фортеці гетьмана П. Полуботка (1723), приїжджав на Україну збирати доноси на гетьмана і img_7936.jpgгенеральну старшину, проводив арешти. А вже у 1735 році перебуваючи на посту астраханського генерал-губернатора, придушив повстання татар та башкирів. У 1738 році він був призначений правителем України. Його син Петро систематичної освіти не мав, але Катерина ІІ, знаючи про заслуги Румянцева – батька в “утихомиренні” України, скористалася й послугами сина. Петро активно виконував її інструкції, викоріняючи серед українців “розпусну думку, по якій вважають себе народом, від російського зовсім відмінним”. Під час російсько – турецької війни граф здобув для імперії Крим, за що одержав маєтки та титул Задунайський.

img_7910.jpgimg_7921.jpgimg_7929.jpgimg_7933.jpgimg_7935.jpgimg_7943.jpgimg_7948.jpgimg_7951.jpgimg_7954.jpgimg_7941.jpgimg_7950.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Вишеньки”

  1. / Павло Кр.

    Мати такі красоти і такі історичні цінності і так їх занедбати - це злочин проти самих себе. Нехай нинішня влада байдужа до цього (що з неї взяти?), але ж були і більш прогресивні режими: чому нікому немає діла до таких красот? Поки ми не прочумаємося і не здерем коржі грязі з нашого минулого, нам нічого радісного не засвітить.

  2. / Богдан(12 лет)

    Всем просто наплевать! Я там был, замок просто супер! Он такой огромный! И увы, действующая часть здания это только столовая! Люди, сделайте что нибудь! :_-(

Написати коментар

Вишнівець

imgp1933.jpgЗа 20 км від Почаєва розкинулось містечко Вишнівець, яке в історичних джерелах вперше згадується під 1395 роком, коли Дмитро Корибут отримав від князя Вітовта право на володіння цими землями і розпочав будівництво оборонного замку. Саме у Вишнівці народився Дмитро Байда Вишневецький – майбутній засновник українського козацтва. Він збудував у селі церкву, що мала стати родинною усипальницею. У 1603 році у Вишнівці гостив знаменитий Григорій Отреп`єв, авантюрист, которого поляки підтримали в боротьбі за московський трон. З роду imgp1942.jpgВишневецьких походить і польський король М. Корибут-Вишневецький (1640-1673). З часом частина роду Вишневецьких покатоличилась, і вже представник одного з відламів родини Ярема Вишневецький під час повстання Б. Хмельницького, “заспокоючи” козаків та селян, топив Україну в крові. У 1640 році саме він розпочав будівництво великого замку, пізньобарокового палацу та монастиря кармелітів (1644 р. арх. Ю. Дапрас).
У 1672 році маєток спалили турки. На початку XVIII ст. наступний власник Міхал Сервацій (1680-1744) відродив його та перетворив палац на розкішну резиденцію. За спогадами сучасників, його похорон став найбагатшою такого типу церемонією за час існування Речі Посполитої. imgp1961.jpgЛише панихиду правили 40 священників. Через те, що Міхал помер, не залишивши нащадків, над його могилою розбили герб Вишневецьких на знак того, що рід припинив своє існування. У 1744 році маєток перейшов до близьких родичів Мнішків. До колекції меблів та 600 картин додали знаменитий банкетний зал, прикрашенний сорока тисячами нідерланських кахлів. Одна з таких печей зараз прикрашає зал у королівському палаці Кракова. У 1852 році граф Анджей Мнішек переїхав у Париж і забрав із собою найцінніші речі. Наступні власники меньше дбали про маєток. У 1920 році палац пограбували більшовицькі війська. Відбудову провели за проектом архітектора – модерніста В. Городецького. Але у 1944 році палац знову було знищено. Поряд з будівлею збереглись залишки двоярусного парку, де стояло шість фонтанів (арх. Д. Мінклер).

imgp1929.jpgimgp1931.jpgimgp1935.jpgimgp1950.jpgimgp1952.jpgimgp1956.jpgimgp1965.jpgimgp1967.jpgimgp1969.jpg

Написати коментар

Волиця

imgp2349.jpgimgp2354.jpgimgp2356.jpgimgp2357.jpgimgp2359.jpgimgp2360.jpgimgp2361.jpgimgp2366.jpgimgp2367.jpg

Написати коментар

Ворзель, Мироцьке, Ірпінь

Ірпінь і Ворзель - два невеликі курортні містечка в західному передмісті Києва. Вони з’явилися завдяки залізничній гілці Київ - Ковель, яка пролягла тут в 1899 році. У цій живописній місцевості працівники залізниці почали створювати дачні селища.

m-36-049_s.jpg

Ворзель.

Містечко розташувалося в красивому сосновому лісі.

Головною визначною пам’яткою Ворзеля є колишній будинок графині Н. Ф. Уварової.  Побудував цей красивий будинок в перші роки існування селища київський фабрикант Септер. Згодом він продав будинок графині Наталії Федорівні Уварової (у дівоцтві Терещенко). Після революції  1917 року Уварови і вся сім’я Терещенко емігрувала до Англії, а в колишньому будинку графині Уварової впродовж всієї історії Ворзеля була школа, а зараз - будинок культури.
img_1069.jpgimg_1075.jpgimg_1077.jpgimg_1080.jpgimg_1082.jpgimg_1084.jpgimg_1085.jpg

Ирпінь.

Вже на початку ХХ сторіччя Ірпень став популярним місцем відпочинку киян. Люди їхали сюди ради природи: з трьох боків Ірпінь оточують ліси, з четвертого протікає річка. Свого часу тут відпочивав Борис Пастернак, тут народився цикл прекрасних віршів, які стали основою збірки поета «Друге народження» (1930-1932), а також поема «Спекторський». Потім Пастернак напише в листі до О.Фрейденберг: “А лето было восхитительное, замечательные друзья, замечательная обстановка. И то, с чем я прощался, — работа вдруг как-то отошла на солнце, и мне давно, давно уже не работалось так, как там, в Ирпене. Конечно — мир совершенной оторванности и изоляции, вроде одиночества гамсуновского голода, но мир спокойный и ровный.”

img_1131.jpgimg_1168.jpgimg_1186.jpgimg_1187.jpg

Про курортні традиції нагадують пансіонати і санаторії Ірпіня: «Ірпінь», «Дубки», і Будинок творчості Національного Союзу письменників України у великому парку. У травні тут традиційно проводилися семінари для майстрів слова, в яких брали участь Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Андрій Бондар, Андрій Кокотюха, Світлана Пиркало і інші популярні українські літератори.

img_1170.jpgimg_1171.jpgimg_1178.jpgimg_1181.jpgimg_1188.jpg

Мироцьке (знаходится в 5 км от Ворзеля по трасі Київ -Ковель).

В 17 cтолітті село Мироцьке належало до Київського Кирилівського монастиря. Після приєднання земель від Польщі в склад Російської імперії, Мироцьке разом з Микуличами, Бабинцями та іншими було надано дійсному таємному раднику графу Карлу Сакену.  Карл Сакен був церемоніймейстром двору, а до цього вихователем Великого князя Констянтина Павловича. В 1797 р він за власним бажанням пішов у відставку і переїхав в Естляндію (сучасна Естонія).  Після його смерті власність під Києвом  переходить в руки Івана Христофоровича фондер-Остен-Сакен, потім до його сина - генерал майора Карла Івановича.

В Мироцькому збергіся палац фондер-Остен-Сакенів. Це одноповерхова будівля  виконана в неоготичному стилі.  За радянських часі у палці прайцював заводський клуб.

img_1097.jpgimg_1108.jpgimg_1113.jpgimg_1100.jpgimg_1094.jpg

Написати коментар

Вороновиця

img_6369.jpg
img_6377.jpgВороновиця розташована на березі річки Воронки у 24 км від Вінниці. Ще у 1748 році, згідно з королівським декретом, отримала статус міста. Від середини 17 ст. місцевість була власністю родини Михайла Грохольського. Саме він розпочав будівництво палацу (архітектор Д. Мерліні). Оточена парком у французькому стилі споруда перетворилась на затишне родине гніздо. У 1869 році палац перейшов у власність img_6393.jpgросійського офіцера Миколи Можайського, а після його трагичної смерті, дістався братові Олександру. Відомий прихильник повітроплавання О. Можайський дивував сусідів різноманітними технічними експериментами. У 1881 році він нарешті отримав від царя дозвіл на будівництво літака з мотором. Роком пізніше апарат Можайського взлетів у небо. Однак світ про винахід не дізнався. Всі лаври першопрохідців дістались амеріканцям, братам Райт. Під час Другої світової війни в палаці знаходився німецький аналітико-розвідувальний відділ генштабу сухопутних військ під керівництвом Гелена.


img_6373.jpgimg_6376.jpgimg_6378.jpgimg_6379.jpgimg_6383.jpgimg_6391.jpgimg_6395.jpg

img_6411.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Вороновиця”

  1. / Anonymous

    заїзджали у Вороновицю і дивилися палац у якому знаходиться музей космонавтики. Враження від палацу і музею не дуже, в музеї декілька експонатів а все інше фотографії, від парку залишилася одна назва. Вибачте за такий негатив, але що є то є.

  2. / света

    я училась в вороновице. У меня много приятных воспоминаний.

Написати коментар

Вижняни

imgp5404.jpgimgp5412.jpgimgp5415.jpgimgp5412.jpgimgp5419.jpgimgp5421.jpgimgp5423.jpgimgp5408.jpgimgp5411.jpg

Написати коментар

Висічка

imgp0647.jpg Перша згадка про фортецю відноситься до 1672 року, коли Поділля і замок зокрема, були захоплені турками. В замку деякий час, у 1675 році перебував король Речі Посполитої Ян III Собєцький з військом, під час польсько-турецької війни.

imgp0653.jpgЗамок почав занепадати в кінці XVII століття. Про його власників у той час відомостей віднайти на вдалося. За часів перебування Поділля у складі Австро-Угорської імперії (1772 рік) власниками Висічки була родина Шимановських (не перевірено). В 1800 році замок переходить у власність родини Чарковських. Дружина Чарковського молодшого Марія Феліція Голейовська (1805-1893), через відсутність у шлюбі дітей, усиновила та зробила управителем замку Тадеуша Чарковського  (1850-1945) (родича по материнській лінії), додавши до його призвіща Голейовський. От в той час і було побудовано неготичний палац між двома вежами. В замку було велике зібрання старовинних книг, зброї, картин, посуду, антикварних imgp0660.jpgмеблів. Після Тадеуша Чарковського-Голейовського, управителем замку став його син Цирил Чарковський Голейовський (1885-1940). У 1900 році замок зазнав великої шкоди від пожежі. Тодішній його власник Цирил Чарковський-Голейовський розібрав частину мурів, в’їзну браму, та засипав оборонні рови навколо замку. У 1910 році він провів реконструкцію палацу. Під час Першої світової війни замок не постраждав. В 1937 році Цирил Чарковський Голейовський передав замок у власність своєму сину Цирилу Чарковському Голейовському молодшому (1915-1988). В 1939 році, з приходом комуністів замок було пограбовано.

imgp0657.jpgimgp0661.jpgimgp0664.jpgimgp0677.jpgimgp0680.jpgimgp0683.jpgimgp0686.jpgimgp0689.jpg

За матеріалами сайту http://castlesua.jimdo.com

Написати коментар

Вишгород

img_3942.jpg
img_3860.jpgВишгород виник у Х ст. у 15 км вище Києва, на високих пагорбах правого берега Дніпра, біля важливої переправи на торгівельних шляхах. Із самого початку будувався як місто-фортеця, яке було оточене потужними дерево-земляними укріпленнями: валами, ровами, ескарпами. У місто вели три дороги: зі сходу - з долини Дніпра і перевозу; з півдня - з Києва; з півночі - з Поліського шляху.

img_3872.jpgЗа часів Ярослава Мудрого Вишгород стає значним духовним центром Русі. З 1020 р. в ньому перебували останки перших святих мучеників - князів Бориса і Гліба.

Ярославичами (в 1072 р.) був збудований дерев’яний храм св. Бориса і Гліба. Онуки Ярослава: Святополк, Володимир Мономах та чернігівський Олег Святославич в 1115 р. побудували великий кам’яний собор-мавзолей та оздобили поховання князів золотом і коштовностями. За розмірами це був найбільший храм на Русі.

img_3991.jpgУ ХVІІІ ст. Вишгород - звичайне київське село, де мешкало в 47 хатах 228 душ селян (1787 р.). Таким Вишгород залишався і в середині ХІХ ст., коли протоієрей М. Сікачинський за проектом відомого архітектора Костянтина Тона побудував на фундаментах давнього Борисоглібського собору цегляну церкву з дзвіницею та церковно-приходську школу.

Епоха капіталізму прийшла у Вишгород разом із цегляними заводами Л. Черноярова, img_3945.jpgФ. Березовського та найманою працею. Головною продукцією була вогнетривка цегла - межигірка. Більшість працюючих на заводах - із сусідніх губерній. У невеликій кількості працювали вишгородці і на Межигірській фаянсовій фабриці, яка діяла до 1885 р. і була відома своїм якісним фаянсом, що поставлявся навіть на імператорський стіл.

У повоєнну епоху місто знову звелося на ноги, завдяки будівництву велетня гідроенергетики - Київської ГЄС, - однієї з найбільших на той час електроцентралей Європи. Вишгород спочатку став києво-комсомольським селищем енергетиків, а потім і містом, центром Вишгородського району.

Київське море
img_3862.jpgimg_3885.jpgimg_3890.jpgimg_3928.jpgimg_3952.jpgimg_3967.jpgimg_3973.jpgimg_3979.jpgimg_3983.jpgimg_3985.jpg

Парк біля готеля “Узберіжжя”
img_3920.jpgimg_3921.jpg

Борисоглібська церква
img_3938.jpgimg_3935.jpgimg_3947.jpg

Нова церква
img_3914.jpg

Дніпровські кручі
img_3956.jpgimg_3962.jpg

Будинок Клюкви (управляючого казенними маєтками), був побудован у 1905 р.

img_3989.jpg

Написати коментар

Гайсин

imgp1934.jpgimgp1936.jpgimgp1937.jpgimgp1942.jpgimgp1943.jpgimgp1947.jpgimgp1951.jpgimgp1953.jpgimgp1954.jpgimgp1960.jpgimgp1963.jpgimgp1965.jpgimgp1968.jpgimgp1972.jpgimgp1983.jpg

Написати коментар

Галич

img_0902.jpgПерша згадка про Галич датована 1138 р. У 1141 р. князь Володимир Володаревич перетворив його на столицю князівства. Найбільшого розвитку місто сягнуло за князя Ярослава Осмомисла. В середині XIII ст. Данило Галицький, намагаючись послабити позиції місцевих бояр, переніс столицю в місто Холм. Після цього Галич почав занепадати. У 1772 році нова австрійська влада, враховуючи історичне минуле, запозичила для своїх нових територіальних надбань назву “Галичина” . Головною img_0950.jpgархітектурною пам`яткою Галича є замок старости. Перші письменні згадки про фортифікаційні споруди на його місці знаходимо під 1114р. Тоді вони були дерев`яними. Кам`яне перепланування розпочалося у 1367 р. за наказом короля Каземира Великого для оборони міста від татарських нападів. У 1658 р. граф Андрій Потоцький збудував новий кам`яний замок (арх. Франсуа Корассіні). У 1676 р. місцевий комендант був покарений королем на смерть за те що майже без бою img_0926.jpgвіддав гарнізон туркам Ібрагіма – Паші. Останні підірвали укріплення, і їх довго не відновлювали. На головній площі міста встановили пам`ятник королю Даниловові.

У центрі міста розташована церква Різдва Христового. Перша згадка про храм датується 1550 р. Попри неодноразові руйнування, люди щоразу відбудовували святиню. Теперішнього вигляду вона набула в 1904 – 1906 рр. (арх. Левинський).

img_0901.jpgimg_0905.jpgimg_0912.jpgimg_0913.jpgimg_0915.jpgimg_0921.jpgimg_0923.jpgimg_0929.jpgimg_0932.jpgimg_0938.jpgimg_0942.jpgimg_0952.jpgimg_0953.jpgimg_0956.jpgimg_0919.jpgimg_0928.jpg

Написати коментар

Гвіздець

imgp3817.jpgБернардинський монастир — маловідома видатна пам’ятка доби Розвиненого бароко на теренах сучасної України.Комплекс костелу і монастиря був побудований у 1721–1735 рр. Він складається з костелу, келій монастиря, надбрамной дзвіниці, господарського двора та кам’яной огорожі.

 Костел був побудований з цегли, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси з бароковими дахами. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. В інтер’єрі залишки ліплення і стінописів.

 imgp3816.jpgКорпус келій прибудован до костелу з північного боку. Прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням келій. Склепіння 1-го поверху хрещаті і напівциркульні. Ще у 1784 році в приміщенні келій влаштували народну школу.

 Реставрації проводили у 1838 і 1880 рр., а в 1888 сталась пожежа. Монастир і костел збереглися в часи 1-ї світової війни. За часів Польши у 1918 р. проведено чергову реставрацію.

imgp3806.jpgimgp3838.jpgimgp3800.jpgimgp3801.jpgimgp3804.jpgimgp3819.jpgimgp3821.jpg

Написати коментар

Гермаківка

Дендропарк на місці старого маєтку заклав у 1956 році заслужений лісівник України М.Дейнека. Незважаючи на свою занедбаність, сьогодні він має статус дендрологічного парку загальнодержавного значення. Розташований парк на північно-західній околиці села в урочищі «Дача Романського».

imgp0561.jpgimgp0568.jpgimgp0569.jpgimgp0579.jpgimgp0590.jpgimgp0588.jpgimgp0592.jpgimgp0594.jpgimgp0607.jpgimgp0578.jpgimgp0580.jpgimgp0581.jpgimgp0560.jpgimgp0585.jpgimgp0589.jpg

Написати коментар

Германівка

imgp0500.jpgЗа деякими відомостями, що немають достатніх документальних підтверджень, поселення тут існувало ще за часів Київської Русі, і було одним з її південних укріплень. На початку Визвольної війни (1648 р.) Германівка стає сотенним містечком Білоцерківського полку.
В 1812 році Германівку придбав Каетан Проскура. Після його смерті в 1835 році містечко мало кілька володарів. У 1866 р. Германівка стає центром волості і потроху перетворюється на локальний торговий центр, де в 1900 – і проводилось понад десяток ярмарків. Відтоді в центрі села збереглися оригінальні і досить рідкі споруди – двокласного училища (збудовано за проектом київського архітектора В. Ніколаєва, 1909 р.),
imgp0472.jpgimgp0474.jpgimgp0480.jpg

богадільні
imgp0490.jpgimgp0492.jpg

і мануфактурних крамниць.

imgp0486.jpgimgp0487.jpg

imgp0502.jpgimgp0478.jpg

Написати коментар

Глухів

imgp0117.jpgГлухів – районний центр розташований біля перетину автошляхів Київ – Москва та Харків – Новгород Сіверський. Перша письмова згадка про нього походить з 1152 р. Припускають, що назва утворена від “глоух”, “глухий”, тобто оточений лісами та болотами.
В давину це був центр удільного князівства. Через постійні напади кочівників та руйнування, центр міста кілька разів переносили. У 1352 р. страшна епідемія чуми знищила все населення міста. Після Кревської унії 1385 р. Глухів потрапив в imgp0166.jpgоб`єднану польсько-литовську державу, а у 1503 р. – до Московського царства. В XVIII ст. за наказом царя Петра І сюди перенесли козацьку столицю зі спаленого Батурина. З 1739 р. тут діяла школа, що готувала співаків і музикантів для імператорського хору та оркестру. У ній навчалися видатні українські композитори М. С. Березовський і Д. Боротнянський. На жаль, через великі пожежі, найбільша з яких сталася у 1784 р., історичних пам`яток у місті залишилось небагато. Проте ті, що лишились, таки заслуговують на увагу.

imgp0112.jpgМиколаївська церква (1695р., арх. М. Єфімов, пл. Соборна, 1) – найстаріша збережена мурована споруда міста і чудовий зразок архітектури українського бароко. Вона повстала завдяки ініціативі глуховського сотника Василя Яроцького. У 1871 р. храм частково перебудували. Власне тут біля церкви, на базарній площі, відбувалися вибори гетьманів, творились важливі державні та громадські події. Поблизу церкви, на цвинтарі, ховали видатних глухівчан. Так, у 1760 р. тут було поховано генерального хорунжого Миколу Даниловича Ханенка (1691 - 1760), автора знаменитих “Діаріуша” та  “Щоденника”. Глухів відвідало багато відомих особистостей: М. Миклашевський, Г. Сковорода, Петро ІІІ, Катерина ІІ, М. Лермонтов, Д. Фонвізін, О. Пугачов, М. Гоголь, Т . Шевченко.

На місті колишній Малоросійської колегії в 1912 – 1913 рр. збудували корпус повітової та міської земських управ (перетин пл Рудченка та вул. Києво-Московської, 51). Це одна з найвизначніших будівель Глухова, зведена у стилі модерн. На одному з фронтонів і сьогодні можна побачити герб гетманського Глухова.
imgp0169.jpg
imgp0128.jpgСпасо-Преображенська церква (арх. А. Квасов, вул. Спаська, 4) постала у 1765 р. за сприяння осавула Григорія Кологривого на місці дерев`яного храму, що згорів. У 1855 р. архітектор А. Ассінг розробив проект прибудови з західного боку “теплої” церкви. Прибудову здійснено в 1867 р. У першій половині ХІХ ст. до церкви добудували дзвіницю у стилі класицизму, котру зруйнували 30-х роках. На думку спеціалістів, своєю структурою храм близький до відомої родинної церкви гетьмана К. Розумовського в с. Лемеші, спорудженої тим же майстром, і є одним з найбільш мистецьки довершених храмів України.

imgp0092.jpgНеподалік височіє Трьох-Анастасієвська церква (1884-1893, арх. А. Гун, вул. Спаська, 7) – наймасивніша сокральна споруда міста. Вона постала на кошти братів Миколи та Федора Терещенків та була усипальницею родини. Хоча є відомості, що її перший – ще дерев`яний варіант – був виконаний на кошти вдови гетьмана І. Скоропадського Анастасії. В інтер`єрі церкви зберігся розпис, виконаний у неовізантійському стилі відомими художниками братами О. і П. Сведомськими. Частина ікон належить пензлю В. Верещагіна та Ф. Журавльова. Образ богоматері у верхній частині храму виконав Микола Пимоненко.
Відродження Глухова наприкінці ХІХ ст. пов`язане з іменами відомих підприємців та меценатів братів Терещенків. Завдяки зусиллям родини, яка вклала в розвиток міста загалом понад 5 мільйонів рублів золотом, тут постали чоловіча та жіноча гімназії, кілька училищ, пансіон для дітей – сиріт. До початку ХХ ст. головні вулиці вкрили бруківкою. За заповітом Артемія Терещенка дві третини прибутків спілки мали віддаватись на громадські справи. Вдячні городяни замовили в 1907 р. відомому скульптору М. Андрєєву пам`ятник благодійникові. За радянських часів на його місці встановили скульптуру матері-батьківщини.
На вул. Терещенківській № 47 є садиба родини, де народився Микола Артемович Терещенко.
imgp0098.jpg

Неподолік будинку височіє водогінна вежа з декоративними елементами оздоблення (арх. Розанов, 1929 р.).
imgp0104.jpgimgp0106.jpg

Завершує вежу металевий шпиль. На вулиці Т. Шевченка, 12 є будівля банку Терещенків. Будинок по вул. Терещенківській, 68 на старих міських планах вказувався як поштамт.
imgp0173.jpg

Під номером 48 збереглося приміщення колишнього Дворянського зібрання (1811 р., арх. А . Карташевський).
imgp0076.jpg

Майже на середині вулиці Києво – Московської є приміщення колишньої чоловічої гімназії (арх. П. Шлейфер), яка була збудована в 1874 році. З часом тут постав перший на Україні учительський інститут. Серед найвідоміших випускників – Олександр Довженко.
imgp0156.jpgimgp0158.jpg
Архітектор А. Квасов разом зі своїми учнями та помічниками (Максим Мосцепанов і Карп Борзаковський) в 1766 -1769 рр. спорудив у місті кам`яні Київські та Московські ворорта Глухівської фортеці. Московські не збереглись, тому що згоріли під час чергової пожежі. Архітектура Київських (вул. Києво – Московська, 1) витримана у стильових формах, що переходять від бароко до класицизму.
imgp0176.jpgimgp0180.jpg

imgp0083.jpgimgp0087.jpgimgp0093.jpgimgp0097.jpgimgp0110.jpgimgp0115.jpgimgp0119.jpgimgp0122.jpgimgp0140.jpgimgp0144.jpgimgp0150.jpgimgp0153.jpgimgp0159.jpgimgp0161.jpgimgp0125.jpgimgp0131.jpgimgp0121.jpgimgp0136.jpg

Написати коментар

Гнездичів

imgp4252.jpgimgp4257.jpgimgp4260.jpgimgp4265.jpg

Написати коментар

Говори

imgp3155.jpgimgp3161.jpgimgp3162.jpgimgp3164.jpgimgp3166.jpgimgp3167.jpgimgp3168.jpgimgp3171.jpgimgp3181.jpgimgp3183.jpgimgp3187.jpgimgp3193.jpgimgp3194.jpgimgp3198.jpgimgp3200.jpgimgp3202.jpg

Написати коментар

Голозубинці

 imgp4267.jpgВідомо, що першими власниками Голозубинців були шляхтичі Красинські, за яких на крутому лівому березі річки побудовані садибні споруди і ще у XVIII ст. був заснований парк. У середині ХІХ ст. генерал Вінсент Красинський (1782 - 1858) продав ці землі Віктору-Миколаю Скибневському (1835 – 1872), а останнім її власником був ще один носій переможного ім`я – Віктор-Станіслав Скибневський (1864 - 1921).
Дослідники неспроможні однозначно відновити, хто з хазяїв Голозубинців звів будівлі садиби, що збереглися дотепер, і відводять цю роль Віктору Сигізмунду. Вважається, що в 1860-ті роки на схилі над обривом лівого берега було збудовано садибний будинок-палац, проект якого imgp4279.jpgприписують Томашу-Оскару Сосновського (1810 - 1888). Спочатку, мабуть будинок був хрестоподібним у плані, із центральною надбудовою на один рівень вище бічних крил. Парадний фасад був одноповерховим, а звернений на захід до долини річки парковий – двоповерховим. Наприкінці ХІХ ст. головний будинок маєтку був істотно розширений за рахунок прибудови приміщень до південного бічного фасаду. Перебудова спотворила первісну гармонію споруди, що спробували частково завуалювати кутовою, оборонно – іграшковою башточкою.
У радянські часи територію маєтку віддали сільсько-господарському технікуму, а в 1963 р. тут влаштувалася обласна протитуберкульозна лікарня.

imgp4269.jpgimgp4281.jpgimgp4286.jpgimgp4288.jpgimgp4283.jpgimgp4285.jpgimgp4275.jpgimgp4268.jpg

Написати коментар

Городище - Пустоварівське

img_0723.jpgimg_0724.jpgimg_0727.jpgimg_0731.jpgimg_0736.jpgimg_0737.jpgimg_0739.jpgimg_0745.jpgimg_0747.jpgimg_0748.jpgimg_0751.jpgimg_0752.jpgimg_0783.jpgimg_0791.jpg

Написати коментар

Городище

imgp4395.jpgimgp4375.jpgimgp4382.jpgimgp4384.jpgimgp4374.jpgimgp4371.jpgimgp4376.jpg

Написати коментар

Городок

img_5689.jpgПочаток міста сягає періоду Київської Русі. Воно інтенсивно розвивалося за часів Галицько-Волинського князівства (XI-XIV ст.).

Городок вперше згадується літописцем Нестером у 1213 році як поселення Галицько-Волинського князівства. В літописі говориться, що місто відоме далеко на схід як центр торгівлі сіллю, а тому мало назву “Городок солоний” або “Соляний Городок”.

На території міста збереглися залишки земляних укріплень колишнього древньоруського городища, на місці якого пізніше було побудовано замок.

img_5698.jpgПісля загарбання Галичини шляхетською Польщею у XIV ст., вже 1387 р. Городок як окреме королівське місто увійшов до складу Львівської землі, а пізніше став центром Городоцького староства. За період 1387 по 1434 р. великий князь литовський і король Польщі Владислав II Ягайло часто навідувався і довго жив в Городку, тут і помер у 1434 році. За Ягайла Городок входить до складу Руського воєводства як окреме королівське місто. В 1389 р. воно одержало магдебурзьке право, надання якого означало створення в місті органів самоврядування.

У 1504 році король дозволив міщанам за власні кошти відбудувати Городок, а також звільнив його мешканців від сплати деяких податків. Поступово у місті відроджуються і розвивається торгівля та промисли. Городок одержав право торгувати сіллю і став центром соляних складів. Важливим предметом експорту була риба, яку віддавна розводили в місцевих ставках.

img_5701.jpgВ 1420 році король Ягайло поселив в місті 6 католицьких монахів з ордена францісканців. Королівський уряд побудував для них костьол і монастир біля замку. Українців ж витіснили на Львівське, Вишнянське, Заставське передмістя. Тож, відстоюючи свої права, українське населення Городка створило у 1591 році братство - громадську організацію українських міщан, яке виступало проти національного гніту.

img_5702.jpgУ другій половині ΧVΙΙ-ΧVΙΙΙ століття місто занепало. Великої шкоди завдала Городку навала турецьких військ. У 1672 році турецький паша Омер-Алі захопив місто та зруйнував його.

ΧVΙΙΙ столітті місто відбудували. Королівський замок виконував адміністративні функції Городоцького староства. Був збудований фільварок та 2 корчми. У 2-ій половині ΧVΙΙ століття міський уряд підвищив митні повинності, чим призвів до занепаду торгівлі в місті.

Після загарбання Галичини Австо-Угорщиною всі маєтки Городоцького староства і сам Городок перейшов у власність держави. Але Австрійський уряд продав всі села польським і німецьким колоністам. На землях Городоцького староства оселились німецькі колоністи, які в 1786 році утворили колонію “Фордерберг”.

Під час Першої світової війни у 1914 році на околицях Городка відбулась відома в історії Городоцька битва між російськими та австрійськими військами.
img_5687.jpgimg_5692.jpgimg_5695.jpgimg_5694.jpgimg_5699.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Городок”

  1. / Владимир Романенко

    В начале 80-х. , я проходил срочную службу в етом городе, и просмотрев фотоальбом Городка многое вспомнил. Однако, хотелось би взглянуть на территорию нашего воен. городка-В. Ч. 22264 и В. Ч. 19497.

Написати коментар

Губків

img_5100.jpgРуїни замку, кінець XV ст.
Був розташований на високому правом бережу р. Случь. У другій половині XVI - початку XVII вв. значно укріплений і розширений, в 1708 р. майже повністю зруйнований шведськими військами і більше не поновлювався.

Замок був одним з могутніх зміцнень цієї місцевості. Трапецієвидний в плані, його фортифікаційна система складалася з кутових башт, об’єднаних стінами з бійницями, в’їзних воріт і підйомного моста. На замковому дворі знаходилися житлові і господарські споруди. Збереглися невеликі ділянки напівзруйнованих стін однієї башти і колишнього палацу.

img_5094.jpgimg_5095.jpgimg_5098.jpgimg_5101.jpgimg_5111.jpgimg_5115.jpgimg_5116.jpg

Написати коментар

Гусятин

imgp0826.jpgНевелике місто Гусятин протягом багатьох років залишається розділеним адміністративним кордоном Тернопільскої та Хмельницької областей. Раніше по річці Збруч проходив кордон між СРСР та Польщею. Попри спільне співжиття, різниця в архітектурі помітна і досі. Перша письмова згадка про місто датується 1431 роком. У 1455 р. власником міста був дідич Ян Свєрч з Вільхівця, що почав будувати тут фортецю. З 1574 р. це власність роду Калиновських. У 1610 р. Мартин Калиновський збудував для ченців-бернардинців парафіяльний костел та костел Різдва Богородиці. Будівлі виконали в пізньоготичному стилі з елементами ренесансу (1610 - 1625) . У 1946 році ченців вигнала радянська влада. Зараз це знову діючий римо – католицький костел.

imgp0831.jpgЦерква Св. Онуфрія (друга половина XVII ст.) – архітектурна пам`ятка, що підтвержує зв`язок подільської архітектури з молдавською. Вона мала оборонний характер. За панування турків (1672 – 1683 рр.) завойовники перетворили її на мечеть. Зараз це греко-католицький храм. Навколо неї збереглися залишки оборонних мурів. Однак найвідоміша пам`ятка селища – збудована у готико-мавританському стилі синагога. Єврейська громада виникла в Гусятині ще у 1577 році. Мордохай Фридман (1827-1904) заснував династію цадиків. У 1870 – 1872 рр. йому ж належав місцевий замок. На початку ХХ ст. євреї становили дві третини мешканців.

imgp0824.jpgimgp0830.jpgimgp0832.jpg

Написати коментар

Дашів

Перша згадка про Дашів  датована 1420 р. Він являв собою замок, оточений валом і повноводною річкою Соб.
У XVII ст. Дашів став ремісничим центром Брацлавщини, а 1648–1712 рр. — сотенним містечком Вінницького та Брацлавського воєводств.
У другій пол. 18 ст. містечко стало володінням графа Плятера, а в останні роки 18 ст. перейшло до польського магната Владимир Владимировича Потоцького (1810 – 1880).
imgp1868.jpgimgp1870.jpgimgp1872.jpgimgp1878.jpgimgp1881.jpgimgp1893.jpgimgp1896.jpgimgp1902.jpg

У 1850-х Володимир відремонтував палац, що стояв частково в руїнах після Дашевський битви 2 травня 1831, під час польського повстання. Тоді було спалена половина палацу.
Поруч з будівлею палацу, через дорогу, залишки споруд, що колись входили в єдиний комплекс садиби. За розміром вони чи не найбільше самого палацу. В цьому будинку швидше за все містилася управління господарством маєтку, можливо тут жила челядь.

imgp1903.jpgimgp1907.jpg

imgp1911.jpgМихайлівська церква (1764, за ін. Даними - 1641)
Граф Платер побудував красиву п’яти-купольну Михайлівську церкву (1764 р.) - найкращий зразок українського дерев’яного зодчества у Вінницькій області. У першій половині ХІХ століття до церкви були прибудовані низькі прямокутні приміщення. Всередині на стінах - також розпис XIX століття.

Водяний млин, яку орендував австрієць Лангер.
imgp1914.jpg

Написати коментар

Денеши

img_4262.jpg
У селищі Денеши залишилися руїни одного з палаців цукрового короля Терещенко побудованого в кінці 19 ст. за проектом архітектора П.И. Голандського.
img_4270.jpgimg_4250.jpgimg_4254.jpgimg_4287.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Денеши”

  1. / Anonymous

    Капец . . а где же фотки скал . .. как по мне народ туда ездит в основном ради них . ..

  2. / Arman

    И не говрите! Где скалы-то???!

Написати коментар

Добромиль (замок)

imgp5150.jpgimgp5153.jpgimgp5156.jpgimgp5157.jpgimgp5158.jpgimgp5160.jpgimgp5163.jpgimgp5166.jpgimgp5171.jpgimgp5176.jpgimgp5184.jpgimgp5204.jpg

Написати коментар

Добромиль

imgp1734.jpgДобромиль вперше згадується як село у 1374 р. Тоді князь Владислав Опольський надав родові Гербуртів маєтки по річках Вирві і Стрвяжу, серед яких був і Добромиль. Коло 1450 р. львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев’яний замок. У 1467 р. селом управляв тіун Степан ще на основі руського права. Коли у 1497 р. Добромиль сплюндрували татари, згорів і замок. Цього ж року польський король Ян I Ольбрахт визнав Добромиль містечком і дозволив проводити ярмарки.  28 червня 1566 р. за старанням власника місцевих солеварень Станіслава Гербурта король Сигізмунд II Август надав Добромилю Магдебурзьке право. Запрошені власником Добромиля нові ремісники організовують цехи. Містечко укріплюється мурами й частоколом. Тут у 1584 р. стояли 3 церкви та костел. Дерев’яний замок на горі Гербурт почав перебудовувати з каменю й цегли (див. Добромильський замок). Продовжив цю роботу Ян Щасний Гербурт — видатний політичний і культурний діяч, який навіть писав поезії українською мовою. У 1611 р. він запросив з Кракова друкаря Яна Шелігу й заснував у Добромилі друкарню. Тут Гербурт видавав як свої твори, так і праці Оріховського, Кадлубека, Длуґоша. З 1622 р. Добромиль у руках магнатів Конєцпольских.

imgp1741.jpgУ 1772 р. Добромиль потрапляє під правління Австрії, входить до складу Королівства Галичини та Володимирії. У 1784 р. на околиці міста з’являється німецька колонія Енґельсбрунн (існувала до II Світової війни, нині частина міста). Містечко й солеварні стають державними. Значно збільшився видобуток солі. Від 1872 р. через місто прокладена важлива залізниця, що з’єднувала Львів з Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. В місті збудовано залізничну станцію.

imgp1719.jpgimgp1721.jpgimgp1724.jpgimgp1725.jpgimgp1728.jpgimgp1729.jpgimgp1731.jpgimgp1737.jpgimgp1738.jpgimgp1740.jpgimgp1726.jpg

Написати коментар

Довге

img_0802.jpgПалац - фортеця графів Телекі в селі Довге (Довжанський замок) був побудований впродовж 1712-1798 р.р. на місці старого замку XV ст., від якого в підвалі збереглися фрагменти стін.
7 червня 1703 року під Довгим відбулася битва між прибічниками Ракоці і військом Габсбургів. Повстанці зазнали поразки, але на цьому повстання не припинилось, це був лише початок майже десятилітньої пожежі що суттєво спустошила Закарпаття.
Після остаточного придушення повстання, Габсбурги конфісковують закарпатські володіння дворян, які підтримували Ракоці і розподіляють їх між своїми прибічниками. В 1711 році Довге переходить у власність графів Телекі. Нові володарі перебудовують Довжанський замок, який набуває рис поміщицького палацу.

img_0846.jpgДворцовый комплекс формувався декілька десятиліть. Спочатку були побудовані житлові приміщення, а в середині XVIII століття їх оточили стіною. У 1774 р. було закінчено зведення двох’ярусної восьмигранної в’їзної башти. Вона знаходилася в центрі південно-західної стіни. Остаточно замковий ансамбль сформувався в 1798 р.

img_0823.jpgУ плані фортеця - квадрат з чотирма кутовими баштами, сполученими стінами з бійницями. До північно-західної стіни примикає одноповерховий, прямокутний в плані палац, головний фасад якого прикрашений ризалитами і пілястрами. Великі прямокутні вікна обрамлені наличниками. Господарські корпуси — одноповерхові. Один з них розташований під північно-східною стіною, інший знаходиться за межами замку. Усередині замкового двору колись знаходився парк, фрагменти якого ми можемо побачити і сьогодні. Посеред парку росте частково зламана бурею липа. Обхватити її стовбур можуть не менше восьми людей.

З 1954 року в палаці розташований туберкульозний диспансер.

img_0807.jpgimg_0808.jpgimg_0811.jpgimg_0812.jpgimg_0817.jpgimg_0820.jpgimg_0835.jpgimg_0836.jpgimg_0818.jpgimg_0828.jpgimg_0809.jpg

Написати коментар

Долина

imgp3520.jpgПерша писемна згадка датується 1497 р., коли польський король Ян Ольбрахт із військом переходив через Янів з боку Микулинців до Яблунова.

До 1939 року Янів (Долина) зберігав статус містечка. На початок XVII ст. власник села Ян Ґольський побудував замок і міст через річку Серет. У 1644 р. містечко — власність Е.Стадницької. У 1675 року було пограбоване під час турецької навали. 1685 року Янівський замок здобув козацький загін під прово­дом Сулименка.

Церква Архистратига Михаїла (1725 р., мурована).
imgp3512.jpg

2 «фігури» Матері Божої.
imgp3530.jpg

Троїцький костел (1611—1634), збудований на кошти Яна та Зоф’ї Ґольських у стилі ренесансу з елементами готики. Стоїть на території замку, входив до системи його оборони. Північна частина замку із залишками круглої вежі та рештки оборонних укріплень.

imgp3511.jpgimgp3518.jpgimgp3521.jpg
imgp3526.jpg
imgp3528.jpgimgp3529.jpgimgp4510.jpgimgp4511.jpgimgp4515.jpgimgp4519.jpg

Написати коментар

Дрогобич

Давньоруське поселення існувало тут ще за часів Київської Русі. У давину основою добробуту „вільного королівського міста” була сіль, якою торгували по всьому Галицько – Волинському краю та у багатьох містах Європи. Саме сільнички знаходимо на гербі Дрогобича. Пам`ятки культури, розташовані на терені міста, належать до найдавніших у регіоні. Міський статус Дрогобич отримав у 1422 році.
У XV столітті Дрогобич став центром повіту. З 1722 року, після першого поділу Польщі, місто відійшло до Австрії. У 1775 році в Дрогобичі було відкрито одну з перших у Галичині українських гімназій. У середині ХІХ століття в місті почався промисловий бум. На околицях виникли промислові розробки озокериту, згодом нафти і газу. У 1866 році тут збудували перший у Центральній Європі нафтопереробний завод, у 1910 році – другий.
Завдяки Дрогобичу та Бориславу Австро-Угорщина посіла третє місце у світі за кількістю видобування нафти. Для зручності виробництва наприкінці 1872 року в місті відкрили залізничне сполучення.
У 1918 році було проголошено Західно-Українську Народну Республіку. З 1919 до 1939 року Дрогобич перебував у межах польської держави. У вересні 1939 року до Дрогобича увійшли німецькі війська, а кілька днів потому – Червона Армія. Від 1 липня 1941 року до 6 серпня 1944 року Дрогобич знову перебував під німецькою окупацією. Упродовж 1940-1959 років він був адміністративним центром Дрогобицької області.
Сьогоднішню площу Ринок прикрашає ратуша, що збудована в 20-х роках ХХ ст. Поряд із нею стоїть пам`ятник А. Міцкевичу (1892 р.).
imgp5297.jpg

Унікальними за своїм характером є українські дерев’яні церкви Дрогобича.
Церква св. Юра (1654), що знаходиться по вулиці Солоний Ставок, 23а, у 1657 році була перенесена до міста з села Надієво через те, що її попередницю спалили татари. Храм тризрубний, трибанний, із восьмигранними верхами. Його стіни суцільно вкриті розписами. Іконостас різьблений, позолочений. Зараз тут розташована етнографічна експозиція «Дрогобиччина». А 21 червня 2013 року храм св. Юра було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як один із 16-ти дерев’яних храмів Карпатського регіону Польщі та України.
Інша сакральна споруда, що знаходиться поряд, по вулиці Зварицькій, 7а, - церква Воздвиження Чесного Хреста, зведена як оборонна вежа. Сьогоднішній її вигляд – це наслідок перебудови храму в 1661 році, після чергового нападу на місто татар. Церква охороняється державою як шедевр дерев’яної архітектури Галичини епохи середньовіччя.
imgp5368.jpg

До найстаріших пам’яток Дрогобича також належить костел св. Бартоломея (св. Варфоломія) (1392) по вулиці Д. Галицького, 12. Раніше на цьому місці була руська фортеця, про що свідчать фундаменти.    Костел     славився     барочним     вівтарем,    вітражами роботи Я. Матейка та Ю. Мегоффера.
imgp5273.jpg

Поряд із костелом стоїть велика оборонна вежа, фундаменти якої сягають ХІІ століття.
imgp5284.jpg

Неподалік  увагу   привертає    пам’ятник    одному    з    найшановніших  мешканців – Юрію Дрогобичу (Котермаку), знаному в Європі вченому та ректорові Болонського університету.
imgp5281.jpg

Як і більшість галицьких містечок, до початку Другої світової війни Дрогобич був справжнім раєм для єврейської громади. Тут було близько двадцяти синагог та молитовних будинків. На вулиці Орлика, 6, збереглась єдина синагога, збудована в 1842-1865 роках за зразком синагоги в місті Кассель, що в Німеччині.
Мешканці особливо пишаються тим фактом, що з історією краю та міста тісно пов’язана доля Івана Франка.
З історією міста тісно пов’язані також життя і творчість видатного митця Бруно Шульца. Музей Бруно Шульца (музейна кімната) знаходиться по вул. Франка, 24, у головному корпусі Дрогобицького педагогічного університету. На вулиці Стрийській, 3, стоїть греко-католицька церква свв. Петра та Павла. Від 70-х років XVII століття тут, за згодою австрійської імператриці Марії-Терезії, було збудовано василіанський монастир.
imgp5320.jpg

На розі вулиць Трускавецької та Бориславської, поблизу Ринку, знаходиться храм Пресвятої Трійці, збудований у 1690 року як костел чернечого ордену кармелітів.
imgp5290.jpg

imgp5234.jpgimgp5241.jpgimgp5243.jpgimgp5251.jpgimgp5258.jpgimgp5263.jpgimgp5268.jpgimgp5274.jpgimgp5277.jpgimgp5293.jpgimgp5307.jpgimgp5315.jpgimgp5330.jpgimgp5332.jpgimgp5334.jpgimgp5342.jpgimgp5349.jpg

Написати коментар

Дубно

img_6360.jpgПерша письмова згадка про Дубно датується 1100 роком. Тоді воно належало українському князеві Давиду Ігоревичу. У 1240 році місто спалили монголо-татари. Князь Ягайло у 1386 році передав його князеві Ф. Острозькому. Після підписання Люблінської унії місто стає одним з осередків католицизму. Тут постали монастирі бернардинців та кармеліток. У XVIII ст. сюди зі Львова перенесли знамениті торги – контракати. Для гостей навколо ринку побудували готелі та торгові будинки, звели img_6357.jpgратушу. Князі Любомирські влаштовували для приїжджих бали, вистави і концерти. У 1792 році ірландський садівник Д. Міклер в урочищі «Палестина» заклав живописний парк. Під час Першої світової війни місто опинилося у зоні боїв між російською і австро-угорською арміями і зазнало значних руйнувань. Після розвалу російської імперії воно війшло до складу Української Народної Республіки, а після підписання Ризького договору 1921 р. – до Польської держави.

img_6368.jpgНапикінці XIV на початку XV ст. князь Федір Острозький спорудив дерев`яно-землене укріплення, забудоване всередині житловими та господарськими приміщеннями. Обмеженість площі змусила з часом почати будову рельєфно вищої кам`яної фортеці. Тому 1492 рік офіційно вважається датою початку Дубенського замку. На початку XVII ст. Януш Острозький перебудував його у стилі пізнього італійського Ренесансу. Тоді ж добудовано дві півбастіонні системи арх. Вобана зі сторожевими вежами та казематами. Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який за потреби легко заповнювали водами річки Іква. Під замком img_6371.jpgпроклали широкі кам`яні підземні ходи. У випадку небезпеки захисники та частина мешканців могли тут перечекати облогу. За свою історію замок встиг побувати у власності князів Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських. Попри нападу татар (1577 р.) та козаків (1648 р.), він не був здобутий. У 1706 році тут зупинявся шведський король Карл XII, а 1707 р. – цар Петро І. Від Януша Сангушка, останнього ордината Острозьких, Дубно спочатку дісталось Станіславу Любомирському, а потім Єлизаветі Борятинській. Остання продала фортецю військовому відомству, що утримувало її до початку Першої світової війни.

На територіі збереглися два палаци. З південного краю стоїть палац князів Острозьких, де була скарбниця та архів. Навпроти, з північної сторони, - палац Любомирських (1780 р.), його будову у бароковому стилі розпочав архітектор Г. Іттар, а продовжив уже у стилі класицизму італійський архітектор Доменіко Мерліні.

За матеріалами путівника “Автомобільна прогулянка Україною”.
img_6354.jpgimg_6355.jpgimg_6362.jpgimg_6359.jpgimg_6367.jpgimg_6381.jpgimg_6383.jpgimg_6384.jpgimg_6386.jpgimg_6388.jpgimg_6395.jpgimg_6396.jpgimg_6397.jpgimg_6398.jpgimg_6399.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Дубно”

  1. / Anonymous

    Невиличке місто, крім фортеці нема що дивитися. Сама фортеця реставрується. якщо буде бажання поїсти то невздумайте зайти в ресторан біля фортеці, годують огидно.

Написати коментар

Жванець

img_0089.jpgПерша письменна згадка про Жванець датується 1431 р. У 1450 р. місцевість стала власністю Михайла Язловецького, а через кілька років Михайла Бучацького. Під час Хотинської війни 1621 р. тут стояли козацькі полки гетьмана Сагайдачного. У 1646 р. Жванець отримав магдебурзьке право. Спорудження місцевого замку почалось ще в XV ст. Найбільших змін він зазнав на початку XVII століття, коли новий власник В. Калиновський у 1621 році завершив модернізацію укріплень, облаштувавши муровані каземати та башти. Попри це, коли в серпні 1672 року турки почали будувати img_0076.jpgпантонний міст через Дністер поблизу Жванця, фортеця була не здатна перешкодити їх просуванню. Після вигнання турок замок взагалі втратив своє обороне значення. Наступні напади татар і шляхтичів – конфедератів доруйнували укріплення. У 1844 році російський уряд викупив рештки замку для подальшої розбудови, але план не реалізували. У наші часи збереглася північна частина з руїнами трьох веж.

Під захистом замку у місті довгий час діяла вірменська громада. Після неї залишились залишки костелу Непорочного Зачаття. Теперішній його бароковий вигляд – це результат перебудови у 1782 – 1786 рр..

img_0078.jpgimg_0084.jpgimg_0085.jpgimg_0072.jpg

Написати коментар

Жизномир

img_7366.jpg
Руїни оборонної церкви розташовані в густому лісі на краю ущелини поряд з селищем Жизномир. Недалеко знаходиться джерело, за словами місцевих жителів з цілющою водою.
img_7429.jpgimg_7431.jpgimg_7436.jpgimg_7438.jpgimg_7440.jpgimg_7430.jpgimg_7435.jpgziznimir_karta_s.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Жизномир”

  1. / Mutabor

    Я радий, що стiльки людей цiкавляться нашим рiдним селом

  2. / artist1988

    Приємно здивований. В інтернеті знахожу таку велику кількість світлин Монастирка. ..

  3. / лисий

    Всем привет з Праги.
    Приемно бачити фотки, небув биля монастира рокив
    10.

Написати коментар

Житомир

img_4253.jpgРоком заснування Житомира вважається 884-й. Як свідчить легенда, свою назву місто отримало по імені дружинника київських князів Аскольда і Діра – Житомира, котрий як будь-то відмовився служити ворогам князів, сховався в лісах і поселився на скелі в місці злиття рік Кам’янки та Тетерева. За іншою легендою, розповідається, що тутешні мешканці спрадавна торгували хлібом і жили мирно. Є свідчення того, що в старовину навіть в центрі міста сіяли жито, ячмінь, стояли вітряки де мололи зерно. Про місто говорили: “Мир і жито”, “Мир Житичів”. Є ще один варіант походження назви міста – це скорочена форма від “животомир”, - символ мирного, спокійного життя.
img_4278.jpgАле життя в Житомирі аж ніяк не було спокійним.
В 1240 році Житомир зазнав нападу численних орд хана Батия. Місто було повністю розорене та зруйноване, мирні жителі були вбиті або забрані в рабство.
В 1320 р. житомирську фортецю захопили литовські князі В ці ж роки почастішали набіги кочівників. Місцеві жителі будували оборонні споруди з підземними ходами, на залишки яких і досі натикаються будівельники. Але ці оборонні споруди не дуже то й допомагали жителям Житомира.
У 1399 році золотоординський хан Едигей розгромив військо литовського князя Вітовта, захопив і розграбував Житомир.
img_4233.jpgУ 1444 році Житомир одержує магдебурзьке право. Місто поступово росло й розбудовувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і самим значним спорудженням був замок. Але, як будь-яке крупне місто, воно притягувало нападників. За словами літописця, “…без меры много зла сотвориша” набіг кримських татар у 1469 році. Повністю було зруйноване місто ханом Менгли-Гиреєм й в 1482 році. В першій половині XVI століття місцевий архітектор Семен Бабинський проводить роботи по укріпленню Житомирського замку. Перемуровуються його стіни, поглиблюються рови, що затоплювалися водою при обороні. По опису 1572 року, в ньому було 142 дворів, замок и старостинський палац.
Після Люблінської унії 1569 року Житомир потрапляє під владу Польщі. Місто на той час вже було досить значним економічним та католицьким вузлом Полісся. В 1596 році місту надається право на проведення двох ярмарок на рік, що пожвавлює торгівлю й покращує матеріальне положення населення.
img_4306.jpgПід час війни Богдана Хмельницького в 1648 році, місто було взяте запорожцями. А в 1651 році на північній околиці Житомира козацькі загони Івана Богуна розбили 17-тисячну армію польського князя Четвертинського. Тоді ж у місті побував й сам Хмельницький.
В 1686 році, коли Київ переходить до Росії, Житомир стає головним містом зменшеного Київського воєводства. В Житомирі діяло чотири монастиря та дві духовні семінарії. До нашого часу збереглися келії єзуїтів, що були збудовані в 1724році.
В 1737 – 1751 роках в місті будується Кафедральний собор Св.Софії з дзвіницею. В 1765 р. в ньому було 5 церков (2 православні й 3 католицькі), великий палац та 285 будинків.
img_4287.jpgКоли вся Волинь була приєднана до Россії, Житомир стає уїзним містом, а в 1804 році, за “неимением в губернском г. Новоград-Волынске удобных зданий для присутственных мест”, стає центром Волинського намісництва. Місто починає інтенсивно розбудовуватись, центр забудовують кам`яними будівлями, відкриваються просвітні і культурні заклади: чоловіча гімназія, чотирьох класове училище, пізніше пансіон шляхетних дівиць, бібліотека, театр.
В 1838 році закінчується будівництво семінарського костьолу Св. Іоана з Дуклі, а в 1874 році – Преображенського кафедрального собору.
Преображенський собор побудований у візантійському стилі з характерними рисами давньоруської архітектури XI—XII століття. Раніше на його місці була Василіанська церква. Висота собору сягає 53 метрів. На дзвіниці був встановлений головний дзвін вагою в 500 пудів. В будівництві собору приймали участь робітники, що зводили в 1818—1858 роках Ісакіївський собор в Петербурзі.
img_4281.jpgВ 1865 році при міській бібліотеці створюється Житомирський краєзнавчий музей - скарбниця пам`ятників матеріальної і духовної культури краю.
У 1896 році була споруджена вузькоколійна залізниця Житомир—Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв`язала Житомир з Бердичевом і Коростенем.
Ну а потім була громадянська війна 1917 – 1921 років, під час якої влада у місті змінювалася тринадцять разів.
Після встановлення радянської влади в Житомирі відкривається багато нових промислових підприємств. В 1935 році відкрито залізничну лінію Житомир-Фастів, що зв`язала Житомир із Києвом.
img_4241.jpgПід час Другої світової війни за Житомир велися дуже жорстокі бої. При звільнені Житомира від німців, радянським військам доводилось двічі брати місто. Все це не могло не сказатись на місті. Житомир лежав в руїнах. Але після війни місто відбудувалось й зараз Житомир адміністративний центр однієї з найбільших областей України.
З Житомиром пов`язані біографії багатьох визначних осіб.
Активними провідниками культури на житомирській землі були поет А.Безіменський, драматург І.Кочерга, композитори В. Косенко, Б. Лятошинский, М.Скорульский, режисер В.Магар, фольклорист і хормейстер М.Гайдай
img_4204.jpgВ Житомирі в 1909 році жив видатний російський письменник Купрін О. І.
У Житомирі почав трудове життя кінорежисер і письменник О. П. Довженко. В 1914-1917 роках він учителював у другому вищому початковому училищі. Ім`ям О. П. Довженко в 1954 році названо колишню Провіантську вулицю. У будинку № 51 по вулиці Путятинській він жив у 1919-1920 р. На меморіальній дошці - барельєф О. П. Довженко з бронзи і текст: “У 1914- 1921 р. у місті Житомирі жив видатний український радянський кінорежисер і письменник Олександр Довженко”.
В Житомирі, на тихій Дмитрівській вулиці, у невеличкому будиночку народився майбутній img_4302.jpgГоловний конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів Сергій Павлович Корольов. У цьому будиночку, що зберігся до наших днів, відкритий Меморіальний музей С. П. Корольова.
У експозиції музею більше двох тисяч експонатів. У кімнатах меморіальної частини музею за спогадами матері Сергія Павловича Марії Миколаївни Баланиної відтворена обстановка тих далеких років. Стіл, стільці, письмовий стіл, етажерка з улюбленими книгами, посуд, вишиті рушники, гасова лампа, рідкісні фото, сімейні реліквії.
Експонати музею розповідають про життя і наукову діяльність С. П. Корольова. Вже в юнацькі роки він займався планеризмом, повітроплаванням, інженерною справою. Захоплений ідеями К. Е. Ціолковського, С. П. Корольов став одним з організаторів групи вивчення реактивного руху, що поклала початок вітчизняній космонавтиці. Під його керівництвом ще в 1933 році створюється перша радянська ракета 09, а пізніше крилата - 212 і ракетоплан РП-318. Навколо С. П. Корольова збирається група талановитих інженерів-конструкторів у складі Ф. А. Цандера, М. К. Тихонравова, Ю. А. Побєдоносцева й інших, що послідовно вели науковий пошук. Вже тоді закладалися основи здійснення фантастичних проектів по створенню реактивної авіації і ракетно-космічних систем.

img_4208.jpgimg_4210.jpgimg_4221.jpgimg_4223.jpgimg_4227.jpgimg_4231.jpgimg_4272.jpgimg_4275.jpgimg_4279.jpgimg_4284.jpgimg_4297.jpgimg_4303.jpgimg_4308.jpgimg_4310.jpg

img_4224.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Житомир”

  1. / kamila

    Житомир прекрасне місце !!!

Написати коментар

Жовква

img_5601.jpgМісто Жовква було закладене в 1597 році на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів. Перша згадка в літописах про село Винники відноситься до 1368 року. Винники лежало на межі Звенигородського та Белзького князівства, через територію яких пролягли торгові шляхи з Галича та Львова на Белз та Холм. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель Польщою в кінці 16 століття (1588р.) Винники стало власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зигмунта III img_5602.jpgна будівництво нового міста на право назвати нове місто Жовквою (1603 р.). З наданням Жовкві 22 лютого 1603 р. грамотою Сигізмунда ІІІ Магдебурзького права пожвавилося економічне життя міста та околиць.
Планування міста здійснив Павло Щасливий, який тоді зводив замок та після нього костел св. Лаврентія. В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами.  Після Жолкєвських місто належало родині Давидовичів, а далі Яну ІІІ Собєському.
З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. У 2-й пол. XVII – на початку XVIII ст., місто досконало розбудувалося, отримало низку нових кам’яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі і досягло свого найвищого розвитку і багатства.

img_5595.jpgПід час Північної війни 1700-1721 рр. Жовківський замок з грудня 1706 р. до квітня 1707 р. став резиденцією російського імператора Петра I. В Жовкву у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII. У 1880 році, коли Галичина була провінцією австрійської монархії. Проте, у складі Австро-Угорської імперії Жовква почала занепадати. Особливо сильного удару місту завдала Перша світова війна, під час якої місто переходило з рук в руки.

img_5587.jpgЗа радянських часів Жовква була перейменована (1951) в Нестеров, на честь відомого російського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова, який загинув в результаті першого в світі повітряного бою з застосуванням тарану неподалік від міста. У 1992 році місту повернули стару назву.
У 2003 р. до 400-ліття від надання місту Маґдебурзького права центральна частина Жовкви, зокрема центральна площа – Вічева, пережили масштабну реконструкцію, котра частково триває й досі.
img_5591.jpgimg_5593.jpgimg_5597.jpgimg_5604.jpgimg_5619.jpgimg_5634.jpgimg_5622.jpgimg_5624.jpgimg_5643.jpgimg_5628.jpgimg_5631.jpgimg_5608.jpgimg_5633.jpgimg_5638.jpgimg_5650.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Жовква”

  1. / Anonymous

    Місто дуже сподобалося, є що подивитися.

Написати коментар

Залісся

Занедбаний костел.

img_0140.jpgimg_0143.jpgimg_0145.jpg

Написати коментар

Залізці

imgp5480.jpgПерша згадка про поселення датується 1483 роком, коли тут був побудований Антоніївський костел, що лежить нині в руїнах. Історія розвитку містечка типова для багатьох приватних поселень краю. В 1516 році польський король Сигізмунд І подарував село (надавши йому статус містечка) воєводі М. Каменецькому. На широкій високій заплаві ріки новий власник зводить оборону фортецю – замок. Поселення, що утворилось біля його стін (на правому березі ріки) стали називати Новими Залізцями, на противагу Старим imgp5483.jpgЗалізцям, що розташовувалася на протилежному березі Серету. В 1520 році містечко отримує магдебурзьке право, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Як стверджують історики, у Залізькому замку в 1604 році Лжедмитрій за підтримкою короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ і тодішнього власника резиденціі князя Костянтина Вишневецького готував похід на Москву. В 1675 році Залізький замок , в якому зіimgp5519.jpgбралися всі городяни, витримав турецьку облогу, але саме місто і весь врожай в окрузі був знищений. Під час Північної війни (в 1705 – 1712 рр.) Залізці не один раз грабували шведи, а під час Першої світової війни замок був сильно зруйнований і потім не відновлювався.
Замок за свою історію кілька разів перебудовувався (особливо грунтовно наприкінці XVI ст. і в першій половині XVIII ст.). Його споруди побудовані з місцевого пісковику і вапняку. Це була регулярна близька в плані до квадрата фортифікація, захищена високими мурами і кутовими чотирьох`ярусними вежами. В`їзд до замку проходив по imgp5495.jpgдамбі, що перегороджує ріку, через північні ворота із звідним мостом. Твердиню оперізували земляні вали і заповнені річковою водою рови, що виконували роль додаткових укріплень. Дотепер збереглася невелика частина західних мурів, що піднімаються на висоту одного поверху, склепінні підвали палацу (що формував південну сторону замкового двору) і північна частина замку – найважливіший рубіж оборони. Ця частина комплексу представлена казематами нижнього ярусу спочатку двох`ярусного будинку з арковим проїздом головних воріт, а також кутовою, неправильною в плані п`ятигранною вежею, наземна частина мурів якої збереглася до рівня першого поверху. У підвальний ярус вежі, перекритий півциркулярним склепінням, веде з двору замка вузький довгий коридор, влаштований між казематами і сполучений з ними.

imgp5488.jpgimgp5492.jpgimgp5494.jpgimgp5497.jpgimgp5499.jpgimgp5509.jpgimgp5511.jpgimgp5514.jpgimgp5515.jpg

Написати коментар

Замок “Паланок”

img_6002.jpgУ південно-західній частині Мукачева стоїть овіяний легендами і бойовою славою Мукачівський замок, одина із найцінніших історичних і воєнно-архітектурних пам’яток Закарпаття ХІV-ХVІІ століть. Замок розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв.м. Точної дати заснування замку немає, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.
З 1396 по 1414 роки замком володів Подільський князь Федір Корятович. Він значно розбудовує і укріплює замок, перетворює його у свою резиденцію. В цей же час у скелястій горі був вирубаний 85 метровий колодязь. Протягом ХV-ХVІ століть замок знаходився в руках багатьох володарів, які проводять його розбудову і укріплення. В цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині знаходився великий палац.
img_6038.jpgВ 1633 р. Мукачівській замок придбав Трансільванський князь Дєрдь І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок в столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року.
Після смерті Дєрдя І Ракоці в 1648 р. його дружина Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку і споруджує ще дві тераси -Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. В 1649 р. в замку побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем ІІ Ракоці про спільні дії проти Польщі.
З 1685 по 1688 р. замок переживає одну з найбільших облог, яку здійснили війська img_6042.jpgАвстрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Iлона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.
З 1703 по 1711 р. наш замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли цей край, проти австрійського гніту. Очолив війну син Ілони Зріні Ференц II Ракоці.
Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення. В 1782 р. тут відкривається політична в’язниця Австрійської монархії, в якій на протязі більше ніж 100 років перебувало понад 20 тисяч в’язнів. В липні 1847 р. замок-в’язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі.В 1896 р. в’язниця в замку була ліквідована. Замок поступово приходив в занепад та руйнувався.

В період ЧехословацькоІЇ республіки /1919-1938 pp./ в замку були розташовані військові частини. Під час Другої світової війни замок займають угорські війська. Після визволення в 1944 р. та возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною в замку знаходилось профтехучилище. Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей.
img_6018.jpgimg_6027.jpgimg_6033.jpgimg_6048.jpgimg_6014.jpgimg_6017.jpgimg_6039.jpgimg_6022.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Замок “Паланок””

  1. / Anonymous

    Це один з небагатьох замків, який відрестравровано. Обовязково коли будете у м. Мукачево, заїдте до цього замку, в ньому є що подивитися.

Написати коментар

Збараж

img_1187.jpgПрипускають, що назва Збараж виводиться від того, що це було місто збирання військ. У ІХ – ХІІ ст. тут мешкали слов`янські племена дулібів. Перша письменна згадка про місто над річкою Гнізна з`явилась у 1211 р. У 1241 р. його укріплення зруйнували монголо – татари. У 1393 р. фортецю знову відбудували. Першими власниками були Федько Несвіцький (1434 р.) та його син Василь (1463 р.), який першим почав величати себе князем Збаразким. У 1589 р. замок та городище Старий Збараж зруйнували татари.
img_1218.jpgТеперішній замок розташований на вершині гори над заболоченою долиною річки Гнізни. В 1612 – 1631 рр. його розбудовою опікувались брати Христофор та Юрій Збаразькі. Для цього вони запросили арх. Вінченцо Скамоцці, але припускають, що основну роботу виконував нідерландець Генріх Ван Пеен. Замковий палац спорудили в 1612 – 1627 рр. як palazzo in forteca. У 1631 р. Після смерті Ю. Збаразького власником став Ярема Вишневецький. Магнат перетворив фортецю на неприступну, оточив її земляними валами, прибудував каземати з підземними ходами, збільшив кількість гармат. Замкова криниця сягає img_1201.jpgпонад 70 метрів глибини. Після нещасливою для поляків битви під Пилявцями замок недовго належав козакам, але вже у 1649 р. під його стінами відбулася грандіозна битва. Фотецю оточили 100 – тисячна козацька та татарська армії. Під час шеститижневої оборони поляки активно використовували підземелля. Замок витримав облогу і дочекався допомоги короля Яна II Казимира. Однак у 1675 році фортецю таки здобула і знищила турецька армія Ібрагіма Шишмана. Наступні руйнування стались у 1717 та 1734 рр. через напади російських військ. У середині XVII ст. замок перейшов у власність Потоцьких, а у 1840 р. тут навіть влаштували цукровий завод. Перебудови під потреби виробництва знищили цілісність архітектури. Руйнування довершила пожежа 1896 р. Лише після багатьох років запустіння фортецю перетворили на музей та почали відбудовувати.

img_1191.jpgОкрім твердині, в Збаражі на увагу заслуговує костел Св. Антонія та прилегла будівля монастиря отців бернардинців. У 1627 році ченців запросив Юрій Збаразкий. У 1627 році старий костел зруйнувала турецька армія. Сьогоднішна споруда – наслідок перебудови у 1723 році, що була фінансована київським воєводою Ю. Потоцьким. За радянських часів храм майже знищили військові та розміщена тут лікарська установа. На увагу також заслуговують Спасо – Преображенська церква та греко – католицька Успенська церква. На перетині вулиць М. Грушевського та Шолом-Алейхема збереглися залишки синагоги (1537 р.) і кіркуту.

img_1174.jpgimg_1177.jpgimg_1179.jpgimg_1181.jpgimg_1186.jpgimg_1196.jpgimg_1198.jpgimg_1205.jpgimg_1206.jpgimg_1215.jpgimg_1222.jpgimg_1174.jpgimg_1160.jpgimg_1172.jpg

Написати коментар

Збриж

imgp4322.jpgІсторичні документи твердять, що село Збриж у 1352 році називалось Ярослав.

Поселення було надійно укріплено. При в’їзді з правого боку на крутій скалі стояв замок-фортеця, стіни якого досягали двометрової товщини. Другий поверх мав метр стіни однометрової товщини. З північного боку замок продовжувався триповерховою фортецею, до якої вхід був із замка. В стінах другого і третього поверхів – бійниці.

До замку з трьох сторін прилягали кам’яні прибудови із стінами півтораметрової товщини площею 812 кв.м. З четвертої сторони від річки Збруч фортецю захищала висока, стрімка скеля.

imgp4328.jpgУ 1493 році село Ярослав було перейменоване на Хорівці, а в 1542 році – на Хоржівці. Обидві ці назви походили від панів Хоржевських, які у ХV-ХVІст. володіли селом. Через деякий час село переходить до магнатів Лянцкоронських, які володіли містечком Лянцкорунь (тепер с.Зарічанка).

У 1565 році пан Лянцкоронський заснував у Хоржівцях містечко і назвав його Нове-Бржезьє, бо Лянцкоронські писалися “з Бржезья”. Поступово ця назва в народній вимові перетворилася на “Збриж”.
У 1646 році король Владислав IV видав привілей цьому містечку.

Дальше король надає цьому поселенню право користуватися магдебурзьким правом, причому знищувалось існуюче тут звичайне право, як польське, так і російське, і встановлюються ярмарки по вівторках і четвергах, а також чотири великих ярмарки на рік. Магдебурзьке право надавало містечку право на самоуправління і власний суд, право земельної власності і звільнення від великої частини феодальних повинностей.

imgp4325.jpgУ 1657 році Нове Бржезьє внучка Станіслава Лянцкоронського, польського коронного гетьмана, Анна Мержневська передає як посаг своєму зятю Адаму Тарлу-Бжеговському і Гостінському старості, який багато зробив у розквіті та піднесенні містечка, його розбудові.

Саме за нього і побудовано замок-фортецю

Коли у 1793 році державний кордон пройшов по р. Збруч, то католицьке населення містечка залишилось без костьола, який опинився за Збручем. Тоді Адам Тарло побудував у містечку кляштор (монастир) і житловий двоповерховий будинок, котрий був щільно прибудований до монастиря літерою “П” і займав довжину 120 метрів.

imgp4314.jpgВ 1786 році власником містечка став Францішек Стржелковський, який добився нових привілеїв на додаткові ярмарки. В другій половині ХVІІІ ст. в Збрижу, який переживав період небувалого піднесення, охоче оселились євреї. В1764 році тут проживало 710 євреїв обох статей, причому це містечко було центром кагалу, до якого належало 9 сіл з 83 євреями.

У межах містечка сьогодні залишились фундаменти трьох церков, біля кожної з них був цвинтар.

У Збризькому замку деякий час жив польський пост Станіслав Старжинський, відомий під іменем Стаха із Заміхова. Більш тривалий час тут жив Адольф Добровольський – колишній секретар князя Адама Чарторийського, директора Бердичівського відділення польського банку, відомий у свій час економіст.

На околицях Збрижа втопився у хвилях Збруча інший польський поет -Тимон Заборовський.

Збриж як містечко існував до 1917 року. У серпні того ж року містечко було окуповане австро-німецькими військами і майже все було зруйноване. Залишилося тільки 52 напівзруйнованих будинки. Жителі Збрижа вибралися в навколишні села. Припинився зв’язок з правобережними (галицькими) селами, торгівельні відносини занепали.

imgp4313.jpgimgp4315.jpgimgp4316.jpg

Написати коментар

Згурівка

imgp5577.jpgimgp5579.jpgimgp5580.jpgimgp5582.jpgimgp5585.jpgimgp5587.jpgimgp5590.jpgimgp5595.jpgimgp5596.jpg

Написати коментар

Зіньків

img_9666.jpgimg_9667.jpgimg_9668.jpgimg_9670.jpgimg_9678.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Зіньків”

  1. / Игорь

    Примерно в трех километрах, между Зиньковым и с. Гримячка находится не большой лес.

    По рассказам местных жителей и моей матери которая от туда родом в этом лесу есть место которое называют ”Замчесько”. Я обратил внимание на эти рассказы после того как услышал, что к этому месту есть дорога которая в некоторых местах вымощена обработанным камнем.

    Лично я этого места не видел но вполне возможно, что в этом лесу мог находится какой-то замок или крепость. Что еще интересно так это то, что в совецкое время на краю этого леса находилась ракетная точка и когда возле нее рыли траншея для кабеля наткнулись на полосу из камней. Возможно это был какой-то фундамент или завалившийся ход между двумя замками.

Написати коментар

Золотий потік

img_7393.jpg
img_7391.jpgЗамок в Золотому Потоці був збудований  Стефаном Потоцьким, воєводою Брацлавським  на початку 17 ст. за наказом польського короля Сігізмунда ІІІ. С. Потоцький  також заснував і саме місто (за твердженням польських істориків) навколо замку і зробив його головною садибою роду Потоцьких, де й жив  з своєю дружиною Марією Могилянкою.  З 1601 року місто мало магдебурзьке право.

У 1676 році замок вщент спалили турецькі війська Ібрагіма Шишмана, захопивши перед тим Бучач. Потоцькі, в чиїх руках фортеця залишалася до середини XVIII ст., відбудували твердиню. В більш-менш пристойному стані протрималась фортеця аж до початку ХІХ століття.

За першим поділом Польщі в 1772 р. Золотий Потік відійшов до Австрії. Близько 1840 р. тодішні власники замку, Ольшевські, перебудували палац за проектом італійського архітектора.

img_7394.jpgimg_7396.jpgimg_7400.jpgimg_7402.jpgimg_7405.jpgimg_7409.jpgimg_7410.jpgimg_7412.jpgimg_7414.jpgimg_7398.jpgimg_7403.jpg

Залишки Палацу Гнєвоша біля замку.
img_7415.jpgimg_7417.jpgimg_7418.jpg

За матеріалами сайта http://www.castles.com.ua/

Написати коментар

Золочів

imgp5456.jpgimgp5458.jpgimgp5463.jpgimgp5467.jpgimgp5468.jpgimgp5470.jpgimgp5456.jpgimgp5474.jpgimgp5476.jpgimgp5453.jpgimgp5466.jpgimgp5449.jpgimgp5450.jpgimgp5457.jpgimgp5454.jpg

Написати коментар

Іванківці

imgp8317.jpgimgp8318.jpgimgp8320.jpgimgp8324.jpgimgp8327.jpgimgp8330.jpgimgp8336.jpgimgp8342.jpgimgp8343.jpgimgp8347.jpgimgp8348.jpgimgp8361.jpgimgp8362.jpgimgp8365.jpg

Написати коментар

Івано-Франківськ

img_2873.jpgНа території двох старовинних сіл Заболоття та Княгинин між річками Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська у середині XVII ст. було споруджено фортифікаційну споруду. У 1662 році на даній території магнат Андрій Потоцький заснував місто Станиславів, яке назвав в честь свого молодшого сина.У цьому ж році місто отримало магдебургське право. Через деякий час після заснування міста, під керівництвом французького інженера-фортифікатора Франсуа Корассіні з м.Авіньйона розпочалось будівництво міцної шестикутної фортеці з бастіонами.

img_2857.jpgУ серпні 1663 року польський король Ян Казимир юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом у створі воріт. У 1665 році було збудоване дерев’яне приміщення вірменського костьолу. Через рік в місті було збудовано першу дерев’яну міську ратушу. Населення міста різко зросло після приходу вірмен, які прийняли греко-католицьке віросповідання. Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени - у південній, євреї - у західній. У 1672 році був збудований палац Потоцьких та закладений парафіяльний костьол який через деякий час був збудований Ф.Корассіні та французьким архітектором К.Беное в українському стилі, обидві памятки збереглися до наших днів. У 1683 році під час облоги Відня турецькою армією загинув Станислав Потоцький, на честь якого місто одержало свою назву.

img_2848.jpgЗ часу свого заснування місто росте й розвивається, у 1695 році Ринкова площа і вулиці навколо ратуші вкриваються бруківкою. Йде швидке спорудження багатих кам’яних будинків, де жили шляхтичі та купці. У цьому ж році завершується будівництво кам’яної ратуші на місці першої дерев’яної. Вона мала вигляд 9-ти поверхової круглої вежі на кам’яній основі з фігурою лицаря на шпилі.

XVIII століття ознаменувалося тяжкими випробуваннями для міста. Місто переходило з рук в руки поляським, російським та австрійським військам. У 1772 році містом остаточно заволоділи австрійські війська і аж до 1918 році місто перебувало під їхньою владою. Крім військових баталій місто протягом століття пару раз охоплювала епідемія чуми, яка забирала багато життів мешканців міста. В середині XVIII століття розпочався антифеодальний народно-визвольний рух опришків. Так у 1740 р. в міській ратуші відбувся суд над опришком Федором Палейчуком та іншими побратимами Олекси Довбуша - відомого ватажка опришків.

img_2890.jpgНа початку XIX століття в місті розпочалися дуже великі зміни, так у 1802 році австрійський уряд відкупив Станиславів і вирішив знищити фортифікаційні мури й вали, а також передав міську ратушу у розпорядження армії, яка перетворила її у складське приміщення та міську тюрму. Йшли інтенсивні роботи по знесенню Станиславівської фортеці: розбиралися укріплення, засипалися фортечні рови, розрівнювалися вали. Фортечний матеріал йшов на бруківку старих й нових вулиць.

img_2833.jpg24 березня 1848 р. під впливом революційних подій в Австрії та Польщі у Станиславові починає формуватися загін національної гвардії. Через шість днів у місті так як і по всій Австрійській імперії було скасовано кріпацтво. У серпні цього ж року Міністерство освіти Австрії дозволило ввести викладання української мови в гімназіях, в тому числі у Станиславові. У 1861 році почав працювати паровий млин потужністю 80 кінських сил - один з трьох на всю Східну Галичину. 1 вересня 1866 року до міста урочисто прибув перший поїзд на залізниці Львів-Чернівці.

img_2846.jpgУ 1870 році був закладений фундамент нової ратуші, а через рік збудована нова міська ратуша замість згорілої дерев’яної будівлі.Hа п’ятому поверсі був установлений годинник.

У 1886 році розпочалося будівництво казарм для австрійської піхоти (тепер на вул. М.Грушевського навпроти будинку ОДА). У 1894 році завершено будівництво ще одного чотириповерхового будинку у центрі міста (тепер головний корпус медичної академії), а в 1897 році завершено будівництво нової єврейської синагоги (тепер вул.Страчених).

img_2864.jpg13 листопада 1918 року було оголошено про утворення Західно-Української Hародної Республіки (ЗУHР). Станиславів став центром військового округу ЗУHР. 1 січня 1919 року Станиславів стає столицею Західно-Української Hародної Республіки у зв’язку з переїздом її уряду спочатку зі Львова до Тернополя, а потім звідти до Станиславова. На другий день відбулося перше засідання Української Hаціональної Ради ЗУHР, яке провів її президент Євген Петрушевич. На початку квітня 1919 року у місті перебував перший президент УHР, видатний український історик Михайло Грушевський. В середині травня під натиском переважаючих сил польської армії генерала Галлєра Українська Галицька Армія відступила за Збруч і уряд ЗУHР залишив Станиславів. Кінець травня 1919 р. Станиславів зайняли польські війська генерала Галлєра. 11 червня 1920 року до міста приїхала представницька делегація країн Антанти, щоб підписати меморандум про приєднання Східної Галичини до панської Польщі. Край офіційно почав називатися Малопольщею.

img_2904.jpgНа кінець тридцятих років на територію Західної України почали входити регулярні війська російської армії, почалася нова ера в історії міста. 4 грудня 1939 року місто стало центром Станіславської області Радянської України.

22 червня 1941 року німецько-фашистські літаки бомбардували залізничну станцію Станіслава. 2 липня 1941 року місто було окуповане фашистськими загарбниками. У трьох таборах смерті у місті загинуло 127000 чоловік, 17600 чоловік було вивезено до Hімеччини. 27 липня 1944 року місто було остаточно звільнено від німецько-фашистських окупантів.

У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було перейменовано на честь видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

img_2818.jpgimg_2820.jpgimg_2900.jpgimg_2909.jpgimg_2912.jpgimg_2895.jpg

Написати коментар

Івниця

img_4625.jpg
img_4630.jpgПерші відомості про Івницю датуються 1584 р. У другій половині XVIII ст. це було досить крупне торговий-ремісниче містечко з населенням більше 3 тис. жителів, в 1761 р. воно навіть отримало привілеї від польського короля Августа III. Тоді в містечку були церква, костьол і каплиця, синагога і єврейський молитовний будинок, школа і дві лісопилки. У другій половині XVIII ст. тут на пологому лівому схилі річки закладається добре спланований ландшафтний парк з традиційною системою ставків з шлюзами, будується садибний комплекс. Місцевість спочатку належала баронові де-Шодуару, пізніше Н. І. Терещенко. Ансамбль складається з декількох споруд: парадних в’їзних воріт, трьох башт огорожі (четверта не збереглася) і господарської будівлі. Двоповерхова будівля палацу, що знаходилася на терасі у річки Івенки  була розібрана в XIX ст. Позбавлений довгі роки догляду, парк перетворився на дрімучий ліс. Замість розпланованих алей місцеві жителі протоптали стежини, але, не дивлячись на це, парк не втратив своєї романтичної привабливості.
img_4628.jpgimg_4629.jpg


Написати коментар

Ізяслав

img_9274.jpgЗа однією з історичних версій князь Володимир в X столітті виділив тут землю синові Ізяславу, за іншою — місто заснував князь Ізяслав Мстиславович в XIII столітті. В кінці XIII століття Ізяслав увійшов до складу Галицько-Волинського князівства. У XIV столітті місто стало власністю князів Острозьких. Їх право на Ізяслав підтверджує грамота польського короля Владислава Ягайло. У 1448 році місто перейшло у володіння сина князя Острозького — Юрія. Юрій став засновником роду князів Заславських.

img_9351.jpgУ XV—XVI століттях  кожні 10-20 років місто піддається нападам татар. Зокрема, є дані про напад татарських військ в 1491, 1534 і 1577 роках. У XVI—XVII століттях Ізяслав стає великим економічним центром, його порівнюють з Ярославлем, Львовом і Любліном. У 1613 році більше половини жителів Старого Ізяслава займалися сільським господарством, 40 % городян поєднували службу, ремесло і торгівлю із землеробством. У 1629 році Старий Ізяслав вважався за місто середнього розміру. Новий Ізяслав, який знаходився на іншій стороні річки Горинь, налічував 508 подвірій.
img_9352.jpg
У 1648 році Богдан Хмельніцький взяв штурмом Ізяславський замок.
Пізніше за Андрусієвським перемир’ям Ізяслав перейшов під контроль Польщі. У 1793—1795 роках після возз’єднання лівобережної і правобережної України у складі Російської імперії місто було центром Ізяславського наміснитцтва, в 1796—1797 роках — центром повіту Волинського наміснитцтва, пізніше — тієї же губернії у складі Росії.

img_9325.jpgПалац князів Сангушко - барочна споруда, частина архітектурного комплексу, розташованого в центрі міста Ізяслава, на мисі утвореному впаданням річки Понори в Горинь.

Був побудований в XVIII столітті за распорядженю княгині Барбари Сангушко і до середини XIX сторіччя був однією з головних резиденцій князів Сангушко. Планування палацу типове для хрестово-коридорних будівель, що набули поширення в Речі Посполитій з другої половини XVII століття, і має італійське коріння. Будівля була сполучена через двір з палацом князів Заславських і Новозаславським замком.

sanguski1872.jpgФактично, вже при будівництві палацу комплекс втратив оборонне значення, і виконував функції магнатської резиденції і господарсько-адміністративного центру волинських володінь князів Сангушко. З кінця XIX століття палац знаходився в російських руках (у той час він пережив істотні перебудови, що змінили його зовнішній вигляд). До 1970-х використовувався радянськими військами. Нині палац перебуває в занедбаному стані.

img_9322.jpgimg_9333.jpgimg_9336.jpgimg_9340.jpgimg_9323.jpgimg_9330.jpgimg_9300.jpgimg_9310.jpgimg_9315.jpgimg_9320.jpgimg_9342.jpgimg_9356.jpgimg_9372.jpgimg_9327.jpg

Костел Святого Йосипа, 1599 р.
img_9342.jpgimg_9323.jpg

Монастир отців Бернардинів  (початок XVII ст). Зараз колонія суворого режиму.

img_9364.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Ізяслав”

  1. / Алла

    Изяслав, самый прекрасный город на свете. Я родилась на старом городе , и “Изяслав” люблю всей душой.

  2. / Наталия

    Я тоже родилась в Изяславе и тоже на Старом городе, и тоже очень его люблю, хотя последний раз была там 43 года назад.

  3. / Ирина 47 лет Россия

    Здравствуйте!Я тоже родилась в Изяславе в 1965, а уехала с родителями на Дальний Восток в 1971. Посмотрела фотки и вспомнила детство. Спасибо всем за фотки.

  4. / Баир Ванкеев

    Служил (1990-1992) в этом красивом городе с древней историей. Часто всоминаю каштаны, липы, парк, Горынь и свою 8 отд. бригаду спецназ!!!!

Написати коментар

Іллінці

imgp3430.jpgimgp3433.jpgimgp3434.jpgimgp1851.jpg

Написати коментар

Кагарлик

img_2029.jpg
Кагарлик знаходиться на відстані 80 км від Києва. Після приєднання Правобережжя до російської імперіі Кагарлик було подаровано вельможі Катерини II Дмитру Трощинському, який заснував тут розкішний парк, що 200 років тому міг суперничати з найкращими взірцями садово-паркового мистецтва. Нажаль, до нашого часу мало що збереглося. Залишки паркових скульптур зберігаються у місцевому музеї.

img_1987.jpgimg_1999.jpgimg_2004.jpgimg_2014.jpgimg_2037.jpgimg_2040.jpg

img_2046.jpgimg_2015.jpgimg_2023.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Кагарлик”

  1. / larysa

    chotelos bu uznat vse o kagarluke 18-19 vekov

Написати коментар

Казатин (вокзал)

imgp8233.jpgimgp8237.jpgimgp8238.jpgimgp8239.jpgimgp8241.jpg

Написати коментар

Кам`янець-Подільський

Першу писемну згадку про поселення знаходимо у вірменському джерелі від 1062 р. Так чи інакше, але люди віддавна оцінили очевидні переваги розташування міста. У ХІІ – ХІІІ ст. Кам`янець був частиною Галицько-Волинського князівства, а з 1362 р. стає власністью князів Корятовичів. З 1432 р. місту надано Магдебурзьке право і водночас воно стало частиною польської держави. Посередницька торгівля між Сходом та Заходом привабила сюди вірменських та єврейських купців. Їх громади, оселившись у місті, створили власні дільниці. Зміни настали коли Поділля захопили турки. Гарнізон під керівництвом Халіл-Паші утримував фортецю та місто з 1672 до 1699 рр. Після їх відходу Кам`янець світив пустками та занепадом. Наприкінці XVIII ст. місто дісталось Росії. Цікавим періодом для Кам`янця став 1920 р., коли на кілька місяців він перетворився на столицю українського уряду очолюваного Симоном Петлюрою.

img_9971.jpgЦентром міського життя міста була Ринкова площа. Власне, у місті є кілька торговиць, але на головній, - що називався Польським Ринком, збереглася будівля ратуші. Теперішнього вигляду споруда набула у 1616 р., коли адміністративний двоповерховий будинок об`єднали з вежею, що знаходилась на відстані трьох метрів. У 1754 р. барокових форм їй надав військовий комендант та одночас талановитий архітектор Ян де Вітте. У минулому площу оточували кам`яні та дерев`яні будинки–крамниці. На площі відбувалися найважливіші події суспільного життя, виконувалися вироки. В ХІХ ст. різні боки цього майдану отримали власні назви Суконка, Журавлівка та Шарлотка.

Сьогодні від багатої архітектурної забудови поза ратушею найпомітніша – мурована Вірменська криниця (1581, 1638 рр.), а також Турецька. За легендою, її фундацію приписують вірменському купцю Нарсесу, що заповів гроші на будівництво громадського водогону. Завдяки великим зусиллям, криницю вирубали в скелі на глибину 55 метрів з діаметром 3 метрів. На жаль, вода виявилась непридатною для пиття через великий вміст солі, тому її використовували переважно для технічних потреб. Восьмигранний павільйон над криницею звели в середині XVIII ст.

img_9938.jpgНеподалік від площі, напроти входу до ратуші, стоїть колишній костел Отців Францисканців. З храмом пов`язана легенда про чудотворну ікону Св. Антонія. Кажуть що, під час турецького нападу Халіл-паша в`їхав у цей костел на коні і вдарив ікону шаблею. Святиня витримала, однак шрам, що залишився почав мироточити. В радянські часи костел перетворили на фабрику, і лише зараз його відновлюють як православну церкву.
img_9939.jpgimg_9944.jpg
На північно-західному розі Польського Ринку, на місці теперішнього скверу знаходилася кафедральна площа. Її назва походить від розташованого поряд костелу Свв. Петра і Павла. Щоб потрапити до храму, слід пройти під тріумфальною аркою (арх. Красинський), котру спорудили на честь відвідин святині та міста у 1781 році королем Станіславом Августом.
img_99681.jpg

img_9954.jpgРимо–католицька дієцезія в місті постала у 1375 році за рішенням короля Людовика Угорського. Будівництво кам`яного готичного костелу розпочав єпископ Павло з Боянчич (1428 - 1453). Справу розбудови продовжив єпископ Якуб (1510 - 1517), що добудував до вівтаря бічні нави. Інший єпископ, Л. Слончевський прикрасив будівлю ще двома каплицями. Турки у 1672 році перетворили костел на мечеть. Внутрішню оздобу знищили, а із західного боку на основі старої каплиці збудували мінарет. Турки ліквідували і розміщене під стінами костелу християнське кладовище. Після повернення християн на його місці встановили фігуру Христа в Скорботі. По тому, як турки залишили місто, мінарет не зруйнували, бо його збереження було однією з умов підписання Карловицького мирного договору. Проте новий єпископ М. Дембовський, знайшов оригінальний спосіб демонстраціі перемоги християн. Проводячи капітальний ремонт храму, він замовив у Гданську бронзову фігуру Богородиці висотою 4,5 метрів і встановив її 10 травня 1756 р. на вершині мінарету. Позолочена в 90-х роках ХХ ст. фігура стоїть, спираючись на земну кулю та півмісяць. img_99551.jpgНавколо її голови ореол з 12 зірок. За час існування храму фігуру також підстерегали небезпеки. У 1820 році в її підніжжя вдарила блискавка, що пройшла аж до низу будівлі, а у 1823 році сильна буря мало не перекинула саму скульптуру. З пізніших прибудов ХІХ ст. привертає увагу готична пластика з правого боку храму. У 1866 році за наказом російського царя Олександра ІІ кам`янецький єпископат ліквідували, а єпископа вивезли за межі міста. Лише у 1918 році за часів Української Народної Республіки папа Бенедикт ХV відновив єпископію. За часів політики радянського уряду костел втратив багато сакральних та історичних пам`яток. Зараз це діючий римо – католицький храм і відночас одна з найбільших туристичних родзинок міста.
img_9948.jpgimg_9952.jpgimg_9957.jpg

img_9927.jpgГоловні громади Кам`янця–Подільського українці, вірмени, євреї та поляки остоточно сформувались у XV – XVI ст. Кожна з них мала непогані шанси для економічного та соціального розвитку. Попри те, польська влада зробила все можливе, щоб витиснути українців у непривабливу північну частину міста, де навколо Руського ринку постала їх ділянка. У 1658 році через плани збудувати нові оборонні укріплення, український магістрат за наказом польського короля Казимира перенесли в колишній господарський “будинок Кирияке”. Колись тут містився молитовний дім. Українська громада продовжувала користуватись у місті юридичною автономією аж до 1670 року, коли під приводом зрівняння її в правах з поляками вона де-факто була ліквідована. Будівля Руського магістрату щасливо пережила військові лихоліття і є однією з найцікавіших у місті.

img_9906.jpgВірмени – один з найголовніших національних елементів колишньої слави міста. Ці підприємливі прибульці швидко опанували місцевий ринок східних товарів, витіснивши з нього інші народи. На Вірменському ринку узгоджувались важливі торгівельні угоди. Як правило, їх підписання відбувалось у будівлі вірменської ратуші, котра до нашого часу не збереглась. У місті вірмени зробили власну ділянку, кожен будинок в якій був оточений високим муром і перетворений на малу фортецю. Справжньою трагедією для громади стало захоплення міста їх одвічними ворогами – турками. Частина громадян загинула, дехто перебрався до Львова та інших місцевостей. До нашого часу збереглося кілька цікавих архітектурних пам`яток вірменської ділянки.

img_9910.jpgimg_9923.jpgimg_9924.jpgimg_9907.jpg

img_9915.jpgСобор Св. Миколая був започаткований у XIV ст. У 1666 році ним опікувалась громада вірмен – католиків. Під час турецького панування храм зруйнували і його відбудовано в 1756 – 1767 рр. На жаль, в 30-х роках ХХ ст. войовничі атеїсти довершили його руйнування. Сьогодні лише залишки колон при вході вказують, що храм мав цілу галерею таких опор, прикрашених арками. З правого боку подвір`я церкви обнесене кам`яним муром. У ньому здавна облаштували вірменські торгові склади, залишки яких можно побачити і сьогодні. В минулому храм славився чудотворною іконою Богородиці. Тут зберігалась велика бібліотека.

Миколаївська церква ХІІ – ХІІІ ст. – одна з найдавніших вірменських споруд міста. Більшість дослідників вважають, що храм збудовано у пізньороманському стилі у 1398 році на кошти вірменина Сінана. На вірменському хресті – “хачкарі” , вмурованому в контрфорс з північного боку храму, зазначено дату ремонту 1544 р. та ім`я Акоп.
img_9917.jpgimg_9920.jpgimg_9921.jpg

Під час турецької окупації храм постраждав і був реставрований у 1701 р. коштом вірменина Богдана Лятиновича, а у 1804 р. – на гроші вірменської громади. З 1962 р. і до початку 90-х років храм було закрито. Зараз він належить православній церкві (МП).

img_9943.jpgЧенці – тринітарії з`явились у Кам`янці – Подільському у 1699 р., одразу після звільнення міста від турків. Головним завданням ордену, заснованого ще у 1198 р., було визволення християнських бранців з полону. За час діяльності у місті ченці викупили 517 християн. Є звістки, що у 717 р. у місті вже діяв монастир та костел Святої Трійці. У 1750 – 1765 роках святиню перебудували в камені. Освячення здійсни єпископ А. Красинський. Фасад однонефного храму прикрашено фігурою Ісуса Христа та скульптурами невільників, прикутих ланцюгами. На жаль, внутрішні розписи не збереглись. Їх автором був чернець з Брацлава Ю. Прахтель. У 1842 році монастир зруйнували, а костел зазнав пошкоджень під час Другої світової війни. Зараз це греко – католицький храм Св. Йосафата.

img_9946.jpgНа початку XIV ст. на Поділлі з`явилися монахи – домініканці. У 1370 році за підтримки князя Свидригайла вони заснували в Кам`янці монастир. При ньому було споруджено однонефний костел Св. Миколая. У 1420 р. храм згорів. Врятували лише чудотворну ікону Богородиці. Головними доброчинцями монастиря була родина Потоцьких. Під час турецького панування монастир перетворили на казарми, а костел на мечеть. За переказами, на подвір`ї монастиря знаходився фонтан сліз, побудований за наказом намісника Поділля Галіль – паші на честь загиблої дочки. У XVIII ст. коштом М. Потоцького здійснено велику перебудову храму (арх. Ян де Вітте). У 1843 році монастир ліквідували і тут почергово діяли духовна семінарія, поліція, повітовий суд, в`язниця, притулок для вбогих. У 1993 р. пожежа спалила дах храму. З 1997 р. костел передали римо – католицький громаді.

Замок відокремлений від міста значною незабудованою територією. Цей розрив зроблено навмисно, щоб запобігти руйнуванню міста у випадку нападу ворогів. Проміжною оборонною ланкою є вірменський бастіон, побудований у вигляді незамкненого шестикутника. Головне його призначення – захист мосту та Руських і Польських фільварків.
img_9854.jpgimg_9863.jpg

img_9872.jpgФотеця – ключ від Кам`янця – Подільського. Розташована на скельному виступі вона перекриває доступ до міста. Каньон, що оточує старе місто, від 100 до 300 метрів завширки та 30 – 40 метрів у висоту, не дозволяє здійснити ворогам ні підкоп, ні саперні роботи. За допомогою гідротехнічних споруд – Руської та Польської брами, долину річки можно було швидко затопити, посиливши оборону. За усю історію фортеця лише двічі була здобута. Першим це зробив у 1393 р. литовський князь Вітоват, скориставшись допомогою змовників з її залоги. Вдруге – 1672 р., коли кількість турецької армії переважала захисників у 60 разів.

img_9868.jpgПрипускають, що перші оборонні мури з`явилися ще в ХІ ст. Найстарішою вважають західну частину, забодова якої розпочалася ще в часи Галицько – Волинського князівства. Однак вповні продумане планування і забудова почалася лише у XV ст. Під керівництвом італійського архітектора Каміліуса звели сім веж. У другій половині XVI ст. військовий інженер Іов Претфус провів першу серйозну реконструкцію, зміцнивши мури та вежі. В 1620 – 1621 рр. інженер Т. Шомберг у найуразливішому для фортеці місці збудував Новий замок бастіонного типу. Останній дуже постраждав від турецького нападу.

img_9864.jpgТурецький міст у Кам`янці – визначна пам`ятка історіі. Вчені твердять, що його фундамент пам`ятає ще римські часи. У 1544 р. під ним спорудили спеціальний канал, котрий регулював рівень води на випадок повені.
Усі вежі мають цікаві та характерні назви, що свідчать про їх походження та призначення. Наступна за Папською вежа Ковпак (1544 р.), на ній розміщено герб “Абданк”, і вона справді схожа на ковпак. Про вежу Тенчинську відомо небагато. Її побудову пов`язують з ім`ям краківського каштеляна Яна Тенчинського, котрого король відправив до міста для нагляду. Вежу Денну перебудовано у 1544 р. Вона чи не найбільша в замку і використовувалась як місце перебування гармашів. Башти Рожанка, Мала, Комендантська, Лянцькоронська, використовуючи призначені їм функції, утворювали єдину оборону цілісність фортеці. Вежа Ласька постала завдяки фундації єпископа Яна Ласького. Вежа Водяна знаходиться поза межами основної фортеці над берегом смотрича. До неї провадив таємний підземний хід. На особливу увагу заслуговує розташована при вході Нова східна башта (1544 р. арх. І. Претфус). В ній знаходиться колодязь, що має понад 40 метрів глибини. Як припускають, поряд знаходилась Чорна вежа, в якій від вибуху загинув Ю. Волдиєвський.

Другим (після фортеці) укріпленням міста є система в`їзних брам. Руська брама збудована у 1527 році в місті, де по схилах каньйону здійснювався найкоротший зв`язок Старого міста з Руськими фільварками. Це складна оборонна та гідротехнічна система, котра складалась з восьми башт та оборонних мурів.
img_9876.jpgimg_9879.jpgimg_9880.jpg

Верхня Польська брама постала у 1585 році й складалась з башт та мурів. Одна з них мала назву башта Баторія. Від середини XVIII ст. споруда почала втрачати своє значення і почала руйнуватись. Недопомогла навіть реконструкція у 1785 р. Саме тоді до башти добудували брами, одна з яких була названа Вітряною. Поряд збереглись бастіони, реконструйовані під час окупації міста турецькими військами.
img_9806.jpgimg_9814.jpgimg_9836.jpgimg_9812.jpgimg_9817.jpgimg_9819.jpgimg_9832.jpg

img_9805.jpgimg_9846.jpgimg_9883.jpgimg_9894.jpgimg_9926.jpgimg_9928.jpgimg_9966.jpgimg_9977.jpgimg_9897.jpgimg_9978.jpgimg_9981.jpgimg_9984.jpgimg_9985.jpgimg_9986.jpgimg_9991.jpg

Написати коментар

Кам`янка

img_2829.jpgВитоки виникнення Кам’янки сягають корінням в глибоку старовину. Вперше про ці місця писав Геродот. Згідно з однією з гіпотез, тут могло бути античне місто. Велася торгівля з давньогрецької Ольвією. Відомо, що праслов’яни збудували в IX-VIII ст. до н. е.. на кордоні з кіммерійським степом цілу систему фортець-городищ переважно в басейні р.. Тясмин. Історія, що передувала виникненню Кам’янки, пов’язана з подніпровськими проторусскімі культурними центрами, мисливськими угіддями київських князів і дружин, укріпленнями запорожців, розвилкою чумацького шляху, легендами урочища Холодний Яр, про незліченні загадки якого до цих пір сперечаються історики та журналісти.
img_2806.jpgУ різні роки Кам’янка належала польському королю Казимиру, польському магнату Любомирському, гетьману Україна Б. Хмельницькому та російському генерал-фельдмаршалу Г. А. Потьомкіну Таврійському, від якого у спадок перейшла до Е. Н. Давидової. Подальша історія Кам’янки пов’язана з іменами героїв Вітчизняної війни img_2807.jpg1812 року М. Н. Раєвського та А. П. Єрмолова, поета-партизана Дениса Давидова, з активною діяльністю декабристів Південного товариства (В. Л Давидов, С Г Волконський, М Ф Орлов, І Д Якушкін та ін …….). Місто стало одним із центрів декабристського руху . Тут зупинялися А. С. Пушкін (неодноразово в 1820-х рр..) і П. І. Чайковський (регулярно, починаючи з 1863 року).
Під час південного заслання Пушкін написав в Кам’янці кілька відомих віршів, закінчив поему «Кавказький бранець», місто згадується в 10-му розділі «Євгенія Онєгіна». Чайковський працював тут над фортепіанним циклом «Пори року», Другим фортепіанним концертом, операми «Євгеній Онєгін», «Черевички», «Мазепа» і «Орлеанська діва», балетом «Лебедине озеро». Тут був написаний «Дитячий альбом».

img_2839.jpgimg_2803.jpgimg_2810.jpgimg_2815.jpgimg_2823.jpgimg_2832.jpgimg_2846.jpgimg_2849.jpgimg_2872.jpgimg_2861.jpgimg_2869.jpgimg_2876.jpg

Написати коментар

Капустяни

imgp3607.jpgПерші відомості про Капустяни датуються 1629 р., а в 1853 р. тут був побудований цукровий завод. Ці землі, що здавна належали Потоцьким, у другій половині ХІХ ст. Дісталися меньш знатному роду Щеніовських. Відомо, що останнім власником Капустян був молодший син Станіслава і Юлії Ярошинських Ігнатій Щеніовський. Мабуть, за нього в 1880-ті роки був побудований палац у неоготичному стилі. Його проектував відомий київський архітектор Олександр Шілле (1830 – 1897), що багато imgp3611.jpgбудував у місті та навколишніх губерніях.

Двоповерховий палац, серед інших садибних споруд тієї пори, виділяли асиметрична конструкція, значна виступаюча поперед головного фасаду квадратна триповерхова вежа (зруйнована), і кілька мініатюрних восьмигранних башточок, що ефективно підкреслювали кутові частини головної споруди маєтку.

imgp3600.jpgimgp3601.jpgimgp3603.jpgimgp3604.jpgimgp3606.jpgimgp3609.jpgimgp3610.jpgimgp3612.jpgimgp3614.jpgimgp3616.jpgimgp3617.jpgimgp3620.jpgimgp3624.jpg

Написати коментар

Катюжани

imgp0233.jpgimgp0234.jpgimgp0235.jpgimgp0236.jpgimgp0239.jpgimgp0244.jpgimgp0245.jpg

Написати коментар

Качанівка

img_1733.jpg
img_1666.jpgНазва “Качанівка” пішла від призвища одного з перших власників маєтку - оперного співака Ф.Коченовського. Найбільшого розквиту садиба зазнала в середині ХІХ ст., коли нею володіли поміщики Тарновськи. Василь Васильович Тарновський мав три пристрасті - козацька колекція (яку він заповів Чернігівському музею), паркова справа і жінки. Він був меценатом, і в його маєтку завжди гостювали img_1634.jpgхудожники, музиканти, літератори. У Тарновського бували Т. Шевченко і М. Глинка, І. Репін і Марко Вовчок, П. Куліш і С. Гулак-Артемовський та ін. Репін малював тут ескізи до картини “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, де зобразив господаря маєтку і багатьох його гостей. У Качанівці Тарас Шевченко зустрів свою останню любов - Надію.

До сьогодні зберігся чудовий архітектурний ансамбль - палац, флігелі, службові приміщення, альтанка Глинки, Георгіївська церква. В залах палацу відтворюються інтер`єри дворянської садиби.

img_1652.jpgimg_1657.jpgimg_1662.jpgimg_1669.jpgimg_1683.jpgimg_1684.jpgimg_1686.jpgimg_1697.jpgimg_1703.jpgimg_1709.jpgimg_1712.jpgimg_1727.jpgimg_1730.jpgimg_1744.jpgimg_1748.jpgimg_1760.jpgimg_1767.jpgimg_1771.jpgimg_1780.jpgimg_1784.jpgimg_1792.jpgimg_1796.jpg

Написати коментар

Кашперівка

imgp0006.jpgimgp0007.jpgimgp0020.jpgimgp0021.jpgimgp0022.jpgimgp0023.jpgimgp0024.jpgimgp0025.jpgimgp0026.jpgimgp9995.jpgimgp9997.jpg

Написати коментар

Київ

dscf0069.jpgimg_0713.jpgimg_1205.jpgimg_1637.jpgimg_3481.jpgimg_6865.jpgimg_5233.jpgimg_4407.jpgimg_4415.jpgimg_4509.jpgimg_4423.jpgimg_4502.jpgimg_3168.jpgimg_3180.jpgimg_6802.jpgimg_4341.jpgimg_6969.jpgimg_5233.jpgimg_5884.jpgimg_6235.jpgimg_5326.jpgimg_5337.jpgimg_5359.jpgimg_5856.jpgimg_3924.jpgimg_4531.jpgimg_4567.jpgimg_3943.jpgimg_6013.jpgimg_7021.jpgimg_7025.jpgimg_8897.jpgimg_7109.jpgimg_7983.jpgimg_8527.jpgimg_8592.jpgimg_8623.jpgimg_8521.jpgimg_8026.jpgimg_7991.jpgimg_7172.jpgimg_7195.jpgimg_7461.jpgimg_7525.jpgimg_7690.jpgimg_7785.jpgimg_7998.jpgimg_8037.jpgimg_8195.jpgimg_8448.jpgimg_8490.jpgimg_8806.jpgimg_8842.jpgimg_8846.jpgimg_8853.jpgimg_8855.jpgimg_8926.jpgpodol.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Київ”

  1. / КАТЯ

    МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ

  2. / Артём

    покажите гребной канал, или понарамму с смотровой плосщадки под аркой на днепр.

  3. / Умная

    ПОКАЖИТЕ КРУПНЕЕ ДОМ Сироткина на владимирской улице и католический костел! А вообще - спасибо большое всем учередителям сайта, вы большие молодцы!

  4. / Мотоирка

    Странно… Идешь по городу, смотришь на дома…. Красиво, нравится, а почему этот дом такой и историю его, и кто там жил совсем не знаешь… Почитала Ваш сайт, и все, или почти все, понятно…. Спасибо.

  5. / Rusik

    я сам в Москве живу
    много раз бывал в Киеве
    и не рас убеждаюсь втом что Киев
    краивее город чем некоторые столицы Европейские
    Москва даж еотдыхает по красоте и уж темболее истории Киеву
    вообще Москва деревня больщая, много городов в которых есть парки, но Киев особый город построенный в парке
    просто сказка. люблю вас …

  6. / Anonymous

    красиво

  7. / Славка

    очень красиво,иностранці завидуют нам

  8. / маня

    круто

  9. / Георгий

    Смотрел фото старого Киева. Очень много утеряно. И вид города другой. Теперь вижу, что многое осталось. До Москвы конечно, далеко. Но: Подол уютен

  10. / Ольга

    Мне понравился Ваш сайт! Очень интересно то, что Вы даете информацию об архитектурных сооружениях Киева! Конечно, Киев изменяется, иногда не в лучшую сторону, но несмотря на это, остается одним из красивейших городов!На мой взгляд, вид Киева очень портят бесконечные автомобили, из-за которых людям невозможно пройти по тротуарам, ну а деревья просто погибают! Скоро наш некогда зеленый Киев превратится в лысый европейский город! И это видно на Ваших фотографиях!:) А жаль! А Вам - спасибо! Так держать! :)

  11. / Бойко та Круглова

    А где домик на Большой Житомирской, полукругленький, страшненький? Наш любиминький!!!

  12. / Artem

    Что-то не могу вспомнить где этот домик находится.

  13. / Михайло

    Дуже дякую авторам за цей корисний інформаційний проект. Успіху у ваших починаннях.

  14. / Лара

    Дякую за чудовий проект. Продовжуйте. Можливо, варто присвятити підбірку фото окремим районам Києва, щоб побачити різні стилі і епохи.

  15. / jay

    I leftKiev 30 years ago. Could not recognize anything. Really happy for people who lives there.

  16. / lin38

    Spasibo, otlichnie fotki, smotru i kak boud-to po gorodou progoulivayus. .. 5 let, kak uehala iz Kieva, nadeus priehat etim letom. ..
    Privet vsegda lubimomu i nesravnennomu Kievu!

  17. / Галина

    Это уже не тот город, в котором мы жили 20 лет тому назад. .. К сожалению не показаны виды с Владимирской горки. .. И жаль. что фото нельзя увеличить. ..

  18. / admin (Relax.UA)

    Галина, фотографии можно увеличить. Наведите мышку на любую и кликните. Вы попадете в фотогалерею. Продолжая кликать на большую картинку, Вы сможете просмотреть все фотографии.

  19. / Anonymous

    Ваш сайт дуже сподобався, Ви молодці! Київ це моє рідне місто яке я дуже люблю, але його руйнують, забудовують старе місто незрозуміло чим, дуже неприємно.

  20. / Svetlana

    Фотки супер!!! Есть такие места в Киеве, где никогда не бывала. .. Но родилась в другом городе, и по-этому хотелось бы узнать, почему в разделе “Киевская область” нету города Фастова?

Написати коментар

Кияниця

imgp0287.jpgСправжньою окрасою села Кияниця є садиба Ліщинських з палацом, флігелем та парком.
Марія Матвіївна та Микола Йосипович Ліщинські одержали садибу за заповітом від Івана Герасимовича Харитоненка, відомого цукрозаводчика, який в середині 19ст. купив землі хутору Кияниця Сумського повіту.
У 1866 р. Харитоненко будує тут свій особистий завод, облаштовує його найсучаснішою технікою та надає місцевим жителям робочі місця.
Палац споруджено в 1890 р. у неоренесансному стилі загальною площею майже 1500 кв. м. В роки громадянської війни палац постраждав від пожежі, особливо його внутрішня частина. Через деякий час imgp0273.jpgчастково було відтворено його зовнішній вигляд.
В радянські часи територія та палац використовувались як турбаза.
Палац використовувався під готель, тому зазнав значних внутрішніх змін, всі приміщення було переплановано.
Парк загально площею близько 56га є пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Є дані, що автором та виконавцем проекту був відомий садівник Адольф Аболтін. Окрасою парку окрім рослин та дерев є також арочний міст.
Хочеться також сказати, що не оминула гірка доля і завод. Від нього залишилася лише купа цегли, яка думаю згодом зникне у невідомому напрямку.

Текст за матеріалами сайту http://travelua.com.ua/

 

imgp0244.jpgimgp0247.jpgimgp0254.jpgimgp0256.jpgimgp0271.jpgimgp0274.jpgimgp0277.jpgimgp0278.jpgimgp0280.jpgimgp0288.jpgimgp0289.jpgimgp0231.jpgimgp0233.jpgimgp0290.jpgimgp0255.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Кияниця”

  1. / Максим

    Здесь были студенты СНАУ.

Написати коментар

Кожанка

imgp9990.jpgПокровська церква в Кожанці була збудована в 1758 році. Згідно з переказом, кошти на будівництво храму дали гайдамаки.

Церква стоїть на кам’яному фундаменті. Має три куполи. Пізніше храм був розширений за рахунок невисоких прибудов з півдня та півночі, а з заходу — тамбуром. Зруби перекриті восьмигранними куполами без барабану, що робить силует будівлі дещо приземленним.

Нахилені всередину (а подекуди і врізнобіч) стіни, криволінійні обриси, деяка приземкуватість надають храмові привабливої архаїчності, таким чином він виглядає мальовничо і гармонійно, на всі свої понад 250 років. Чеканка по блясі, якою покрито церкву, трішечки згладжує дисонанс «дерево-метал»[2].

Незвичайність композиції будівлі дозволяє її віднести до цікавих пам’яток дерев’яної архітектури Правобережної України.

imgp9987.jpgimgp9993.jpg

Написати коментар

Козелець

Собор Різдва Богородиці.
img_9539.jpgВиник цей прекрасний витвір мистецтва завдяки клопотанням Наталі Розумовської, яка примхою долі перетворилась із простої козачки на знатну придворну даму, свекруху самої цариці. Син Розумихи – Олексій взяв таємний шлюб із донькою самого Петра І. До того ж вважають що ця подія сталася якраз у Козельці.
Величний храм планувався як родинна усипальня, проте крім пані Наталі там нікого з новоявленої графської родини не ховали. Храм був побудований у 1763 році за проектами українця І. Григоровича-Барського і росіянина А. Квасова. Собор поєднує елементи петербурзького і українського бароко. Інтер`єр прикрашає розкішний іконостас у стилі рококо.

img_9544.jpg

Церковна дзвіниця зведена дещо пізніше, у 1779 році.

img_9540.jpg

Миколаївська церква. Історія цієї церкви дуже цікава.  Збудував храм священик Кирило Тарновський. Вперше він з`являється на історичній арені у 1744 році, коли Єлизавета Петрівна прибула до Козельця – батьківщини свого коханого. Існує версія, що якраз у Миколаївській церкві (на той час дерев`яній) Тарловський і здійснив обряд таємного вінчання. Згодом священнослужитель переїхав до Петербурга, де став духовним учителем майбутньої цариці Катерини ІІ. Проте після вступу на престол своєї учениці, панотцю довелося залишити столицю. Через деякий час отець Кирило з`явився на Хортиці, де отримав від запорожців прізвисько «Дикий піп». Після знищення Запорозької Січі імператрицею її відносини з Тарновським поліпшилися. «Дикий піп» отримав декілька сіл у подарунок. На схилі літ він і побудував кам`яну Миколаївську церкву.

img_9696.jpg

Воскресенська церква (1874 р.)

img_9499.jpg

Будинок колишньої полкової канцелярії, зведений Вірою та Юхимом Дараганами.

img_9524.jpgimg_9526.jpg

Садиба Дараганів. Колись це був хутір Розумовських.

img_9566.jpgimg_9590.jpg

Каретний сарай.

img_9634.jpg

Камя`яниця.

img_9602.jpgimg_9605.jpg

Фотогалерея.

img_9507.jpgimg_9517.jpgimg_9550.jpgimg_9557.jpgimg_9565.jpgimg_9582.jpgimg_9607.jpgimg_9609.jpgimg_9661.jpgimg_9664.jpgimg_9665.jpgimg_9671.jpgimg_9676.jpgimg_9686.jpgimg_9688.jpgimg_9506.jpgimg_9700.jpg

Написати коментар

Коломия

img_0224.jpgПісля Кракова, Львова та Перемишля Коломия належала до найбільших міст Галичини. Щодо походження її назви є кілька разноманітних версій. Однією з найпереконливіших видається та, що назва походить від сербо – хорватського слова “коломий`є” (глибока вибоїна наповнена водою). Під 1241 р. в Галицько – Волинському літописі місто фігурує як “доходне сольне місто” князя Данила Галицького. E 1405 р. Воно отримало магдебурзьке право. За свою історію неодноразово зазанавало нападів татар, козаків, турків, опришків. Повені, що їх спричиняло р. Прут, змусили перенести центр міста. Після переходу цих земель у власність Польщі до української громади додалися великі групи поляків, євреїв, німців та австрійців. Місто залишилось важливою частиною транзитного шляху з нижнього Придунав`я до міст Західної img_0227.jpgЄвропи. У ХІХ ст. вже з ініціативи австрійського уряду на околицях міста твороились колонії німецьких переселенців. Про те, що місто не пасло в імперії задніх, свідчить факт, що військову повинність у Коломиї відбував австро – угорський ерцгерцог Карл. Великі зміни для міста настали img_0240.jpgпісля прокладення у 1866 р. залізниці та початку массового добування в Галичині нафти. Відночас, завдяки таким видатним постаттям, як Гвідо де Батальї, С. Вітвицький, О. Кольберг, Ф. Карпінський, Л. Вайгель, В. Шухевич, громадське та культурне життя перетворили Коломию на важливий культурний осередок. У 1870 р. відбулась перша етнографічна виставка, на якій імператор Франц І Йосиф був здивований рівнем гуцульського мистецтва. Пожежі, Перша та Друга світові війни частково знищили архітектурне обличчя міста.img_0214.jpgimg_0216.jpgimg_0226.jpgimg_0232.jpgimg_0233.jpgimg_0245.jpgimg_0247.jpgimg_0238.jpgimg_0241.jpgimg_0250.jpgimg_0251.jpgimg_0252.jpgimg_0253.jpgimg_0254.jpgimg_0255.jpgimg_0259.jpgimg_0260.jpgimg_0263.jpg

Написати коментар

Колидяни

imgp1570.jpgimgp1573.jpgimgp1574.jpgimgp1575.jpgimgp1579.jpgimgp1583.jpgimgp1584.jpg

Написати коментар

Комаргород

imgp3928.jpgПоселення відомо з першої полвини XV ст., а під час Визвольної війни українського народу в 1649 році Комаргород стає сотенним містечком Брацлавського полку. До кінця ХІХ ст. Комаргород належав Миколі Балашову (1840-1931), який згодом став одним з найбільших землевласників у Російській імперії. Родині Балашова в 1900 – ті роки належала третина мільона десятин землі в чотирьох губерніях. В 1903 році в Комаргороді оселився його син відставний поручик Петро Балашов (1871-1940). Він брав участь у роботі ряду суспільних та благодійних організацій і незабаром став imgp3989.jpgповітовим предводителем дворянства. Потім П. Балашов був депутатом Державної думи ІІІ і IV скликань, де представляв інтереси націоналістів та чорносотенців.
У Комаргороді зберігся цегляний асиметричний у плані та об`ємах садибний будинок. Незважаючи на політичні уподобання хазяїна маєтку, фасади головної споруди його комаргородської садиби були стилізовані в дусі швейцарських шале. Особняк оточує 3-гектарний парк, заснований наприкінці ХІХ ст.

imgp3930.jpgimgp3932.jpgimgp3935.jpgimgp3939.jpgimgp3945.jpgimgp3948.jpgimgp3945.jpgimgp3949.jpgimgp3950.jpgimgp3952.jpgimgp3954.jpgimgp3955.jpgimgp3957.jpgimgp3959.jpgimgp3960.jpgimgp3961.jpgimgp3964.jpgimgp3975.jpgimgp3979.jpgimgp3985.jpgimgp3942.jpgimgp3934.jpgimgp3972.jpgimgp3973.jpg

Написати коментар

Копилів

imgp7506.jpgimgp7507.jpgimgp7508.jpgimgp7515.jpgimgp7525.jpgimgp7530.jpgimgp7533.jpgimgp7545.jpgimgp7527.jpgimgp7509.jpg

Написати коментар

Корець

img_5056.jpgНазва поселення Корець уперше згадується у Іпатіївському літопису під 1150 роком. У Корці зупинялися Данило Галицький та Федір Острозький, останній звелів поставити добре укріплений замок на місці старого городища. З XV ст. містечко перебувало у власності князів Корецьких, Лещинських та Чарторийських. Останній з власників міста Юзеф Чарторийський у 1783 році заснував тут меблеву та порцелянову фабрики. Вироби останньої були популярні далеко за межами краю.
У 1920 році місто стало прикордонним між Польщею та СРСР.

img_5030.jpg

Залишки Корецького замку.
img_5059.jpgНа місці, де князь Острозький спорудив дерев`яний замок, волинський воєвода Йоахим Корецький у другій половині XVI ст. звів кам`яні мури. У 1789 році князі Чарторійськи замок суттєво перебудували – пристосували споруду під княжий палац у бароковому стилі. З того часу до нас дійшли лише залишки зовнішніх цегляних стін з в`їздною брамою та арочний кам`яний міст, який до речі, є однією з найстаріших конструкцій такого готунка в Україні. Частково збереглися й підземелля.

img_5034.jpgimg_5063.jpg

На протилежному березі річки, напроти руїн замку, стоїть дерев`яна церква Косьми і Даміана, збудована на честь коронації Олександра ІІІ (1897 р.). Поблизу розмістився найстаріший храм містечка – костел Св. Антонія, заснований князем К. Корецьким ще у 1533 р. Початково дерев`яний, а 1706 р. Перебудований з цегли.
img_5052.jpg

Головна святиня Корця – Свято-Троїцький жіночий монастир. Він був заснований у 1602 році як францисканський. Як покарання поляків за спробу національно-визвольного повстання, імперська влада в 1831 році конфіскувала монастир та перетворила його на Троїцьку церкву. Тут знаходиться чудотворна ікона Божої Матері, подарована монастирю князями Корецькими, котрі привезли її з Рима.
img_5026.jpg

Написати коментар

Королево

imgp1525.jpgКороле́во (Королеве, угорська назва Кірайгаза або Кірагаза (Királyháza)) — селище міського типу в Виноградівському районі Закарпатської області України. Розташоване на річці Тиса.

Назва Королево, угорською Киральгаза (Дім Короля), походить від мисливського королівського будинку, куди на полювання приїжджав угорський король Іштван V.

imgp1517.jpgВ Королеві розташована найдавніша людська стоянка в Центральній і Східній Європі — Королевська стоянка, яка на сьогоднішній день зруйнована місцевим щебеновим заводом.

Перша писемна згадка про Королеве датується 1264 роком. В IX—X ст. на місці замку існувало поселення слов’ян, а у кінці XII ст. на городищі був побудований дерев’яний королівський мисливський будинок, від котрого Королево і отримало свою назву.

imgp1518.jpgУ Королеві було переписане Королівське Євангеліє.

У XIV ст. будують кам’яний замок, який отримав назву Замок Нялаб. Розташований на двох високих терасах скелястого пагорба, що височіє над р. Тиса, у пн.-зах. частині селища. В 1672 р. замок був зруйнований після придушення змови магнатів.

До наших днів збереглися лише деякі фрагменти стін замку.

imgp1522.jpgimgp1523.jpgimgp1535.jpgimgp1536.jpgimgp1520.jpg

Написати коментар

Коропець

imgp1543.jpgНа початку XIX століття родина Мисловських (власники на той час містечка) спорудила в Коропці палац. Центральна частина була двоповерхова, а до центральної частини по обидві сторони було прибудовано одноповерхові бічні крила. В 1893 році Коропець переходить у власність маршалка Галицького сейму, графа Станіслава Марціна Бадені (Stanislaw Marcin Badeni) (1850-1912). Станіслав одразу почав перебудову замку у родинну резиденцію. Новий палац звели у стилі віденського imgp1552.jpgренессансу. Роботи були завершені в в 1906 році. Палац повстав двоповерховим, прикрашений трьома ризалітами та фігурним дахом. До нашого часу збереглася овальна бальна зала на першому поверсі палацу. Поруч з королівською залою знаходилися їдальня, бібліотека та каплиця. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Другий поверх складався з житлових приміщень. В Першу світову війну в 1914-1920 роках палац було сильно пошкоджено та пограбовано. Останнім власником Коропця був наймолодший син Станіслава Бадені - Стафан Бадені (Stefan Badeni) (1885-1961). Після захоплення Коропця комуністами в 1939 році, він був змушений мігрувати з родиною в Будапешт. В подальшому був ув’язнений нацистами у концтабір в Маутхаузені, де вижив. Останні роки доживав в Дубліні.

imgp1544.jpgimgp1548.jpgimgp1549.jpgimgp1557.jpgimgp1559.jpgimgp1561.jpgimgp1555.jpg

Написати коментар

Корсунь-Шевченківський

img_2185.jpgДо 1944 року Корсунь-Шевченківський називався просто Корсунь. Цю назву дали йому священики київської Десятинної церкви, які були вихідцями з кримського Корсуня (Херсонеса). От так і з’явилася назва Корсунь, яка вперше згадується в офіційних історичних документах під 1169 роком. Корсунь був заснований як прикордонний форпост Київської Русі - він входив до оборонної лінії Ярослава Мудрого. У 1195 році місто стало центром повітового князівства. Першим корсуньським князем був волинський князь Роман Мстиславович. Але в  1240 році Корсунь, як і більшість поселень Київської Русі, був зруйнований татаро-монголами.

img_2177.jpgimg_2208.jpgimg_2365.jpg

img_2190.jpgЯк місто він знову згадується в історичних документах вже під час поляків, аж в кінці XVI століття, коли польський король Стефан Баторій наказав збудувати у Корсуні замок. Відбулося це в 1580 році. Привілеї на відновлення і володіння містом були надані братам Вішневецьким - Олександру і Михайлу.

У 1585 році було утворено Корсуньське староство. У тому ж році місто отримало Магдебурзьке право. А вже в 20 роках ХVІІ століття Корсунь став значним містом Придніпров’я.

img_2356.jpgПід час Визвольної війни проти поляків Корсунь не раз ставав тимчасовою резиденцією Богдана Хмельницького, який в місті мав власний будинок.  До 1775 року Корсунем володів князь Яблонівський. Потім на декілька років він став власністю Інфляндського воєводи Каспара Рогалинського. А в 1780 році Корсуньське староство передали у власність польському князеві Станіславу Понятовському, який був племінником тодішнього короля Станіслава - Августа. Понятовський приклав немало зусиль для відновлення Корсуня і процвітання краю.  У 80-х роках XVIII століття Станіслав Понятовський почав будівництво великого маєтку, який з часом став палацово-парковим комплексом. Саме цей комплекс зараз служить основою Корсунь - Шевченківського історико-культурного заповідника.

img_2269.jpgПісля приєднання краю до Росії Корсуньське староство було дароване князеві Петру Лопухіну. Відбулося це в 1799 році. Цій події передувала довга гризня між сестрами Енгельгард (Варварою і Александрою) за право володіння Корсунем і прекрасним маєтком Понятовського. Варвара, яка після одруження мала прізвище Голіцина, не могла похвалитися великими достатками. А ось Олександра (дружина коронного польського гетьмана Браницкого і відома власниця Білої Церкви) була казково багатою, тому, вона мала більше можливостей отримати Корсунь. Але імператор Павло І вирішив не сварити сестр і віддав місто своєму міністрові юстиції і генерал-прокуророві.
Майже все ХІХ сторіччя Лопухіни (а потім Лопухіни - Демідови) прагнули облаштувати свій маєток і це їм вдалося. Зараз Корсуньський палацово-парковий ансамбль можна вважати одним з кращих в Україні.

Текст за матеріалами статті http://ukrainainkognita.org.ua/Ukr/Misto/korsun/korsun.htm

img_2214.jpgimg_2245.jpgimg_2253.jpgimg_2373.jpgimg_2255.jpgimg_2257.jpgimg_2273.jpgimg_2284.jpgimg_2292.jpgimg_2295.jpgimg_2298.jpgimg_2315.jpgimg_2317.jpgimg_2328.jpgimg_2336.jpgimg_2337.jpgimg_2380.jpgimg_2384.jpg

img_2395.jpgimg_2309.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Корсунь-Шевченківський”

  1. / юля сіренко

    наше місто дуже гарне

  2. / Tiger

    Корсунь дуже гарне та привітне місто приїдте не пожалкуїте

  3. / Славко

    город потрясный

  4. / Iris

    Все детство провела у тете в Корсуне. Город правда очень красивый и приветный. Так что всем кто не был - wellcome

  5. / Лопся

    Буквально сегодня посетила эти места. Красотища-то какая! Места чудные, и легенды красивые) Правда много интересного еще и про винный погреб говорят)

  6. / влад

    город очень класний

  7. / Татьяна

    Отдыхала в Корсуне несколько раз в детстве. Замечательное место! Очень хочется еще раз побывать. Красота потрясающая! Спасибо за фото - как будто в детство вернулась.

  8. / Юрий

    Город прекрасный!

  9. / Anonymous

    я люблю своє місто!!!!!!!!!!!!!!!!!

Написати коментар

Косів

img_0301.jpgКосів постав у 1318 р. як селище в долині річки Рибниці поблизу соляних копалень. Галицькі бояри, а потім польські власники багатіли на продажі цього “білого золота”. З 1579 р. місто Косів було вже власністю М. Язлівецького. Третину його населення становили євреї. Статки мешканців, зароблені на солі, приваблювали ватаги опришків. З часом, крім солеваріння, почали розвиватися мистецьки промисли – різьба, вишивка, килимарство, кераміка. Після розпаду Австро – Угорщини на короткий час тут встановлено владу ЗУНР. У міжвоєнний період Косів перетворився на популярне місто відпочинку та мандрівок. Приплив курортників постійно зростав, діяла мережа пансіонатів.

img_0290.jpgimg_0291.jpgimg_0292.jpgimg_0297.jpgimg_0298.jpgimg_0302.jpgimg_0307.jpgimg_0303.jpgimg_0304.jpgimg_0305.jpgimg_0306.jpgimg_0295.jpg

Написати коментар

Кременець

img_5332.jpgПерша згадка про Кременець з`явилась у 1069 році. Тоді це було давньоруське городище з дерев`яною фортецею на горі. Перебуваючи у власності Данила Галицького, твердиня виявилась неприступною для угорців та монгольських орд. Лише на вимогу хана Бурундая мешканці таки розібрали частину мурів. Після згасання династіі давніх українських правителів місто разом з прилеглими теренами у 1340 році перейшло у власність литовської держави. Певний час фортеця була в`язницею для князя Свидригайла - суперника князя Вітовта за престол., а вже у 1539 році Кременець став власністью дружини польського короля Сигізмунда І Старого Бони Сфорци д`Арагон. До нашого часу збереглись фрагменти Надбрамної, Черленої та Шляхетської веж. У 1648 році козацький загін під керівництвом Фелона Джалалія після кількатижневої облоги здобув та зруйнував фортецю.
img_5389.jpgБароковий костел Св. І. Лойоли та С. Костки (арх. П. Гіжицький) та монастир єзуїтів (арх. Я. Кубіцький) постали з місії, заснованої у місті у 1702 році. За підтримки Януша – Антонія Вишневецького вона швидко розвивалась і під керівництвом Павла Гіжицького в 1731- 1743 роках розбудували монастирський комплекс. У 1750 році утворили колегіум, що надавав молоді середню освіту. У ХІХ ст. стала подія, завдяки якій місто отримало назву «Волинських Атен». В 1805 році на базі єзуїтського колегіуму було відкрито Вищу Волинську гімназію. Біля її витоків стояли видатні img_5391.jpgгромадські діячи та педагоги – Тадеуш Чацький та Гуго Коллонтай. Заклад мав хорошу бібліотеку. Між будівлею ліцею та муром раніше був гарний парк (сад. Д. Міклер), котрий з часом перетворився на ботанічний сад (автор проекту Ф. Шейт). З Кременцем пов`язані імена письменника Уласа Самчука, філолога Ісаака Бер-Левінзона, композитора Олександра Хотовицького, видатного ботаніка Віллібальда Бессера, історика Йоахіма Лелевеля. Одним з найцікавіших випусників ліцею був інженер Ернест Маліновський. За його проектом у ХІХ ст. у Перу було збудовано залізницю, що розташована найвище в світі (4769 м.). Зараз у приміщеннях колегіуму розмістився педагогічний університет. Костел у 1840 році перетворили на православну церкву.

Колишній костел францисканців – зараз церква Св. Миколая. З 1803 року він був головним собором Кременця. У 1832 році росіїський уряд передав йому споруди ліквідованого монастиря францисканців. З правого боку до головної нави прилягає накрита каплиця. Це найдавніша частина святині, збудована у 1539 році коштом королеви Бони.
img_5384.jpg

Римо-католицький костел Св. Станіслава (1853-1857 рр.), був збудован на кошти місцевої громади.
img_5374.jpg

Колишній монастир реформаторів -  це фундація С. Потоцького (1750 р., арх. А. Кастелло). Зараз це Богоявленська православна церква.
img_5426.jpg

img_5343.jpgimg_5347.jpgimg_5350.jpgimg_5354.jpgimg_5361.jpgimg_5364.jpgimg_5368.jpgimg_5370.jpgimg_5371.jpgimg_5375.jpgimg_5382.jpgimg_5401.jpgimg_5403.jpgimg_5410.jpgimg_5413.jpg

img_5387.jpgimg_5396.jpgimg_5407.jpg

Написати коментар

Крехів

img_5683.jpgУ Крехові знаходиться старовинний чоловічий василіанський монастир Св. Миколая. Монастир розмістився біля підніжжя гори Побійної. На його терені знаходяться церква Св. Миколая, дзвіниця, келії та давні оборонні мури з вежами. Згідно з легендою, монастир заснували монахи Києво-Печерської лаври Йоіл та Сильвестр. Вони видовбали в скелі печеру, котра згодом отримала назву «Скала Йоіли». У вересні 1672 року один із татарських загонів напав на монастир, однак наштовхнувся на запеклий опір оборонців. На честь успішної оборони збудовано пам`ятний знак у вигляді триметрової колони. В`їзна брама монастиря була збудована у 1776 році у бароковому стилі. Монастирська церква зведена у 1751 році. Поруч з нею старий комплекс будівель XVIII століття. Північно-східна вежа побудована у другій половині XVII століття, а у 1759 році її пристосували під дзвіницю. Також привертає увагу чудово спланований парк. Понад 100 років тому для його облаштування запрошували кращіх садівників зі Львова.

img_5657.jpgimg_5661.jpgimg_5663.jpgimg_5668.jpgimg_5679.jpgimg_5657.jpgimg_5658.jpgimg_5659.jpgimg_5665.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Крехів”

  1. / Anonymous

    Монастир дуже сподобався, крім написаного є печери, а рядом знаходиться заповідник в якому є джерело святої води. До Крехова можна добратися через м. Жовка, але після Жовки дуже погана дорога.

Написати коментар

Кривче

imgp0630.jpgОборонний замок в Кривчому було збудовано 1639 р. тодішніми власниками Контськими (Kontski) у формі прямокутника з чотирма баштами по кутах, з арсеналом та в‘їздною брамою. Не дивлячись на досконало вибране місце (замок розташовано на високому пагорбі над рікою Циганкою) фортецю неодноразово брали татари і турки. Відомо, що в липні 1648 р. козацькі війська вигнали з замку польський гарнізон.
imgp0633.jpgУ 1672 р. турецький султан Магомет ІV, повертаючись з Бучачу після підписання договору з Польщею, захопив замок і перебував тут певний час зі своїм військом. 1675 року Ян ІІ Собеський наказав обложити твердиню. Під час облоги оборонні споруди зазнали значних пошкоджень. В тому ж році в зруйнованій фортеці засів польський зрадник Кричинський з загоном липків (татар). Пізніше, в 1687 р., вже татарські загони взяли в облогу поляків. Кривчанський замок був важливим стратегічним пунктом у воєнних діях Польщі проти Туреччини.

imgp0617.jpgУ XVIII ст., коли життя стало спокійнішим, відпала загроза нападу татар і турків, замок відреставрували. До середини ХІХ ст. він служив за житло і був власністю Гойовських (за іншими даними Голейовських). Масової руйнації фортеця зазнала у ІІ пол. ХІХ ст., коли вона перейшла у руки Л. Зейдмана. Камінь з північної, західної, східної стін і з 2 веж розібрали для будівництва винокурні і житлових будинків. У 1892 р. польський дослідник А. Чаловський ще бачив фундаменти від розібраних стін і веж.

У 1939 р. від замку ще зберегались дві вежі і мур між ними, а також в‘їздна брама з напівзруйнованою надбрамною вежею. В 1946 р. для будівництва дороги розібрали як в‘їздну браму, так і залишки мурів.

imgp0609.jpgimgp0614.jpgimgp0615.jpgimgp0622.jpg

Написати коментар

Кудрінци

imgp0472.jpgimgp0505.jpgimgp0521.jpgimgp0537.jpgimgp0538.jpgimgp0545.jpgimgp0548.jpgimgp0549.jpgimgp0552.jpgimgp0554.jpgimgp0523.jpgimgp0527.jpgimgp0539.jpg

Написати коментар

Куподеринці

У ХІХ ст. Куподеренці стають родовим маєтком відомого державного діяча графа Миколи Ігнатьєва (1832 - 1908). Він прославився як дипломат, що підписав новий Пекінський договір 1860 р., за яким до Російської імперіі відійшли землі нинішнього Примор`я і Сан-Стефанський договір 1878 р. З проголошенням незалежності Болгаріі. На згадку про М. Ігнатьєва в Куподеринцях зберігся садибний будинок (середина ХІХ ст.)
imgp0102.jpgimgp0104.jpgimgp0106.jpgimgp0108.jpgimgp0111.jpgimgp0122.jpgimgp0124.jpgimgp0125.jpgimgp0133.jpg

та церква (мавзолей-усипальниця(арх. О. Померанцев)) де поховані граф, його дружина і донька.
imgp0138.jpg

Водяний млин.
imgp0139.jpg
imgp0146.jpgimgp0151.jpgimgp0152.jpgimgp0153.jpgimgp0157.jpg

Написати коментар

Кучурган

Руїни німецьких кирх

img_7427.jpgimg_7383.jpgimg_7385.jpgimg_7387.jpgimg_7395.jpgimg_7400.jpg
З історії.
img_7399.jpgПриєднані до Росії в останній чверті ХVІІІ-XІX ст. південні степові простори потребували швидкого господарського освоєння. Росія була не в змозі зробити це своїми силами. Цьому заважало існуюче кріпацтво, яке позбавляло селян можливості вільно переселятися на порожні землі. Катерина ІІ вирішує запросити для цієї мети колоністів з-за кордону.
З 1803 року почалося інтенсивне переселення на південь Росії німців, греків, болгар, меннонітів, швейцарців, євреїв і казенних переселенців з внутрішніх губерній Росії.
З того ж 1803 року, можна говорити про утворення Одеського впровадження іноземних поселенців, оскільки по високому указу 17 жовтня 1803 року, даному Одеському градоначальникові Е.О. Рішельє, колоністам було дозволено селитися  в околицях Одеси. Найбільший відгук заклик Катерини отримав в Німецьких державах, населення яких постійно розорялося численними і багаторічними війнами.
До початку другої світової війни на Одесщині проживало майже 120 тисяч громадян німецького походження. Діяли півтори сотні шкіл з німецькою мовою навчання і півтора десятки українсько-німецьких шкіл. Проте все це населення спіткала нелегка доля.

З 1937 року почалося так зване «велике чищення», яке, нібито, було направлене на ліквідацію шпигунських і диверсійних кадрів в промисловості, транспорті і сільському господарстві. З цього ж року була почата «німецька операція», яка була обумовлена наказом НКВД СРСР від 25 червня 1937 року, згідно якому, органи державної безпеки повинні були репресувати німецьких підданих, тобто іноземців. Фактично ж репресували значну частину німців, які були громадянами СРСР.

Вироки у справах заарештованих по «національних лініях» передбачали, по першій категорії - розстріл, по другій категорії - 5-10 років в’язниці або таборів. Зокрема, тільки в Одеській області було репресовано 2 280 німців.

Слід зазначити, що першим, після підписання пакту Молотова-Ріббентропа, питання про повернення «всіх справжніх німців» на Батьківщину згадав Адольф Гітлер. Повну ж депортацію завершив Сталін. Німецьке населення Радянського Союзу було насильно депортоване з нажитих місць у випалені сонцем пустинні степи Середньої Азії.

Написати коментар

Лемеші

imgp8383.jpgimgp8384.jpgimgp8387.jpgimgp8390.jpgimgp8395.jpgimgp8401.jpgimgp8406.jpgimgp8410.jpg

Написати коментар

Лесково

imgp1988.jpgimgp1991.jpgimgp1997.jpgimgp1999.jpgimgp2000.jpgimgp2002.jpgimgp2003.jpg

Написати коментар

Летичів

img_4543.jpgЛетичів постав у місці, де річка Вовк впадає в Південний Буг. Попри те, що ще  у ХІІ-ХІІІ ст. городище входило до складу Київської Русі, як місто воно розвинулось лише за часів правління князів Корятовичів. Головні архітектурні пам`ятники компактно розташовані у центрі. Їх будівництво почалося на початку XVII ст., коли староста Я. Потоцький, раптово відчувши потребу повернення до віри, надав кошти для заснування комплексу  домініканського монастиря. Основні роботи тривали з 1606 по 1638 рр. Місцева легенда твердить, що спочатку Потоцький як протестант заборонив домініканцям вхід до міста. Однак, побачивши дивне сяйво над місцем їх молитви в степу, повернувся в католицизм.
img_4548.jpgТурки володіючи Поділлям в 1672-1699 рр., знищили будівлю, однак уже у 1724 р. її вдалося відновити. На терені монастиря зберігся костел Успіння Богородиці. В його архітектурному вирішенні поєднались готичний та бароковий стиль. Фактично монастир став продовженням оборонної забудови міста, що почалась ще у 1598 р. На вимогу королівської влади, для захисту теренів від нападників Я. Потоцький розбудував кам`яні укріплення.

img_4544.jpgimg_4545.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Летичів”

  1. / марина

    супер.

Написати коментар

Ліщин

Садиба першої половини ХІХ ст., яка спочатку належала поміщику Поляновському.

Садибний будинок також знаменитий тим, що в 1825 р. тут збирались декабристи Чернігівського полка.

imgp2378.jpgimgp2380.jpgimgp2382.jpgimgp2385.jpgimgp2388.jpgimgp2390.jpgimgp2391.jpgimgp2394.jpgimgp2397.jpgimgp2400.jpg

Написати коментар

Ливчиці

imgp4268.jpgНазва с. Лівчиці (Ловчиці) походить від слова „лови”.
У 1895 р. графом Строжинським був побудований палац. Будували його майстри спеціально привезені з Європи. Палац являв собою казковий будинок, що мав два поверхи і підвальні приміщення. Всього в будинку було 48 кімнат. Навколо палацу був посаджений парк з алеями. Всі дерева і квіти були завезені із-за кордону. У парку був став, вода до якого imgp4283.jpgпоступала з річки через спеціально відведений канал. У ставі плавали лебеді, розводилася риба.

Граф Строжинський взяв собі на виховання хлопця Кароля Глуховського і залишив йому своє багатство. К. Глуховський володів маєтком до 1939 р.

Зараз це територія Лівчицької школи-інтернату. У парку збереглися різні види дерев: дуби, липи, різні види ясенів, кедри, сосни, ялини, тюльпанове дерево.

imgp4268.jpgimgp4270.jpgimgp4271.jpgimgp4272.jpgimgp4275.jpgimgp4278.jpgimgp4281.jpgimgp4283.jpgimgp4289.jpgimgp4292.jpgimgp4280.jpgimgp4286.jpg

Написати коментар

Липовий Скиток

img_3267.jpgПо народним переказам, на території сучасної Даніловки колись було стародавнє місто Данілово, а поряд стояв скит Михайлівського Золотоверхого монастиря. Завдяки цьому скиту і старим липам, які росли навколо, сучасне село Липовий Скит зобов’язано своєю назвою. На початку XVIII століття Захар Корнилович, тоді ще ігумен Михайлівський, а пізніше - єпископ Переяслівський, заснував Онуфрієвський монастир. При ньому побудували дві церкви, одна з яких - Онуфрієвськая (колишня соборна) - збереглася до наших днів.

img_3261.jpgimg_3268.jpg

Написати коментар

Личківці

imgp0891.jpgimgp0892.jpgimgp0901.jpgimgp0902.jpgimgp0907.jpgimgp0898.jpgimgp0908.jpgimgp0893.jpgimgp0911.jpgimgp0913.jpgimgp0914.jpg

Написати коментар

Мала Ростівка

Садиба генерала Заботина

imgp2017.jpgimgp2022.jpgimgp2026.jpgimgp2027.jpgimgp2031.jpgimgp2032.jpgimgp2033.jpgimgp2037.jpgimgp2024.jpgimgp2029.jpg

Написати коментар

Маліївці

img_9793.jpgПалацо-парковий ансамбль створено наприкінці XVIII ст. як резиденцію польських поміщиків Орловських за участю архітектора Доменіко Мерліні, паркобудівничого родини Орловських Діонісія МакКлера, садівника Д.Клігера.
Збереглися палац, побудований 1788 р. у стилі класицизму, водонапірна вежа висотою 25 м., молочарня, кам’яний мур парку та внутрішнього саду (2 га), міст, джерело питної води з барельєфом лева та невеликим басейном, два ставки (0.3 та 0.5 га, на більшому - острівець), природні джерела.
img_9701.jpgimg_9709.jpg img_9702.jpgimg_9706.jpgimg_9785.jpgimg_9707.jpgimg_9712.jpgimg_9713.jpgimg_9717.jpgimg_9720.jpgimg_9711.jpgimg_9715.jpgimg_9783.jpg

Водоспад та грот
Особлива історична та релігійна цінність - скеля вапняку з 18-ти метровим штучним водоспадом та двоповерховим гротом.
Парк розташований на яскраво вираженому рельєфі, який утворює глибока балка з похилим схилом, невеличка річка Ушка (басейн річки Дністер) та мальовничі ландшафти, що безпосередньо прилягають до парку.
Поблизу Малієвець знаходиться Давньоруське городище.
img_9688.jpgimg_9692.jpgimg_9728.jpgimg_9730.jpgimg_9735.jpgimg_9741.jpgimg_9754.jpgimg_9760.jpgimg_9781.jpgimg_9763.jpgimg_9765.jpgimg_9767.jpgimg_9772.jpgimg_9782.jpg

Родина графів Орловських була тісно пов’язана із Францією. Так, Олександр Орловський (1817-1893) був одружений з Клементиною Талейран-Перігор, представницею одного з відомих i впливових французьких аристократичних родів, що відігравав велику роль в політичному i державному житті Франції. Їх син, Мечислав Орловський, власник Малієвського палацу, що народився в 1865 році в Ярмолинцях, також був тісно пов’язаний із Францією - після першої світової війни він був почесним аташе при Польському посольстві в Парижі. Помер він в 1929 році у Франції в невеликому містечку Саморо. Останнім власником Малієвського маєтку був його брат, Ксаверій Францішек Орловський, який викупив палац, навколишні землі i ліс. Саме він залишався власником палацу до 1918 року.

Написати коментар

Мар`янівка

img_1349.jpg
У селі Мар’яновка народився і виріс видатний співак Іван Семенович Козловський. У селі зараз діє музей Козловського, в якому дуже багато безцінних експонатів, переданих у Мар’яновку самим співаком. Великий маестро всіляко опікував і підтримував сільську музичну школу, постійно перераховував гроші, присилав музичні інструменти. На одному з чотирьох роялів, привезених у Мар’яновку, свого часу грав сам Сергій Рахманінов.

img_1329.jpgimg_1332.jpgimg_1342.jpgimg_1344.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Мар`янівка”

  1. / вика

    оо моё село класно

  2. / Юрій

    Фотографії добрі (хоча можна було б і більшу галерею представити). Текст досить “куций”, особливо для сайту, що містить в назві “travel”

Написати коментар

Меджибіж

img_4475.jpgРозташований у тому місті, де Південий Буг поєднується з річкою Бужок. Звідси і походить назва місцевості. Першу згадку про місто під 1146 р. нам подає Іпатіївський літопис. У княжі часи тут проходив кордон Волинської та Київської земель. Розташоване на Чорним та Кучманським шляхами місто мало великий зиск від торгівлі та водночас потерпало від нападів ворогів. Після татарського та литовського правління 1444 р. воно опинилось у складі Речі Посполитої. У 1540 році Меджибіж – приватна власність магнатів Сенявських. У 1593 році Адам Сенявський надав йому магдебурзьке право.
img_4477.jpgУ Меджибожі покоїться прах цадика Баал Шем Тоба-Бешта. Він був засновником одного з напрямків в хасидизмі. Стрижнем цієї філософії є думка про неперервність взаємодії між Всевишнім та людиною. Спасіння кожного вповні залежить від його зусиль та оптимістичного бачення світу. Руїни місцевого замку попри значні пошкодження справляють неабияке враження. Їх загальна площа складає майже 4 га. Найбільша сторона має 130м, західний бік – 85 м. Під замком є великі підземелля.
За свою історію, окрім татар та турок, замок зазнав і козацьких нападів. Війська Б. img_4483.jpgХмельницького володіли ним 1648, 1650 та 1653 рр. По закінченні бойових дій шляхетські родини Сенявських та Чарторийських відбудували замок і в 1790 – 1791 рр. тут навіть розташувався штаб повстанців під проводом Т. Костюшки. Саме через пропольську позицію власників російська влада у 1830 р. конфіскувала фортецю та перетворили її на казарми, що призвело до швидкого руйнування останньої. В комплексі збереглись залишки костелу (1586 р.) фундації Рафаїла Сенявського. На початку будівництва храм був протестантським. У 1831 р. його перетворили на православну церкву.

img_4453.jpgimg_4473.jpgimg_4481.jpgimg_4492.jpgimg_4495.jpgimg_4496.jpgimg_4500.jpgimg_4502.jpgimg_4505.jpgimg_4509.jpgimg_4511.jpgimg_4530.jpgimg_4534.jpgimg_4539.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Меджибіж”

  1. / Ірина Межибецька

    Моя девичья фамилия Межибецкая. Интересно, имею ли я какое-то отношение к замку. Мой прадед - Федор Межибецкий-, когда умер, то к нему на похороны приехало много знатного народу, в том числе иностранные послы. Это в советское-то время, в холодную войну и гонку вооружений! Может он действительно какой-то знатный был чувак. .. Просто так послы не приезжают и машины не дарят. .. С ув. И. Межибецкая. E-mail iren_bonjour@ukr. net

  2. / Ирина Абрамова

    Моя мама живет на Украине в Днепропетровской области, ее зовут Людмила Филипповна, урожденная Межибецкая. Мы с Вами случайно не родственники? Если да, то напишите мне . Мой E-mail JKH7A@yandex. ru

Написати коментар

Межиричі

img_5261.jpgСвятотроїцький монастир заснували князі Острозькі. Його походження легенда пов`язує з фактом, що на цьому місці мешкали кілька монахів-самітників. Вони займалися лікуванням людей. Під час чергового монгольського нападу їх убили. В пам`ять про це поставили каплицю, з якої почалось селище та монастир. Святиню розбудували протягом XV-XVII ст. Вона складається з Троїцької церкви, келій, дзвіниці та житлового корпусу. Початок кам`яного храму на території заклав у 1454 р. князь Іван Острозький. В архітектурному вигляді храму можно спостерігати окремі елементи впливу готики. Церква є складовою частиною оборонної системи, про що свідчать бійниці в її фасадах. Монастир оточений обороними мурами, товщина яких сягає 1,5 метрів, а висота – 5 – 8 м. На кутах зведені чотири вежі, прикрашені ренесансним декором. В 1603 році Януш Острозький передав монастир ченцям – францисканцям. У 1796 році монастир постраждав від нападів Б. Хмельницького. В 1796 році Катерина передала монастир разом с маєтком Т. Чацького генералу Іванові Ферсену. З 1873 року монастир вже належав російському уряду який передав його у власність церкви.

img_5259.jpgimg_5263.jpgimg_5266.jpgimg_5269.jpgimg_5270.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Межиричі”

  1. / Anonymous

    дуже сподобалося

Написати коментар

Межирів

imgp2885.jpgimgp2891.jpgimgp2894.jpgimgp2896.jpg

Написати коментар

Микулинці

Містечко Микулинці розкинулось на берегах річки Серет.
В давніх хроніках це місто згадується, як Микулин. Вважається, що це місто заснували монахи й побудували тут церкву святого Миколая. Коло його стін галицькі полки нерідко вели оборонні бої проти кочовників. Але після розпаду Галицько-Волинського князівства, Микулинці підпадають під владу литовських князів.
З 1387 року, містечко перебуває вже в складі Польської держави.
В 1550 - 1555 роках, власниця Микулинців, Анна Йорданова зводить в містечку кам`яний замок, для захисту від частих татарських набігів. У 1595 Микулинці отримав статус міста з правом проводити три ярмарки в рік.
В XVI – XVII століттях місто було у власності магнатів Конецпольських та Зборовських. В 1672 році замок здався туркам лише після 15-денної облоги. Османи не дарували микулинчанам такої впертості та відваги - всіх чоловікив міста було вбито, жінок же та дітей забрано в ясир. У першій половині XVIII ст. Микулинці належать Сєнявським, потім - Любомирським. З другої половини того ж століття місто - власність найбагатшого магнатського роду Потоцьких.
В 1771 році Микулинці переходять під австрійську корону.

В 1761- 1779 роках в Микулинцях триває будівництво костелу пресвятої Трійці. Керував будівництвом польський архітектор Август Мощинський (25.05.1731 - 11.11.1786). Він працював директором королівських будинків у Польщі. Дотримувався стильових засад пізнього бароко і рококо, вживав елементи раннього класицизму. А.Мощинський створив також ансамбль домініканського монастиря (костелу і келії) у Тернополі (1749 - 1779 рр.).
imgp3423.jpgimgp3426.jpgimgp3427.jpgimgp3436.jpgimgp3448.jpgimgp3455.jpgimgp3461.jpg

В 1760-тих роках Потоцькі будують в Микулинцях родинний палац. В середині ХІХ століття цей палац був перебудований в стилі класицизму й майже в незмінному зовнішньому вигляді зберігся й понині. Справа в тому, що на території Микулинців на початку ХІХ століття, були відкриті мінеральні сірчані джерела. Й підприємливий австрійський барон Кнопка організовує в палаці в 1815 році бальнеологічний курорт.
Але аншлагу в цьому санаторії не відмічалося, справи йшли не дуже добре. Барон пробує організувати на території вже напівзруйнованого замку суконну фабрику, щоб поправити свої фінансові справи.
imgp3357.jpgimgp3360.jpgimgp3361.jpgimgp3368.jpgimgp3369.jpg

В палаці й сьогодні діє обласна бальнеологічна лікарня – санаторій, заснована бароном близько 200 років тому. Санаторій правда ледь зводить кінці з кінцями. Приміщення вже давно потребують ремонту. Але працює дітище Кнопки й приймає на лікування не дуже багатих й вимогливих клієнтів.

Від самого замку залишились сьогодні лише оборонні мури, та й то напівзруйновані, і оборонна башта. Є на його території ще одна споруда, причому жила споруда. Так склалися обставини, що живуть там тепер нащадки служниці останньої володарки замку, графині Рей.
imgp3462.jpgimgp3381.jpgimgp3382.jpgimgp3389.jpgimgp3394.jpgimgp3397.jpgimgp3400.jpgimgp3401.jpgimgp3402.jpgimgp3408.jpgimgp3410.jpgimgp3415.jpg

Сьогодні в Микулинцях непогано зберігся сад навколо бальнеологічної лікарні. Зберігся і польський цвинтар недалеко від костелу на якому була похована Юзефа Рей.
imgp3438.jpgimgp3446.jpgimgp3443.jpg

imgp3343.jpgimgp3347.jpgimgp3355.jpgimgp3419.jpgimgp3420.jpg

Написати коментар

Мирний

Приглашаем отдохнуть в тихом уютном месте – в Крыму, на берегу залива Донузлав, в кооперативе «Парус», который расположился между небом и морем рядом с посёлком Мирный.
small12.jpg

У кооператива – свой собственный пляж. Выходите из дому – и через минуту окунаетесь в тёплую как парное молоко воду залива. А если немного пройтись или проехать пять минут на машине – попадёте на море, роскошный пляж с прозрачной водой и чистым мелким песком. Пляж мелководный – взрослым по грудь, а у самого берега – по пояс. Отлично подходит для тех, кто неуверенно чувствует себя на воде, и конечно, для деток. А тем, кого манит бездна, нужно просто подальше заплыть.

Огромнейший плюс – ровное, мягкое, пологое песчаное дно! До самого горизонта! Ни единого даже самого мелкого камня, что для Крыма уникально.
small38.jpgsmall77.jpgsmall85.jpgsmall62.jpg

Теперь о том, где вы будете жить во время отдыха. Это уютный, утопающий в зелени дом, настоящая летняя дача. Но – со всеми удобствами!
small13_sh.jpgsmall58.jpgsmall99.jpgsmall98.jpgsmall57.jpg

На втором этаже находятся двух- и трёхместные номера и одноместный номер – для любящих отдыхать в одиночестве. Рядом – отдельная большая кухня.
small68.jpgsmall69.jpgsmall71.jpg

Весь первый этаж занимает один-единственный номер, куда входят гостиная с обеденным столом и мягким уголком, кухня и спальня – с двумя двуспальными кроватями и одной односпальной. Большим семействам рекомендуем снимать именно его!
small16_sh.jpgsmall32_sh.jpgsmall19_sh.jpg

Чтобы ваш отдых оказался действительно отдыхом на все сто, мы постарались сделать его максимально комфортным. Представьте – вы только что вернулись с пляжа домой. Включили кондиционер. Освежились под тёплым душем – бойлер согреет воду в любое время. Забросили свои или детские вещи в стиральную машину. Включили телевизор – в доме спутниковое ТВ. Достали из холодильника свежие овощи-фрукты и поставили разогревать обед.
small75.jpgsmall79.jpgsmall50.jpg

Что касается кухни, и на первом, и на втором этажах она полноценна! Это значит, что собираясь на отдых вам не нужно везти с собой вагон и маленькую тележку кухонных принадлежностей. Кроме холодильника, электрочайника и газовой плиты, на кухне вы найдёте целый арсенал – от столовых приборов до разнообразной посуды, от дощечек и полотенец до сковородок и разнокалиберных кастрюль.
small8_sh.jpgsmall24_sh.jpgsmall15_sh.jpgsmall27_sh.jpgsmall93.jpg
На время отдыха весь дом – это ваша летняя дача. Здесь можно поваляться в гамаке на свежем воздухе, на диванах на открытых террасах. Приготовить шашлык на мангале или мясо-рыбу-овощи на гриле для барбекю. Пока дети постарше гоняют на велосипедах, младшие будут возиться в песочнице, смотреть мультфильмы и запускать змея на заднем дворе.
small73.jpgsmall66.jpgsmall87.jpg

Подробности по телефонам: +38 (067) 405-40-03, +38 (093) 934-71-72

Ваші коментарі та відгуки на “Мирний”

  1. / Anonymous

    А де інший Крим?

Написати коментар

Молдова


Написати коментар

Мотронинський монастир

img_2893.jpgЗа легендою, появі Мотронинського монастиря передувало те, що князь Ярослав Мудрий подарував місцевість Холодний Яр воєводі Мирославу. Останній збудував на залишках скіфського городища нову фортецю, оточену валами та рвом. Вирушаючи в похід, воєвода наказав дружині Мотрі берегти фортецю. Повертаючись, Мирослав вирішив перевірити пильність залоги і для цього не знайшов кращої думки, як перевдягнути своїх людей у печенізький одяг. Як тільки вони наблизились до городища, Мотря наказала бити ворогів. Загинув і сам Мирослав. Для увічнення пам`яті немудрого, але коханого чоловіка Мотря збудувала монастир і прийняла чернечий сан.

img_2892.jpg

Написати коментар

Мошни

img_2979.jpgСело Мошни вперше згадується під 1494 роком у дарчій грамоті великого князя литовського Олександра. Тоді його мешканці виконували сторожову службу, встановивши на горі Мошногір (звана також як Шпиль) високу козацьку вежу, сигнальні вогні якої було видно навіть на лівому березі Дніпра. Татари знищили поселення влітку 1482 р. Але в 1494 році боярин В. Єршович знову заселив його. Наступний власник, князь черкаський і канівський староста О. Вишневецький, спорудив тут замок і костел. Очевидно мешканці були заможними людьми, бо слово “мошна” в перекладі з давньоукраїнської означає гаманець. З 1649 року Мошни – сотене містечко Черкаського полку. Багато жителів брали активну участь у гайдамацькому повстанні. img_2991.jpgПісля Коліївщини наступні господарі Любомирські – продали Мошни князю Потьомкіну. Від нього місто перейшло у спадок до Олександри Браницької. У 1819 році Мошнівський маєток отримав як придане граф М. С. Воронцов. Саме на його замовлення у 1823 році кріпаки – умільці побудували перший на Дніпрі пароплав “Пчелка”. А досвідчений коваль Вернигора встановив на ньому парову машину на 6,5 кінських сил.
Воронцовський парк навколо маєтку був виконаний в англійській традиції з img_2970.jpgпристосуванням до природного ландшафту. Будівництво почалося влітку 1823 р. під керівництвом садівника Карла Мінто. Для більшої оригінальності господарі збудували на краю гори 60 – метрову “Вежу Святослава”, на вершечку якої в ліхтарі горів вогонь. У 1853 році зачарований красою парку письменник П. Грабовський написав, що “парк князя Воронцова по своему местоположению и обширности может біть первым на всем пространстве Европы. Кто не бывал в Англии и хочет иметь понятие о настоящем английском парке, пусть съездит в Мошны”. Сьогодні про минуле і велич парку вже ніщо не згадує.
Однак в Мошнах треба оглянути місцеву Церкву Преображення Господнього (1830 – 1840 рр. арх. Торічеллі), яка збудована в цікавому стилі, що є дивною сумішшю романтизму з використанням елементів готики.

img_2980.jpgimg_2981.jpgimg_2988.jpg

Написати коментар