Кременець

Перша згадка про Кременець з`явилась у 1069 році. Тоді це було давньоруське городище з дерев`яною фортецею на горі. Перебуваючи у власності Данила Галицького, твердиня виявилась неприступною для угорців та монгольських орд. Лише на вимогу хана Бурундая мешканці таки розібрали частину мурів. Після згасання династіі давніх українських правителів місто разом з прилеглими теренами у 1340 році перейшло у власність литовської держави. Певний час фортеця була в`язницею для князя Свидригайла - суперника князя Вітовта за престол., а вже у 1539 році Кременець став власністью дружини польського короля Сигізмунда І Старого Бони Сфорци д`Арагон. До нашого часу збереглись фрагменти Надбрамної, Черленої та Шляхетської веж. У 1648 році козацький загін під керівництвом Фелона Джалалія після кількатижневої облоги здобув та зруйнував фортецю.
Бароковий костел Св. І. Лойоли та С. Костки (арх. П. Гіжицький) та монастир єзуїтів (арх. Я. Кубіцький) постали з місії, заснованої у місті у 1702 році. За підтримки Януша – Антонія Вишневецького вона швидко розвивалась і під керівництвом Павла Гіжицького в 1731- 1743 роках розбудували монастирський комплекс. У 1750 році утворили колегіум, що надавав молоді середню освіту. У ХІХ ст. стала подія, завдяки якій місто отримало назву «Волинських Атен». В 1805 році на базі єзуїтського колегіуму було відкрито Вищу Волинську гімназію. Біля її витоків стояли видатні громадські діячи та педагоги – Тадеуш Чацький та Гуго Коллонтай. Заклад мав хорошу бібліотеку. Між будівлею ліцею та муром раніше був гарний парк (сад. Д. Міклер), котрий з часом перетворився на ботанічний сад (автор проекту Ф. Шейт). З Кременцем пов`язані імена письменника Уласа Самчука, філолога Ісаака Бер-Левінзона, композитора Олександра Хотовицького, видатного ботаніка Віллібальда Бессера, історика Йоахіма Лелевеля. Одним з найцікавіших випусників ліцею був інженер Ернест Маліновський. За його проектом у ХІХ ст. у Перу було збудовано залізницю, що розташована найвище в світі (4769 м.). Зараз у приміщеннях колегіуму розмістився педагогічний університет. Костел у 1840 році перетворили на православну церкву.

Колишній костел францисканців – зараз церква Св. Миколая. З 1803 року він був головним собором Кременця. У 1832 році росіїський уряд передав йому споруди ліквідованого монастиря францисканців. З правого боку до головної нави прилягає накрита каплиця. Це найдавніша частина святині, збудована у 1539 році коштом королеви Бони.

Римо-католицький костел Св. Станіслава (1853-1857 рр.), був збудован на кошти місцевої громади.

Колишній монастир реформаторів -  це фундація С. Потоцького (1750 р., арх. А. Кастелло). Зараз це Богоявленська православна церква.