Хотин

Протягом XI – XIV ст. цей край входив до складу Київської Русі, пізніше Галицько – Волинського князівства. Тут проходив міжнародний торговий шлях із Кракова і Львова до Чорноморських портів. У ХІІІ ст. за наказом короля Данила Галицького на місці дерев`яної фортеці виросла кам`яна, яку впродовж наступних століть неодноразово перебудовували та вдосконалювали. Саме під стінами Хотинської фортеці точилася запекла битва між 250 – тисячною турецькою армією султана Османа ІІ та об`єднаними силами 35 – тисячної польської армії гетьмана Яна Кароля Ходкевича і 40 – тисячного козацького війська гетьмана Петра Сагайдачного. Турки привели під Хотин навіть бойових слонів, але стійкість захисників таки змусила султана укласти мир із Річчю Посполитою. Ця поразка коштувала йому життя: невдовзі яничари задушили його тятивою від лука. Перемога в Хотинській битві 1621 р. врятувала Європу від османської експансії.

На початку XVIII ст. перед зростаючою загрозою експансії Росії на Південь Османська Порта вирішила перетворити Хотин на свій головний форпост на Дністрі. Від 1715 р. у Хотинській волості запровадили турецьку адміністрацію. В 1711 – 1718 рр. турки за допомогою французьких інженерів перетворили фортецю на один із найнеприступніших бастіонів Центрально- Східної Європи. Біля старого замку спорудили Нову фортецю. Вона була розрахована на розміщення всередині 20 – тисячної залоги. У валах облаштували брами з баштами: Кам`янецьку, Ясську, Бендерську, Руську й Подільську. У Новій фортеці збудували також мечеть із мінаретом. У 1806 р. царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 р., за умовами якого територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. 6 грудня 1806 р. турецьку мечеть у Хотині пересвятили на церкву Св. Миколая. Ще одну мечеть, у самій фортеці, пересвятили на гарнізонну церкву Олександра Невського. Після Кримської війни твердиня втратила своє стратегічне значення і її передали міському управлінню. Мешканці Хотина, опинившись на кордоні кількох держав, переключилися на контрабанду горілкою, тютюном, тканинами та чаєм. У радянській державі  фортеця потрохи занепадала, хоча і слугувала підмостками для багатьох історичних фільмів. Від кінця 90-х рр. ХХ ст. фортеця пережила своє друге відродження.