Ворзель, Мироцьке, Ірпінь

Ірпінь і Ворзель - два невеликі курортні містечка в західному передмісті Києва. Вони з’явилися завдяки залізничній гілці Київ - Ковель, яка пролягла тут в 1899 році. У цій живописній місцевості працівники залізниці почали створювати дачні селища.

Ворзель.

Містечко розташувалося в красивому сосновому лісі.

Головною визначною пам’яткою Ворзеля є колишній будинок графині Н. Ф. Уварової.  Побудував цей красивий будинок в перші роки існування селища київський фабрикант Септер. Згодом він продав будинок графині Наталії Федорівні Уварової (у дівоцтві Терещенко). Після революції  1917 року Уварови і вся сім’я Терещенко емігрувала до Англії, а в колишньому будинку графині Уварової впродовж всієї історії Ворзеля була школа, а зараз - будинок культури.

Ирпінь.

Вже на початку ХХ сторіччя Ірпень став популярним місцем відпочинку киян. Люди їхали сюди ради природи: з трьох боків Ірпінь оточують ліси, з четвертого протікає річка. Свого часу тут відпочивав Борис Пастернак, тут народився цикл прекрасних віршів, які стали основою збірки поета «Друге народження» (1930-1932), а також поема «Спекторський». Потім Пастернак напише в листі до О.Фрейденберг: “А лето было восхитительное, замечательные друзья, замечательная обстановка. И то, с чем я прощался, — работа вдруг как-то отошла на солнце, и мне давно, давно уже не работалось так, как там, в Ирпене. Конечно — мир совершенной оторванности и изоляции, вроде одиночества гамсуновского голода, но мир спокойный и ровный.”

Про курортні традиції нагадують пансіонати і санаторії Ірпіня: «Ірпінь», «Дубки», і Будинок творчості Національного Союзу письменників України у великому парку. У травні тут традиційно проводилися семінари для майстрів слова, в яких брали участь Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Андрій Бондар, Андрій Кокотюха, Світлана Пиркало і інші популярні українські літератори.

Мироцьке (знаходится в 5 км от Ворзеля по трасі Київ -Ковель).

В 17 cтолітті село Мироцьке належало до Київського Кирилівського монастиря. Після приєднання земель від Польщі в склад Російської імперії, Мироцьке разом з Микуличами, Бабинцями та іншими було надано дійсному таємному раднику графу Карлу Сакену.  Карл Сакен був церемоніймейстром двору, а до цього вихователем Великого князя Констянтина Павловича. В 1797 р він за власним бажанням пішов у відставку і переїхав в Естляндію (сучасна Естонія).  Після його смерті власність під Києвом  переходить в руки Івана Христофоровича фондер-Остен-Сакен, потім до його сина - генерал майора Карла Івановича.

В Мироцькому збергіся палац фондер-Остен-Сакенів. Це одноповерхова будівля  виконана в неоготичному стилі.  За радянських часі у палці прайцював заводський клуб.