Івниця

Перші відомості про Івницю датуються 1584 р. У другій половині XVIII ст. це було досить крупне торговий-ремісниче містечко з населенням більше 3 тис. жителів, в 1761 р. воно навіть отримало привілеї від польського короля Августа III. Тоді в містечку були церква, костьол і каплиця, синагога і єврейський молитовний будинок, школа і дві лісопилки. У другій половині XVIII ст. тут на пологому лівому схилі річки закладається добре спланований ландшафтний парк з традиційною системою ставків з шлюзами, будується садибний комплекс. Місцевість спочатку належала баронові де-Шодуару, пізніше Н. І. Терещенко. Ансамбль складається з декількох споруд: парадних в’їзних воріт, трьох башт огорожі (четверта не збереглася) і господарської будівлі. Двоповерхова будівля палацу, що знаходилася на терасі у річки Івенки  була розібрана в XIX ст. Позбавлений довгі роки догляду, парк перетворився на дрімучий ліс. Замість розпланованих алей місцеві жителі протоптали стежини, але, не дивлячись на це, парк не втратив своєї романтичної привабливості.