Бедичів

На думку дослідників, назва міста походить від давньослав`янського “берда” - гора, урвище, або від слова “бердиш” - бойова сокира. Цими землями володіли болохівськи князі, князь Данило Галицький, татари. У 1320 році ця місцевість була подарована Великим князем Гедиміном родині Тишкевичів. Роком заснування Бердичіва вважається 1546. 23 січня 1793 року, після другого поділу Польщі Бердичів увійшов до складу Волинської губерніі. З того часу місто, що було розташоване на перехресті торгових шляхів, стає одним з найбільших торгових центрів України. Ще з кінця 17 століття у місті були запровадженні щорічні ярмарки. Найбільший з них - Онуфріївський - тривав упродовж шести тижднів, і за рівнем обігу прирівнювався до Лейпцігзького. Місто вважалось одним із найбільших центрів контрабанди у Східній Європі. В 1867 році під час будівельних робіт під містом знайшли цілу систему підземних ходів якими користувались зловмисники.

Довгий час Бердичів залишался типовим “штетлем” - єврейським містечком. В 1765 році євреї становили 80% його мешканців. Найсильніші позиціі мали хасиди. У 1917 - 1919 роках єврейська політична партія “Бунд” повністю керувала містом.

Монастир - фортеця босих кармелітів засновано у 1627 році на місті замку 16 століття, побудованного шляхтичем В. Тишкевичем, онук якого Ян під час походу на кримських татар потрапив у полон. Як розповідає легенда, полонений побачив сон, в якому невідомі ченці просили Богородицю про його звілнення. Щасливо повернувшись додому, він зустрів ченців, яких бачів уві сні. Ними виявились босі кармеліти.

У 1630 році київський воєвода Януш Тишкевич передав родовий замок з фортецею під монастир. У 1642 році розпочали будівництво костелу Непорочного Зачаттья Святої Діви Марії. Тишкевич подарував монахам сімейну реліквію - чудотворний образ Богородиці. В 1737-1754 роках на взірець римського костелу Santa Maria Della Neve  споруджено верхній костел Св. Маріі з Дитям та корпус келій (архітектор Ян де Вітте і Г. Тарнавський). Розписи інтер`єру виконав італієць Б. Фредеріче. У 1863 році монастир надав притулок польським повстанцям, після чого царський уряд прийняв рішення про його ліквідацію. Відновлювальні роботи у 1908 - 1915 роках проводив архітектор Жіллер. Їх перервала Перша світова війна. Інтер`єр було майже повністью знищено. Лише в 1992 році монастир зміг поновити свою діяльність.

Бароковий костел Св. Варвари, побудований у 1826 році. У світову історію храм потрапив як місце вінчання французького письменника Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської.

Миколаївська церква

Старе єврейське кладовище.