Вінницька область


Написати коментар

Житомирська область


Написати коментар

Закарпатська область


Написати коментар

Івано-Франківська область


Ваші коментарі та відгуки на “Івано-Франківська область”

  1. / Ясень

    Ясень чудове село на березі річки Лімниця.

  2. / Наталия

    Это не просто, чудове село, это такая красотища!такие добрые, чудесные люди!

  3. / Вагилевич

    Чудесне місце. Відвідайте непошкодуете

Написати коментар

Київська область


Написати коментар

Львівська область


Написати коментар

Одеська область


Написати коментар

Полтавська область


Написати коментар

Рівенська область


Ваші коментарі та відгуки на “Рівенська область”

  1. / павел

    хочу знать родословную по фамилии базилевскии

Написати коментар

Сумська область


Написати коментар

Тернопільська область


Написати коментар

Хмельницька область


Написати коментар

Черкаська область


Ваші коментарі та відгуки на “Черкаська область”

  1. / Anonymous

    Парафиевка-киев

Написати коментар

Черниговская область


Ваші коментарі та відгуки на “Черниговская область”

  1. / АНАТОЛИЙ

    Я имею фарфоровую подставку 18-19ст пана ГАЛАНА

Написати коментар

Чернівецька область


Написати коментар

Андрушевка

img_4583.jpg
img_4586.jpgУ 17 столітті ці землі належали польським князям Бержінським (село тоді називалося Андрусивка).   Саме вони заклали парк і побудували палац.  У 1848 році в Андрушевке був побудований перший в Житомирській області цукровий завод.

У 1869 році магнат Терещенко викупає маєток та  завод. Незабаром  завод механізується маєток перебудовується в стилі французького неоренессанса, парк розширюється.

Під час Громадянської війни в палаці розміщувався штаб Першої Кінної Армії.

Зараз тут знаходиться середня школа.

img_4582.jpgimg_4589.jpgimg_4597.jpgimg_4598.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Андрушевка”

  1. / Yuriy

    Запрошую до нас в Червоне. У нас є ще один маєток Терещенків. На сайті селища Червоне www.chervone.com можна взнати більше про пам”ятку, а також про сучасне життя селища Червоне.

  2. / valentina

    дякую за сайт! Навчалася в школі у 1964 - 1974 рр. Переглянула фото і найкращі спогади юності підняли настрій. Ще раз дякую!

Написати коментар

Андрушевка

4.jpgОстаннім власником садиби був Михайло Станіславович Тишкевич (1857 - 1930). Він істотно перебудував старий будинок палацу - прибудував дві будівлі на східній частині старого і переніс туди головний вхід. Стару головну будівлю було перетворено в овальний танцзал, який назвали гобеленовим залом.

imgp1781.jpgimgp1786.jpgimgp1787.jpgimgp1796.jpgimgp1798.jpgimgp1806.jpg

Написати коментар

Антоніни

img_9414.jpgАнтоніни – селище у Красилівському районі на річці Ікопоть. Перша згадка про це поселення зустрічається в документах 2-ої половини XIV століття. В ті часи і до 2-ої половини XVIII століття воно називалося Голодьками. В різний час село належало Острозьким, Заславським, Любомирським, Сангушко і Потоцким. У 1760-х роках власниця сіла Барбара Сангушко передала Голодьки в довготривале користування регентові коронної канцелярії img_9496.jpgІгнацію Мальчевському, який був одружений на її сестрі Антоніні. Мальчевський побудував тут дерев’яний палац і розпорядився закласти парк, який з часом став одним з кращих на Волині. Садибу І. Мальчевський назвав ім’ям коханої дружини — Антоніни, з часом ця назва прижилася і до села.
Напередодні першої світової війни селище було волосним центром Ізяславського повіту Волинської губернії. Вражав своєю красою і архітектурною витонченістю багатоповерховий палац Сангушко - Потоцьких з просторим гаражем на 9 автомобілів, електростанцією, оранжереями, величезним каретним двором. Тут було декілька сотень верхових рисаків, близько півтисячі мисливських собак.
img_9400.jpgУ 1919 році палац згорів. Зараз на його місці футбольне поле. До теперішнього часу зберігся флігель (2-а половина XVIII століття), манеж (початок  XIX століття), ворота з розкішною огорожею і з гербами Сангушко і Потоцьких, гараж Потоцького (у нім зараз розташовується сільрада), ряд будівель XIX — початки XX століть (магазин, будинок керівника, будинок пасічника, будинок капельмейстера та ін.) і парк — пам’ятник садово-паркового мистецтва державного значення.
У парку налічується 60 порід дерев і чагарників, ранньою навесною квітнуть рідкісні фіалки Пармськіє. img_9503.jpgЄ джерело з цілющою водою, за складом схожою на відомі води Трускавця і Сатаніва.
Цікава історія скульптури лева, встановленої на згадку про поїздку Юзефа Потоцького до Судану. Там під час сафарі на молодого Потоцького вискочив лев. Все відбулося так раптово, що граф просто не встиг відреагувати. Місцевим мисливцям, які вистрілили в звіра, вдалося врятувати життя білого гостя. А коли всі заспокоїлися, до людей вийшло маленьке левеня. Його Юзеф привіз в Антоніни. Дике кошеня стало улюбленцем і в покоях, і у дворі. На згадку про нього Потоцький наказав поставити скульптуру, яка збереглася до наших днів.

img_9390.jpgimg_9401.jpgimg_9403.jpgimg_9419.jpgimg_9420.jpgimg_9428.jpgimg_9432.jpgimg_9454.jpgimg_9462.jpgimg_9473.jpgimg_9476.jpgimg_9485.jpgimg_9493.jpgimg_9495.jpg

img_9502.jpgimg_9489.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Антоніни”

  1. / Сергій

    Моє рідне село найкраще!

Написати коментар

Антопіль

imgp3896.jpgУ 1780-ті роки на основі природного лісу тут був закладений ландшафтний парк із двома невеликими мальовничими ставками, що у нас час займає площу близько 30 га. Через цегляні ворота з прибудованих до них будиночком вартового в неокласичних формах, по ставковій дамбі уздовж шеренги високих старих дерев шлях лежить на пагорб. Тут в оточенні великих квітників розташований двоповерховий палац, що представляє собою досить типову для того часу (1830-ті роки) будівлю в стилі класицизму.
Спочатку Антопіль був власністью брацлавського каштеляна Антонія Четвертинського (1744 - 1830), а потім його сина Леопольда, при якому був заснований парк і побудований палац. Потім маєток в посаг дістав доктор філософії Адольф Єловицький (1840 - 1898).

imgp3912.jpgimgp3887.jpgimgp3894.jpgimgp3895.jpgimgp3899.jpgimgp3900.jpgimgp3905.jpgimgp3906.jpgimgp3910.jpg

Написати коментар

Бар

imgp3072.jpgimgp3080.jpgimgp3082.jpgimgp3084.jpgimgp3086.jpgimgp3087.jpgimgp3089.jpgimgp3099.jpgimgp3100.jpgimgp3105.jpgimgp3111.jpgimgp3117.jpgimgp3119.jpgimgp3121.jpgimgp3125.jpgimgp3129.jpgimgp3133.jpg

Написати коментар

Батурин

img_8154.jpgБатурин за даними археологічних документів був заснований у ХІ—ХІІ столітті.
На початку ХVІ ст. територія Батурина потрапляє під владу великого князя Литовського Гедиміна.
В 1625 році поляки на території Батурина закладають потужну фортецю. У перший рік визвольної війни 1648-1654 рр. Батурин було звільнено від польських поневолювачів і утворено Батуринську сотню, яка увійшла до складу Чернігівського, а з 1649 року – Ніжинського полку.
В 1654 року Батурин отримав привілеї Магдебурзького права.
img_8150.jpgВперше на політичну арену Батурин виходить 1663 року, коли представниками Московського уряду та гетьманом І. Брюховецьким у місті були підписані Батуринські статті.
У 1669 році Д. Многогрішним Батурин обирається Гетьманською резиденцією. 1672 року на козачій раді в Козачій діброві гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Самойловича. Саме за його правління Батурин значно розбудовується.
Особливого статусу Батуринська резиденція набуває за часів правління Івана Мазепи (1687-1708 рр.), коли Батурин перетворюється на центр політичного життя img_8242.jpgГетьманщини. Тут перебувала вища державна адміністрація - Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України. В Батурині в цей час живе і працює політична, військова та культурна еліта України.
Роки Північної війни (1700-1721рр.) принесли на благословенну батуринську землю багато лиха і страждань. В ході війни гетьман Іван Мазепа в своїх намаганнях звільнити Україну від Московського втручання та панування обирає протекцію Шведського короля Карла ХІІ. Наприкінці жовтня 1708 року Мазепа приймає доленосне рішення і вирушає на зустріч з королем, який уже підійшов з військами до Новгорода - Сіверського.
img_8168.jpgДізнавшись про це, російський цар Петро І наказує Меншикову взяти штурмом Батурин і зруйнувати дощенту. В листопаді 1708 року резиденцію Івана Мазепи зрівняли з землею, спалили дотла, а всіх мешканців, не дивлячись на вік і стать, жорстоко вбили. Загинуло 21 тис. мужніх захисників та жителів столиці Гетьманщини.
Довгий час за царською вказівкою в Батурині було заборонено селитись, а гетьманську резиденцію перенесли до міста Глухова.
В 1750 році за гетьмана К. Розумовського Батурин знову стає столицею України. В розбудові резиденції гетьмана брали участь відомі архітектори Антоніо Рінальді, Джакомо Кваренгі, Олександр Квасов.
img_8176.jpgВ 1760 році Кирилом Розумовським розробляється проект відкриття в Батурині університету, який так і не був втілений в життя.
В 1764 р. указом імператриці Катерини ІІ на Україні було скасовано гетьманство і Батурин втрачає статус адміністративного центру України. Саме в Батурині перегорнулась остання сторінка Гетьманщини – Кирила Розумовського примусили скласти булаву.
У 1776 році Кирило Розумовський повертається до Батурина, де зводить вишуканий палац над Сеймом за проектом Ч. Камерона та Воскресенську церкву, в якій і був похований у 1803р.

img_8150.jpgimg_8154.jpgimg_8156.jpgimg_8156.jpgimg_8161.jpgimg_8166.jpgimg_8172.jpgimg_8175.jpgimg_8189.jpgimg_8194.jpgimg_8196.jpgimg_8212.jpgimg_8217.jpgimg_8224.jpgimg_8226.jpgimg_8235.jpgimg_8245.jpg

Написати коментар

Біла Церква

img_5794.jpg
img_5778.jpgБіла Церква – містечко розташоване на березі мальовничої річки Рось на півдні Київської області. Заснував його ще у 1032 році сам Ярослав Мудрий. Тут стояла фортеця для оборони кордонів Київської Русі від кочівників. Назва міста виникла від забудованого у місті єпископського храму. З ХІV століття Біла Церква перебувала під польською короною, у 1651 році Б. Хмельницький підписав тут мир з Польщею. Останній довгий час господарем міста була родина Браницьких.

img_5843.jpgНайвизначніша пам`ятка міста – парк “Олександрія” закладений Ф. Браницьким наприкінці XVIII століття на честь дружини Олександри. Хоча багато чого з витворів скульпторів, зодчих, садівників, на жаль, не збереглося, проте дендропарк навіть у такому спрощеному вигляді вражає величчю та красою. “Олександрію” відвідували О. Пушкін та Т. Шевченко, Олександр I та декабристи. Подейкують, що тут декабристи розробляли план замаху на царя.
img_5847.jpgimg_5850.jpgimg_5860.jpgimg_5861.jpgimg_5879.jpgimg_5891.jpgimg_5897.jpgimg_5904.jpgimg_5917.jpgimg_5924.jpgimg_5927.jpgimg_5940.jpgimg_5946.jpgimg_5947.jpgimg_5954.jpg

Крім парку Браницькі залишили на згадку про себе костел Св. Іоанна Хрестителя (1796-1812) на Замковій горі,
img_5783.jpg

Зимовий палац,
img_5808.jpg

Преображенський собор (1833- 1839),
img_5957.jpg

Гімназію – нині аграрний університет.
img_5787.jpg

У архітектурі центральної частини міста видно забудову кінця 19 століття і будівлі епохи соціалізму.
img_5961.jpgimg_5962.jpgimg_5969.jpgimg_5825.jpgimg_5818.jpg

Торгові ряди (кінець IX ст.).
img_5977.jpg

Пам’ятник Б. Хмельницькому.
img_5798.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Біла Церква”

  1. / Алёна

    парк у нас красивенный в любую пору. .. ждем гостей)

  2. / Ирина

    Очень понравился парк Александрия, семьей прекрасно провели выходной день - очень спокойно, красиво, уютно. Были в июле, теперь хотим поехать осенью, полюбоваться буйством красок.

  3. / Аня

    Люблю своє місто. .!

  4. / Anonymous

    місто гарне, але дороги це жах. Парк гарний. але в нього треба вкладати гроші, все рушиться.

  5. / Ірина

    Чудове і затишне місто! Абсолютно не підійде для любителів мегаполісів!!! Але якщо Ви любите спокій, хочете відчути дух минулих, але не таких далеких епох, то Вам слід їхати саме сюди. Невисокі будівлі, маленькі вулички в цьому шарм центру Білої Церкви. Важливо спокійно пройтися цими вуличками і придивитися до кожного будиночка.

    Навідміну від Києва, де старенькі будинки винищено, а будинки що охороняються державою продовжують знищуватися, в Білій Церкві їх намагаються зберегти. І Гостинний двір - тому яскравий доказ. Прийзджайти подивитися на цю будівлю, адже в Києві вже більше його не побачите в такому вигляді. Чудовий парк!!! Візьміть фотоапарат і не пожалкуєте!

Написати коментар

Білгород-Дністровський

img_7444.jpg
img_7445.jpgБілгород-Дністровський – найстаріше місто в Україні, і одне з найстародавніших в Європі. Виник він в VI столітті до нашої ери. За цей час місто населяли різні племена і народи, кожний з них називали його по- своєму: Тира, Офіусса, Алба-Юлія, Білгород, Фегер-Вар, Ак-Лібо, Мон-Кастро, Четате-Алба. До наших часів дійшли більше двох десятків назв міста, але всі вони, так або інакше, перекладалися російською мовою як Біле місто, Біла фортеця.
Історичні джерела свідчать, що заснували місто на правом берегу Дністра вихідці із старогрецького поліса Мілета. Називаючи Дністер Тірасом, греки нарекли місто Тірой.

img_7439.jpgТира була заснована у вдалому місці на перетині водних та сухопутних торгових шляхів Вона швидко стала багатолюдним багатим містом. Вже в IV столітті до нашої ери отримала статус незалежного міста-держави, видавало свої закони, чеканила монету і навіть вела власне літочислення.

У IX-XII місто входить до складу Київської держави. І в староруських літописах згадується під назвою Белгород-на-усть Дністра, як прикордонний укріплений пункт на півдні Київської Русі. Його зручне стратегічне положення добре розуміли і цінували київські князі. За твердженнями істориків, в 911 році саме в Белгороде-на-усть Дністра починав свій переможний похід на Царьград князь Олег. З тих пір місце злиття Дністровського лиману з Чорним морем стало іменуватися Цареградським гирлом.
img_7441.jpgВ кінці XIII століття татаро-монголи під керівництвом хана Ногая захопили Білгород. Жорстокі ногайці винищили майже все населення, але місто не знищили. Він для них став одним з важливих пунктів між сходом і південною Європою на великому Шовковому  шляху.

У XIV столітті  купці з Генуї, вселяються у місто, і споруджують на найвищому березі Дністровського лиману грандіозний чотири баштовий замок – цитадель Мон-кастро. img_7469.jpgПроте, в 1362 році місто повертає собі статус вольного із слов’янською назвою Білгород, і  Генуї доводиться покинути ці місця. Потім місто бере під своє заступництво молоду молдавську державу. У цей період Білгород стає головним портом і столицею південних провінцій Молдавії, центром православ’я.
Білгород в XV столітті -  велике місто Європи з населенням 20 тисяч чоловік. В цей же час зводиться величезна кам’яна фортеця, величавий вид якої, відповідав столиці могутньої держави. Масштаби будови дозволяли захистити жителів міста від нападу ворогів.

У 1812 році Аккерман увійшов до складу Російської імперії. Почалося його інтенсивне заселення біглими росіянами, євреями, поляками. До кінця XIX століття тут вже проживало близько 50 тисяч чоловік.
З 1918 по червень 1940 років Бессарабія, у тому числі і Аккерман, входить до складу королівської Румунії. У 1941 році місто знаходилося в руках фашистських окупантів. 23 серпня 1944 року місту було повернено його слов’янську назву – Білгород-Дністровський, і він увійшов до складу України.
img_7446.jpgimg_7447.jpgimg_7451.jpgimg_7456.jpgimg_7458.jpgimg_7468.jpgimg_7474.jpgimg_7484.jpgimg_7481.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Білгород-Дністровський”

  1. / Anonymous

    я там родилась город обалденый

  2. / Лена Сафонова

    красиво))хоть я и с Донецка)))но люблю Одессу))))СПаисбо за текст))

  3. / оксана

    я родилась и живу в Белгород-Днестровском. Люблю и горжусь єтим городом

  4. / Anonymous

    Фортеця збереглась чудово, є що подивитися.

Написати коментар

Бедичів

img_4507.jpg
img_4506.jpgНа думку дослідників, назва міста походить від давньослав`янського “берда” - гора, урвище, або від слова “бердиш” - бойова сокира. Цими землями володіли болохівськи князі, князь Данило Галицький, татари. У 1320 році ця місцевість була подарована Великим князем Гедиміном родині Тишкевичів. Роком заснування Бердичіва вважається 1546. 23 січня 1793 року, після другого поділу Польщі Бердичів увійшов img_4499.jpgдо складу Волинської губерніі. З того часу місто, що було розташоване на перехресті торгових шляхів, стає одним з найбільших торгових центрів України. Ще з кінця 17 століття у місті були запровадженні щорічні ярмарки. Найбільший з них - Онуфріївський - тривав упродовж шести тижднів, і за рівнем обігу прирівнювався до Лейпцігзького. Місто вважалось одним із найбільших центрів контрабанди у Східній Європі. В 1867 році під час будівельних робіт під містом знайшли цілу систему підземних ходів якими користувались зловмисники.

img_4500.jpg img_4508.jpg

Довгий час Бердичів залишался типовим “штетлем” - єврейським містечком. В 1765 році євреї становили 80% його мешканців. Найсильніші позиціі мали хасиди. У 1917 - 1919 роках єврейська політична партія “Бунд” повністю керувала містом.

img_4430.jpg
img_4467.jpgМонастир - фортеця босих кармелітів засновано у 1627 році на місті замку 16 століття, побудованного шляхтичем В. Тишкевичем, онук якого Ян під час походу на кримських татар потрапив у полон. Як розповідає легенда, полонений побачив сон, в якому невідомі ченці просили Богородицю про його звілнення. Щасливо повернувшись додому, він зустрів ченців, яких бачів уві сні. Ними виявились босі кармеліти.

img_4474.jpgУ 1630 році київський воєвода Януш Тишкевич передав родовий замок з фортецею під монастир. У 1642 році розпочали будівництво костелу Непорочного Зачаттья Святої Діви Марії. Тишкевич подарував монахам сімейну реліквію - чудотворний образ Богородиці. В 1737-1754 роках на взірець римського костелу Santa Maria Della Neve  споруджено верхній костел Св. Маріі з Дитям та корпус келій (архітектор Ян де Вітте і Г. Тарнавський). Розписи інтер`єру виконав італієць Б. Фредеріче. У 1863 році монастир надав притулок польським повстанцям, після чого царський уряд прийняв рішення про його ліквідацію. Відновлювальні роботи у 1908 - 1915 роках проводив архітектор Жіллер. Їх перервала Перша світова війна. Інтер`єр було майже повністью знищено. Лише в 1992 році монастир зміг поновити свою діяльність.

img_4448.jpgimg_4438.jpgimg_4462.jpg img_4485.jpgimg_4488.jpg

Бароковий костел Св. Варвари, побудований у 1826 році. У світову історію храм потрапив як місце вінчання французького письменника Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської.
img_4494.jpg

Миколаївська церква
img_4501.jpg

Старе єврейське кладовище.
img_4620.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Бедичів”

  1. / Anonymous

    Коли маєте час, то я вважаю що необхідно заїхати у м. Бердичів. Дуже цікаве місто і є що в ньому подивитися. Враження від цього міста приємні.

Написати коментар

Берегове

img_6078.jpgМісто Лампертаза (Lamperthaza) було засноване принцом Лампертом, молодшим сином угорського короля Бели І. У 1240-1241 роках місто було зруйноване військами хана Батия. У 1247 році для відбудови міста й заселення території король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії, яким надав певні торгівельні привілеї. Із 1271 року місто стало центром комітату Береґ. У 1342 році Берегове отримало статус вільного королівського міста з черговими привілеями, у 1396 році угорський король Жігмонд подарував Березький комітат з ценром у Лампертсасі подільському князеві Феодору Корятовичу. 1504-го вперше з’являється назва Береґсас (Beregszász). У 1566 році місто було знищене татарами, 17 червня 1657 спалене польськими військами під керівництовом князя img_6092.jpgЛюбомирського, 1686 — військами Габсбурґів. 22 травня 1703 на торговій площі Берегова Томаш Есе оголосив повстання проти Габсбурґів. Після придушення повстання Карл VI Габсбурґ забрав місто разом із маєтками в роду Ракоці та в 1728 передав династії Шенборнів.

У 1919 році місто на короткий час було під владою румунів, та за Сен-Жерменським та Тріянонським договором перейшло до Чехословатчини. Із 1938 до 1944 місто було зайняте угорцями. 26 жовтня 1944 року місто зайняте Червоною армією. У 1945 разом із Закарпаттям передане до складу Радянської України. 17 травня 2001 року Берегове отримало статус міста обласного значення.
 img_6063.jpgimg_6067.jpgimg_6081.jpgimg_6083.jpgimg_6088.jpgimg_6089.jpgimg_6093.jpgimg_6096.jpgimg_6079.jpgimg_6060.jpgimg_6097.jpgimg_6070.jpgimg_6084.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Берегове”

  1. / Ярослав

    К статье стоит добавить, что в Берегово находится оборудованный бассейн с целебной водой. По словам местных работников, люди, искупавшиеся в такой воде, излециваютс от болезней опорно-двигательного аппарата. Также вода имеет успокаивающее и восстанавливающее силы действие.

    Вода исходит из термального источника с клубины 1200 м (если не ошибаюся), имея температуру 60-70 градусов. Ее остуживают и подают в бассейн уже при t +30 градусов. В ней можно купаться круглогодично. По словам опять-таки местных работников ы ыоде содержится почти вся таблица Менделеева и потобные ситочники есть только в трех местах на плнете: в Исландии, Новой Зеландии (могу ошибваться) и в Берегово. Турецкий Памуккале не в счет, т. к. там нет столько элементов в воде, как в вышеперечисленных местах.

    Лично я в бассейне купался один раз во время экскурсии и впечатления оказались приятными. За исключением лишь ярко выраженной совдепии в бассейне, раздевалке и кассе.

    По словам одного туриста-пловца преклонного возраста, его жена уже практически не могла ходить из-за проблем с суставами и спиной и после недели, проведенной в Берегово, практически ожила и теперь лечится только в бассейне в Берегово.

  2. / Anonymous

    Взагалі м. Берегово мені сподобалося, калоритне. В басейні пахне совдеюією. але це нічого, від самого купання в басейні ви отримаєте задоволення. Дуже Вам раджу сходити в ресторан де угорська кухня, Дуже смачно. Нажаль назву забув, але це недалеко від басейну.

Написати коментар

Бережани

img_1071.jpgПерша згадка про Бережани з`явилась у 1375 році, коли це давньоруське поселення стало власністью шляхтича Василя Тептеховича. У 1520 році місто отримало магдебурзьке право. Однак розквіт осередку настав з приходом магнатів Сенявських (1530 – 1726 р.р.). Протягом віків Бережани залишались важливим осередком української, польської та єврейської громад. У XVII ст. до них приєднались вірмени.

img_1136.jpgЗамок Сенявських був побудований у 1534 – 1554 р.р. за новоголландською системою на замовлення Миколи Сенявського. Проект виконав француз Г. Л. де Боплан. Фортеця, розташована на острові, утвореному річкою Золота Липа. Вона вважалась неприступною аж до 1648 р., коли її за допомогою місцевих українців здобули козаки. У 1655 р. це повторили шведи. Але вже у 1675 р. замок витримав турецький напад. У 1726 році помер Адам – Микола Сенявський, і на короткий час замок став власністью чернечого ордену, члени img_1135.jpgкотрого займались духовним самовдосконаленням. Монастир у 1784 р. ліквідували австрійці. Коли у 1816 році держава перепродала замок родині Потоцьких, преміщення вже були нежитловими, а частина мурів розібрана. В подальші роки фортецю перетворили на казарми, пивоварню, склади, врешті – руїни. У 1698 році у Бережанах побував польський король Август ІІ, у 1702 році – керівник антиавстрийського повстання Ференц Ракоці, у 1707 році – цар Петро І. На внутрішньому подвір`ї ще збереглись рештки Троїцького костелу – усипальниці (1554 р.). На щастя, більщість мощів та рештки надгробків Миколи, Олександра, Прокопа та Анни (ск. Г. Горст, Г. де Гутте та Й. Пінзель) встигли перевезти до Кракова та Олеська.

img_1106.jpgВід замку вулицею І. Франка можна потрапити на площу Ринок, де знаходиться будівля бережанської ратуші. Вона була збудована у 1803 році у стилі класицизму на місті згорілої попередниці. Ця прямокутна, двоярусна споруда з вежею та годинником мала в партері крамниці, а на другому поверсі діяла гімназія. Серед її випускників – поет Маркіян Шашкевич, історики Омелян Огоновський та Володимир Барвинський, письменник Богдан Лепкий.

img_1102.jpgШляхтянка І. Любомирська у 1768 році завершила перебудову в камені дерев`яної церкви Пресвятої Трійці (1626 р.). Роботи розпочав ще князь А. Чарторийський. Храм славиться мощами Івана Хрестителя. Частина кісти руки зберігається тут у позолоченій скриньці. У 1673 році волоська правителька подарувала їх каплиці Бережанського замку, а А. Чарторийський у 1715 році передав реліквію громаді. Після Другої світової війни вважали, що мощі безслідно зникли. Лише у 2000 році їх віднайшли.
Багата пам`ятниками й розташована поблизу вулиця Вірменська. Тут варто оглянути рештки невеликого вірменського костелу. Попри запущеність та знищення, на його фасаді ще й сьогодні можна виднайти залишки фресок, виконаних польським маршалом Е. Ридзом Сміглим. Храм споруджено у 1764 році за сприяння Д. Горбача.

img_1077.jpgРаніше єдину оборону цілісність із місцевим замком становив готичний костел Різдва Діви Марії. Започатковано святиню у 1600 -1622 рр. Г. Сенявським. У 1675 році храм знищили турки. Його відбудували під керівництвом львівського архієпископа В. Сераковського. У 1741 році добудували дзвіницю, костел обнесли муром з бійницями. На початку існування в ньому була галерея портретів роду Сенявських.
Поряд з костелом є руїни великої синагоги (1718) та духовної школи “Габанус”. Разом з єврейським кладовищем – кіркутом, що розташоване в передмісті Окописько, - це все, що залишилось від минулого місцевої єврейської громади. Її історія сягає 1527 р. Майже повністю бережанських євреїв знищили німецькі нацисти.img_1146.jpg

Потужний монастир бернардинців постав у 1630 – 1683 роках навколо костелу св. Миколая на пануючому над містом пагорбі Сторожисько. Будівництво розпочала Урсула, а завершив Микола Сенявський. Споруду збудували на честь перемоги над турками під Віднем. З початку Другої світової війни нацисти організували тут школу “фольксдойчерів”, а з 1945 р. використовують його як приміщення в`язниці для малолітніх злочинців.

img_1059.jpgimg_1064.jpgimg_1065.jpgimg_1076.jpgimg_1079.jpgimg_1080.jpgimg_1084.jpgimg_1088.jpgimg_1093.jpgimg_1098.jpgimg_1099.jpgimg_1101.jpgimg_1111.jpgimg_1113.jpgimg_1114.jpgimg_1118.jpgimg_1119.jpgimg_1126.jpgimg_1127.jpgimg_1129.jpgimg_1136.jpgimg_1138.jpgimg_1082.jpgimg_1156.jpgimg_1107.jpgimg_1091.jpgimg_1068.jpg

Написати коментар

Березова Рудка

img_4034.jpg
Ідея створення садибного комплексу династії Закревських, з якої вийшло багато талановитих та відомих людей, належить Григорію Йосиповичу Закревському. Садиба планувалася не тільки як родинне гніздо, але і як місце проведення дворянський зібрань, тому палац, побудований у 1838 році, вражає красою та розміром.

img_3993.jpgПалац Закревських побудував відомий архітектор Євген Іванович Червинський, учень видатного архітектора К. А. Тона, який спроектував церкву Христа Спасителя в Москві. Донашого часу збереглася біла огорожа з кованою ажурною брамою, алеї та розкішний палац. Парадний двір маєтку утворюється трьома будовами – двоповерховим палацом та двома однотипними флігелями. Круглий партер перед головним фасадом палацу оздоблений клумбами різної форми. В центрі кола пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, відкритий у 2001 році. Безліч квітів, квітучих та вічнозелених кущів, настояне на пахощах повітря – все зачаровує.

Портрет Г. Закревської. Олія, 1843До речі, пам’ятник Шевченку поставлений тут неспроста. Одна з господинь садиби, Ганна Закревська, дружина Платона Закревського, настільки приворожила Кобзаря, що в період з 1843 до 1847 року він частенько навідувався в Березову Рудку. Свою пристрасть поет виплеснув в багатьох віршах, присвячених Ганні. Шевченко також написав портрети подружжя.

img_4011.jpgПарадний фасад палацу оздоблено еркерами на рівні другого поверху, оригінальною відкритою видовою терасою з металевою кованою огорожею та фігурним арочним дахом. Парковий фасад вирішено набагато пишніше, з підкресленою парадністю та живописністю декору. Закрита галерея другого поверху являється оформленням великої танцювальної зали, звідки через двері лоджій, а потім балкон і сходинки гості володарів садиби сходили в парк. Навіть зараз розміри танцювальної зали (230 м²) вражають. Окрім п’яти великих арочних вікон зала освітлювалася img_4037.jpgсвітловим ліхтарем заввишки 3 м над рівнем даху. У найвищому місці висота стелі танцювальної зали становить 8 м.

З
алишки внутрішнього оздоблення палацу свідчать про його колишню красу та пишність. Просторі приміщення були оздоблені гіпсовим ліпленням з геометричними та рослинними орнаментами та дерев’яним різьбленням. Ковані металеві деталі підтримують один і той самий мотив по всьому палацу. Збереглися також побудовані в кінці XVIII сторіччя службові флігелі палацу та старий панський будинок.

img_3986.jpgГосподарі маєтку подбали і про парк площею 45 га. Тут були вимощені цеглою алеї, клумби та галявини з екзотичними рослинами, альтанки у різних стилях, штучний ставок з острівцями та місточками і навіть розарій – гордість власників. Зараз можна тільки здогадуватися, яка краса панувала в маєтку колись.

Березоворудськая піраміда

img_4064.jpgНезвичайна і сімейна усипальня сім’ї Закревськіх, побудована в 1899 році за замовленням Ігната Закревського, який після роботи послом Росії в Єгипті приїхав з цієї африканської країни довершеним єгиптоманом. Це класична піраміда, абсолютно правильно орієнтована по сторонах світу і побудована з використанням автентичних будівельних матеріалів, тільки невеликих розмірів (висота її складає всього 9 метрів). Піраміда img_4075.jpgявляла собою зразок релігійної терпимості - в ній були сусідами християнський вівтар, письмена з Священного Писання і єгипетські фрески, а вхід охороняла стародавня статуя богині Ізіди.

Б
ільшовики спаплюжили цей мавзолей, останки похованих батьків Ігната викинули, все, що можна було знищити, знищили. Піраміда все ж таки виявилася на рідкість міцною спорудою, як і палац Закревськіх. Вона пережила більшовизм, службу у якості холодильника після Другої світової війни і навіть спроби знести її бульдозерами в 80-х роках минулого століття. Може й не варто їй було чинити такий опір - ковані ворота майже зовсім роз’їла іржа, від облицювання не залишилося і сліду, а близькість сільського магазина перетворила її на вічне звалище. Але все одно вона залишається однією з трьох існуючих в Європі пірамід.

Садиба знаходиться в Полтавській області. Доїхати до неї можна по трасі Київ-Харків, повернувши наліво приблизно на 135 км.

img_3988.jpgimg_4005.jpgimg_4006.jpgimg_4020.jpgimg_4048.jpgimg_4008.jpgimg_4016.jpgimg_4057.jpgimg_4019.jpg

img_4025.jpgimg_4055.jpgimg_4012.jpg

img_4069.jpgimg_4070.jpgimg_4073.jpgimg_4081.jpgimg_4084.jpg

img_4080.jpg

Ваші коментарі та відгуки на “Березова Рудка”

  1. / Руслан

    Я здесь бываю часто! Мне очень нравится!

  2. / алина

    а где это находится?

  3. / admin

    Уже добавили пояснение под текстом. Можете также посмотреть на карте в фотогалерее.

  4. / Ольга

    А как можно заказать данную поездку и сколько стоит?

  5. / admin

    Об экскурсии надо договариваться либо в одном из экскурсионных бюро, либо прямо на месте, в музее. Если ехать самостоятельно, то добираться из Киева нужно сначала до Пырятина. Из Пырятина в Березовую Рудку автобус отходит в среду, пятницу и воскресенье: в 5.10 и 11.55. Стоимость проезда 5 грн. Экскурсию проводит Валентина Васильевна Гончар, директор березоворудского краеведческого музея, тел. 8 (05358) 6 61 78. О стоимости экскурсии лучше узнать у нее.

  6. / Женя

    Отличное место.

    Я там провел немало времени, в Б.Рудке живет мой дед. Часто наведываюсь. Грустно признавать, но все вышеописанные памятники находятся в ужасном состоянии…

  7. / Оля

    Я живу в цьому мальовничому селі. І хай хто, що не говорить, але я завжди буду стверджувати, що це просто “райський куточок”.За останній місяць в селі освітлені всі вулиці, встановлений дитячий майданчик. Звісно хотілося б щоб була проведена реставрація Будинку культури, але я надіюсь , що з часом все налагодиться.

  8. / Руслан

    Супер! Я поеду!

  9. / Аліна

    Спасибі вам,це мій рідний край,я дуже рада що знайшлись ті люди,які написали про Б.Рудку.СПАСИБІ!!!!!!!!!!!!!!

  10. / Віталік

    Все просто супер!!!!!!!!!Але потрібно більше фотокарток.

  11. / admin (Relax.UA)

    Нам дуже хочеться, Аліна, щоб більше людей приїздило і до Березової Рудки, і до інших пам’яток. Може, у такий спосіб вони відродяться із занепаду та забуття.

  12. / Віка, Іра

    Ми також дуже люблимо Березову Рудку, оскільки у свій час кожне літо відпочивали там у бабусь і радіємо усім позитивним змінам в ньому. Були приємно здивовані, що існує сайт села. Здорово!!!:)

  13. / Лена,Аліна, Ян.

    Оскільки, ми яляємося студентами Березоворудського технікуму, і дійсно являємося патріотами цього навчального закладу, то радимо всім хто цікавиться чарівною і прекрасною природою, приїздити до нас у гості. Будемо радо вітати всіх на Березоворудській Землі.Ви не пожалкуєте, що зробили цей вибір. З повагою СТУДЕНТИ.

  14. / Роман Степанович

    Довольно интересное место. Считаю, что перед