Корсунь-Шевченківський

До 1944 року Корсунь-Шевченківський називався просто Корсунь. Цю назву дали йому священики київської Десятинної церкви, які були вихідцями з кримського Корсуня (Херсонеса). От так і з’явилася назва Корсунь, яка вперше згадується в офіційних історичних документах під 1169 роком. Корсунь був заснований як прикордонний форпост Київської Русі - він входив до оборонної лінії Ярослава Мудрого. У 1195 році місто стало центром повітового князівства. Першим корсуньським князем був волинський князь Роман Мстиславович. Але в  1240 році Корсунь, як і більшість поселень Київської Русі, був зруйнований татаро-монголами.

Як місто він знову згадується в історичних документах вже під час поляків, аж в кінці XVI століття, коли польський король Стефан Баторій наказав збудувати у Корсуні замок. Відбулося це в 1580 році. Привілеї на відновлення і володіння містом були надані братам Вішневецьким - Олександру і Михайлу.

У 1585 році було утворено Корсуньське староство. У тому ж році місто отримало Магдебурзьке право. А вже в 20 роках ХVІІ століття Корсунь став значним містом Придніпров’я.

Під час Визвольної війни проти поляків Корсунь не раз ставав тимчасовою резиденцією Богдана Хмельницького, який в місті мав власний будинок.  До 1775 року Корсунем володів князь Яблонівський. Потім на декілька років він став власністю Інфляндського воєводи Каспара Рогалинського. А в 1780 році Корсуньське староство передали у власність польському князеві Станіславу Понятовському, який був племінником тодішнього короля Станіслава - Августа. Понятовський приклав немало зусиль для відновлення Корсуня і процвітання краю.  У 80-х роках XVIII століття Станіслав Понятовський почав будівництво великого маєтку, який з часом став палацово-парковим комплексом. Саме цей комплекс зараз служить основою Корсунь - Шевченківського історико-культурного заповідника.

Після приєднання краю до Росії Корсуньське староство було дароване князеві Петру Лопухіну. Відбулося це в 1799 році. Цій події передувала довга гризня між сестрами Енгельгард (Варварою і Александрою) за право володіння Корсунем і прекрасним маєтком Понятовського. Варвара, яка після одруження мала прізвище Голіцина, не могла похвалитися великими достатками. А ось Олександра (дружина коронного польського гетьмана Браницкого і відома власниця Білої Церкви) була казково багатою, тому, вона мала більше можливостей отримати Корсунь. Але імператор Павло І вирішив не сварити сестр і віддав місто своєму міністрові юстиції і генерал-прокуророві.
Майже все ХІХ сторіччя Лопухіни (а потім Лопухіни - Демідови) прагнули облаштувати свій маєток і це їм вдалося. Зараз Корсуньський палацово-парковий ансамбль можна вважати одним з кращих в Україні.

Текст за матеріалами статті http://ukrainainkognita.org.ua/Ukr/Misto/korsun/korsun.htm