Дубно

Перша письмова згадка про Дубно датується 1100 роком. Тоді воно належало українському князеві Давиду Ігоревичу. У 1240 році місто спалили монголо-татари. Князь Ягайло у 1386 році передав його князеві Ф. Острозькому. Після підписання Люблінської унії місто стає одним з осередків католицизму. Тут постали монастирі бернардинців та кармеліток. У XVIII ст. сюди зі Львова перенесли знамениті торги – контракати. Для гостей навколо ринку побудували готелі та торгові будинки, звели ратушу. Князі Любомирські влаштовували для приїжджих бали, вистави і концерти. У 1792 році ірландський садівник Д. Міклер в урочищі «Палестина» заклав живописний парк. Під час Першої світової війни місто опинилося у зоні боїв між російською і австро-угорською арміями і зазнало значних руйнувань. Після розвалу російської імперії воно війшло до складу Української Народної Республіки, а після підписання Ризького договору 1921 р. – до Польської держави.

Напикінці XIV на початку XV ст. князь Федір Острозький спорудив дерев`яно-землене укріплення, забудоване всередині житловими та господарськими приміщеннями. Обмеженість площі змусила з часом почати будову рельєфно вищої кам`яної фортеці. Тому 1492 рік офіційно вважається датою початку Дубенського замку. На початку XVII ст. Януш Острозький перебудував його у стилі пізнього італійського Ренесансу. Тоді ж добудовано дві півбастіонні системи арх. Вобана зі сторожевими вежами та казематами. Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який за потреби легко заповнювали водами річки Іква. Під замком проклали широкі кам`яні підземні ходи. У випадку небезпеки захисники та частина мешканців могли тут перечекати облогу. За свою історію замок встиг побувати у власності князів Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських. Попри нападу татар (1577 р.) та козаків (1648 р.), він не був здобутий. У 1706 році тут зупинявся шведський король Карл XII, а 1707 р. – цар Петро І. Від Януша Сангушка, останнього ордината Острозьких, Дубно спочатку дісталось Станіславу Любомирському, а потім Єлизаветі Борятинській. Остання продала фортецю військовому відомству, що утримувало її до початку Першої світової війни.

На територіі збереглися два палаци. З південного краю стоїть палац князів Острозьких, де була скарбниця та архів. Навпроти, з північної сторони, - палац Любомирських (1780 р.), його будову у бароковому стилі розпочав архітектор Г. Іттар, а продовжив уже у стилі класицизму італійський архітектор Доменіко Мерліні.

За матеріалами путівника “Автомобільна прогулянка Україною”.