Летичів

Летичів постав у місці, де річка Вовк впадає в Південний Буг. Попри те, що ще  у ХІІ-ХІІІ ст. городище входило до складу Київської Русі, як місто воно розвинулось лише за часів правління князів Корятовичів. Головні архітектурні пам`ятники компактно розташовані у центрі. Їх будівництво почалося на початку XVII ст., коли староста Я. Потоцький, раптово відчувши потребу повернення до віри, надав кошти для заснування комплексу  домініканського монастиря. Основні роботи тривали з 1606 по 1638 рр. Місцева легенда твердить, що спочатку Потоцький як протестант заборонив домініканцям вхід до міста. Однак, побачивши дивне сяйво над місцем їх молитви в степу, повернувся в католицизм.
Турки володіючи Поділлям в 1672-1699 рр., знищили будівлю, однак уже у 1724 р. її вдалося відновити. На терені монастиря зберігся костел Успіння Богородиці. В його архітектурному вирішенні поєднались готичний та бароковий стиль. Фактично монастир став продовженням оборонної забудови міста, що почалась ще у 1598 р. На вимогу королівської влади, для захисту теренів від нападників Я. Потоцький розбудував кам`яні укріплення.