Косів

Косів постав у 1318 р. як селище в долині річки Рибниці поблизу соляних копалень. Галицькі бояри, а потім польські власники багатіли на продажі цього “білого золота”. З 1579 р. місто Косів було вже власністю М. Язлівецького. Третину його населення становили євреї. Статки мешканців, зароблені на солі, приваблювали ватаги опришків. З часом, крім солеваріння, почали розвиватися мистецьки промисли – різьба, вишивка, килимарство, кераміка. Після розпаду Австро – Угорщини на короткий час тут встановлено владу ЗУНР. У міжвоєнний період Косів перетворився на популярне місто відпочинку та мандрівок. Приплив курортників постійно зростав, діяла мережа пансіонатів.