Чернігів

Чернігів - одне з найдавніших і найцікавіших міст України і, загалом, всієї Східної Європи. Протягом  століть Чернігів був значним політичним, економічним і культурним центром. Вперше він згадується в літописах під 907р., але, як засвідчили археологічні дослідження, місто виникло значно раніше.

Часом найвищого злету давнього Чернігова були ХІІ – початок ХІІІст. На відміну від інших центрів, Чернігів у цей час не знав значних потрясінь. Загальна площа міста сягнула 450 га, кількість населення – близько 40 тисяч жителів, що дозволяє вважати його одним з найбільших у  тогочасній Європі. За свідченнями археологів,  тут бурхливо розвивалися всі види ремесел.

Монгольська навала обірвала розквіт міста і затримала його подальший розвиток на декілька століть.

На початку XIV ст. Чернігів знаходився під владою Литви. В 1320 році місто захопили поляки. В 1340 р. воно переходить під владу київських князів, а потім знову  до Литви. Внаслідок війни між Литовською і Московською державами, що тривала до 1503 року, Чернігів і вся Сіверська земля надовго  входять до складу Москви. Місто стає прикордонним. Найбільш укріплена частина міста знаходилась тоді на підвищеному мису, звернутому до р. Десни (там, де зараз пам’ятник Т.Г.Шевченку) і являла собою замок, оточений глибокими ровами і високими земляними валами, на яких стояли високі дерев’яні вежі і стіни. За укріпленнями розташовувались храми, адміністративні і житлові споруди, провіантські і порохові склади. В 1611 році місто було захоплене військами Горностая.

В 1618 році спустошена столиця Чернігово – Сіверської землі за Деулінською мирною угодою між Варшавою та Москвою переходить під владу Польщі. 1623 року грамотою польського короля Сигізмунда ІІІ Чернігів отримує Магдебурзьке право і  створюється чернігівський магістрат.

В XVII ст.. Чернігів був добре укріпленим містом. Початок XVIIст. був відмічений в Чернігові новим будівництвом. Інженери Ламотт і Деривер складають креслення для нової фортеці, і керують ремонтом пошкоджених укріплень. За містом будувався Троїцький собор, освячений в 1695р. На початку XVIIIст. зводять чернігівський колегіум. Поступово, але впевнено Чернігів перетворюється на культурний осередок регіону.
В кінці XIX на початку ХХ століття Чернігів  - звичайне губернське місто, де переважає патріархальне життя з урочистостями в святкові дні, з дворянськими та земськими зборами, з бенкетами та балами…
Забудова Чернігова, загалом, здійснювалась на підставі планів середини ХІХ століття. Район обов’язкових будівель обмежувався кварталами довкола Красної площі.

Важливу роль в житті Чернігова відігравала торгівля, яка зосереджувалася на Красній (Базарній) площі, де на початку ХІХ ст. спорудили торгові ряди.

Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції в Чернігівській губернії встановлюється двовладдя. Водночас діють Ради робітничих і солдатських депутатів і місцеві органи Тимчасового правління. Продовжувала працювати і міська Дума. З кінця 1917 до 1919 р. влада в Чернігові неодноразово змінювалась. Спочатку вона знаходилась в руках Центральної Ради, її змінив режим гетьмана Скоропадського, а потім вся повнота влади перейшла до петлюрівської адміністрації. Вночі 12 січня 1919 р. після важких боїв до міста ввірвався Богунський полк під командуванням Миколи Щорса. Влада перейшла до Рад. 9 травня 1920 р. кордони Чернігівської губернії перетнули польські війська. Однак Чернігів цього разу не постраждав, а вже в кінці місяця поляків вигнали з території Чернігівщини.

Найвідомішим пам`ятником Чернігівського вала-дитинця, кафедральний храм Сіверської землі, Спасо-Преображенський собор (1036 р.). Цей п`ятибаний храм був найвищою спорудою Чернігова та усипальницею багатьох чернігівських володарів, зокрема князя Всеволода Святославовича. За композицією храм являє дуже вдале сполучення візантійської конструкції з романським акцентом.

Собор Святих Бориса та Гліба (1123 р.). Розпочав його будівництво князь Давид Святославович. За княжим задумом, він мусив стати новим фамільним некрополем.

Кам`яниця чернігівського полковника Якова Лізогуба. Це унікальний зразок цивільної архітектури часів козацького бароко. За планом його солідні хороми - класична українська хата.

Чернігівський колегіум (1700 р.) був одним із найкращих навчальних закладів тих часів.

Палац архієпископа (1780 р.)

Будівля чоловічої гімназіі.

Будівля жіночої гімназіі.

Храм Параскеви-П`ятниці.

Катерининська церква (1715 р.). Спорудили на знак ушанування козацьких перемог над турками. Вона довершений взірець українського бароко, струнка й вишукана.

Єлецький монастир був заснував у 1060 році князь Святослав Ярославович. Століттям пізніше був збудований Успенський собор

Троїцький монастир (1677-1780).

Іллінська церква (початок 17 ст.). Розташована вона перед входом до підземного печерного монастиря, який був заснован у 1069 році преподобний Антоній Печерський.

Могила Михайла Коцюбинського.

Пам`ятник Т.Г. Шевченко.

Міський театр.

Вокзал.

Фотогалерея.